Рішення № 89323826, 20.05.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1224/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 липня 2019 року №0082245607.

Позов обґрунтовано тим, що 18 липня 2019 року позивач отримала рішення начальника Чернівецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області №0082245607 від 10 липня 2019 року про застосування до неї штрафних санкцій, а саме: штрафу у розмірі 2101,68 грн за період з 03 травня 2018 року до 04 липня 2019 року та нарахування пені у розмірі 2985,89 грн в загальній сумі 5087,57 грн за несплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач вказувала, що вона набула право на здійснення адвокатської діяльності відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1204 від 15 жовтня 1998 року, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, однак доходу від адвокатської діяльності не отримувала. Вважає, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Крім цього, позивач зазначила, що у період з 2017 року по 2018 рік за неї щомісячно сплачувалися єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування її роботодавцями. Посилаючись на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, позивач вважає рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області №0082245607 від 10 липня 2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на відсутність у неї обов`язку сплачувати фактично подвійну суму єдиного соціального внеску та безпідставність нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області, не погоджуючись із позовними вимогами, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наголошувало на тому, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказано, що за період з 03 травня 2018 року по 04 липня 2019 року до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 відсотків своєчасно неперерахованих сум, в розмірі 2101,68 грн та нарахована пеня з розрахунку 0,1 відсотка своєчасно не перерахованих сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування, в загальній сумі 2985,89 грн. Враховуючи відомості з інтегрованої картки, відповідач стверджував, що позивачем належним чином не виконувались норми статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок з 03 травня 2018 року по 04 липня 2019 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 липня 2019 року №0082245607 прийняте на підставі закону.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористалась.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача про заміну сторони та замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на його правонаступника – Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №824/354/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №824/1224/19-а відмовлено.

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №824/1224/19-а задоволено. Поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 18 травня 2020 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 18 травня 2020 року о 10 год. 00 хв., учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Разом з цим позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позивач просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДПС у Чернівецькій області також подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження. Зазначено і про заперечення щодо позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1204 від 15 жовтня 1998 року, виданого головою Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Згідно з відомостями з ідентифікаційних даних ІС «Податковий блок» позивачу встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) з 23 лютого 1999 року. З 01 січня 2019 року здійснення незалежної професійної діяльності зупинено.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №493796 позивач з 25 червня 2004 року є фізичною особою-підприємцем.

З 01 січня 2012 року позивач перебуває на третій групі спрощеної системи оподаткування за ставкою єдиного податку 5%, за видами господарської діяльності: 70.20.0 – Здавання в оренду власного нерухомого майна, 74.14.0 – Консультування з питань комерційної діяльності та управління, 60.24.0 – Діяльність автомобільного вантажного транспорту, 63.40.0 – Організація перевезення вантажів, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 , виданого ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС 15 травня 2012 року.

10 липня 2019 року уповноваженою особою – начальником Чернівецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області Лєснік С.М. на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі 2101,68 грн за період з 03 травня 2018 року до 04 липня 2019 року та нарахувати пеню у розмірі 2985,89 грн (0,1% суми недоїмки). Загальна сума штрафних санкцій склала 5087,57 грн.

25 липня 2019 року позивач подала скаргу на рішення Чернівецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області №0082245607 від 10 липня 2019 року на адресу Головного управління ДФС у Чернівецькій області, а 12 серпня 2019 року – до Державної фіскальної служби України, в яких просила скасувати рішення Чернівецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області №0082245607 від 10 липня 2019 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 13 вересня 2019 року №1774/6/99-00-08-06-01 вирішено залишити без розгляду скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з огляду на те, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 липня 2019 року №0082245607 ГУ ДФС у Чернівецькій області отримана нею 18 липня 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, а скарга до Державної фіскальної служби України передана на пошту 13 серпня 2019 року, що підтверджується штемпелем поштового відправлення на конверті, тобто з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 – 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним у ній є рішення податкового органу від 10 липня 2019 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Так, відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі – Закон №2464-VI в редакції на час виникнення спірних відносин) на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Оскаржуване у цій справі рішення прийнято відповідачем у зв`язку із несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На думку відповідача, за позивачем рахується борг по сплаті єдиного соціального внеску, про що винесено вимогу про стягнення боргу (недоїмки) №Ф-2719-56 від 23 листопада 2018 року.

Однак, не погоджуючись з указаною вимогою, позивач оскаржила її в судовому порядку.

Так, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №824/354/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу про стягнення боргу (недоїмки) №Ф-2719-56 від 23 листопада 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

Вказане судове рішення набрало законної сили 03 березня 2020 року.

За таких обставин, оскільки в судовому порядку визнано незаконним рішення, яке лягло в основу прийняття оскаржуваного у цій справі рішення, та фактично встановлено відсутність за позивачем боргу зі сплати ЄСВ, то суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування і рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 липня 2019 року №0082245607.

Крім цього, згідно абзацу третього частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що при оскарженні нею в судовому порядку вимоги про стягнення боргу (недоїмки) №Ф-2719-56 від 23 листопада 2018 року (з таким позовом ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду у березні 2019 року), відповідач не повинен був приймати рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, тобто приймати рішення щодо боргу, наявність якого оспорювалась позивачем у суді.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та суть спірних відносин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частинами першою – третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість доводи Головного управління ДПС у Чернівецькій області є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої та сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно наявної у справі квитанції від 30 жовтня 2019 року №66876 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 липня 2019 року №0082245607, прийняте Головним управління ДФС у Чернівецькій області відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2020 року.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління ДПС в Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, ЄДРПОУ 43143196).

Суддя О.П. Лелюк