Рішення № 89323668, 20.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2020 р. № 520/3804/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області, в якому просить суд:

- скасувати рішення Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (код ЄРПОУ 23148343), що викладене у листі від 25.02.2020 за № 736 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий 10.12.1999 Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 у встановленні статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (код ЄРПОУ 23148343) встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий 10.12.1999 Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 статус "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видати посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- встановити в порядку ст. 382 КАС України судовий контроль за виконанням рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач звертався до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Позивачу відмовлено у задоволенні його заяви у зв`язку з відсутністю доказів, які б свідчили про залучення його до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звертався з запитами до різних державних органів, однак доказів того, що він залучався до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків не отримав. Позивач вважає вказану відмову у видачі посвідчення інваліда війни незаконною та безпідставною.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Враховуючи викладене представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), має 3 групу інвалідності групи захворювання, яке пов`язане з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та ступінь втрати професійної працездатності - 40%, що підтверджується довідками МСЕК серії ХАР-05 №004392 від 24.05.2007, експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії від 18.11.2004 №9850.

Згідно експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 9850 від 18.11.2004, захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки серії ХАР-05 НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 24.05.2007 внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до копії довідки № 100 від 25.08.2004 ОСОБА_2 відповідно до наказу № 6 від 15.01.1987 у період з 19.01.1987 і по 20.02.1987 знаходилась у відрядженні у м. Чорнобиль, що підтверджується довідкою Державного підприємства по забезпеченню діяльності у зоні відчуження, а також табелями робочого часу з 19.01.1987 і по 20.02.1987.

13.02.2020 ОСОБА_1 звернулась з заявою в Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (код ЄРПОУ 23148343) про надання статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» та видачу відповідного посвідчення.

Управлінням соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (код ЄРПОУ 23148343) 25.02.2020 надано відповідь за №736 на заяву ОСОБА_1 , в якій зазначалося, що підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є документи, які відповідають вимогам вищезазначеної норми Закону, а саме залучення особи до складу формувань Цивільної оборони та настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Оскільки, документи про залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони до Управління нею не надані, підстав для встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення в Управління немає.

Надаючи оцінку вказаному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підпадають під дію наведеної статті.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зі змісту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Суд зазначає, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Ці обставини, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Також позивачем не надано доказів його залучення до складу структурних підрозділів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», які входили до спеціалізованих невоєнізованих формувань Цивільної оборони, з метою виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.

Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на наведене, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічний висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а та від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 18.09.2019 у справі № 674/450/17, від 19.02.2019 № 674/449/17, від 10.10.2019 по справі № 810/4584/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, та, як наслідок, про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов