Рішення № 89323455, 20.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.05.2020р. справа №520/4207/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвел профіт" до Головного управління ДПС у Харківській області провизнання дій протиправними та скасування рішення, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 30.03.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 01.04.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 04.05.2020 р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Марвел Профіт" (далі за текстом - платник, заявник, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій ГУ ДПС у Харківській області щодо проведення перевірки ТОВ "Марвел Профіт" (код ЄДРПОУ 42192258) на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.02.2020 р. №647, результати якої зафіксовано актом ГУ ДПС у Харківській області №453/20-40-05_17_06/42192258 від 19.02.2020; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 12.03.2020 р. №00000250517.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладені в акті перевірки, а самі дії по проведенню перевірки є протиправними. Стверджував, що спірне рішення суб`єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (ГУ, Управління, адміністративний орган, владний суб`єкт, контролюючий орган), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що проведена із дотримання процедури перевірка показала не нереальність господарських зносин між платником та контрагентом ТОВ "Екотрейд-2016" з огляду на наявність податкової інформації відносно останнього, а також на відсутність розрахункових документів та недоліки в оформленні первинних документів.

Відзив на позов надійшов до суду 21.04.2020р.

Відповідь на відзив надійшла 28.04.2020р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводу позові і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у якості юридичної особи приватного права під ідентифікаційним кодом - 41292258.

На підставі наказу №647 від 03.02.2020 р. контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Марвел Профіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ "Екотрейд-2016" за грудень 2018 р., січень, лютий 2019 р., а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

Доказів оскарження платником згаданого наказу в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять, а тому при вирішенні спору суд виходить із правомірності цього рішення адміністративного органу.

Результати перевірки були оформлені контролюючим органом актом від 19.02.2020р. №453/20-40-05-17-06/41292258 (далі за текстом - Акт).

Вирішуючи спір у частині вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Харківській області з проведення перевірки суд зазначає, що в спірних правовідносинах наказ на проведення перевірки не оскаржувався платником, реалізований, перевірка проведена, за її наслідками прийняте податкове повідомлення-рішення.

Перевірка була розпочата контролюючим органом 06.02.2020р.

Платник податків отримав направлення на перевірку та копію наказу на перевірку, що платником і не заперечується.

Подія зміни місцезнаходження платника податків за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі за текстом - Реєстр) з адреси - м. Харків, вул. Кричевського, б.37 на адресу - м. Полтава, вул. Матросова, б.4А мала місце лише 07.02.2020р., тобто вже у процедурі проведення перевірки.

У силу п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України заявник, ТОВ був зобов`язаний подати контролюючому органу усі документи, що пов`язані із предметом перевірки, одразу після початку перевірки - тобто 06.02.2020р.

Доказів виконання цієї норми закону платник до суду не подав.

Згідно з Актом перевірка проводилась контролюючим органом з 06.02.2020р. по 12.02.2020р.

Доказів виходу за місцезнаходженням платника згідно з Реєстром після 07.02.2020р. контролюючий орган до суду не подав.

Однак, оскільки платник 06.02.2020р. згідно з Реєстром знаходився за адресою м . Харків, вул . Кричевського , б. 37 і вже в цей день повинен був подати контролюючому органу усі документи стосовно предмету перевірки, але вимог цієї норми кодексу не виконав, то суд не знаходить підстав для висновку про те, що процедура проведення податкової перевірки була недотримана контролюючим органом до такого рівня, котрий спричинив невірні висновки та порушення прав і інтересів платника.

Тому позов у цій частині до задоволення не підлягає.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що складений контролюючим органом Акт перевірки містить судження про вчинення особою податкового правопорушення, а саме: порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 194.991,00 грн., у т.ч. за грудень 2018 р. на 103.241,00 грн., за січень 2019 р. на 20.000,00 грн., за лютий 2019 р. на 71.750,00 грн. унаслідок відображення в обліку показників первинних документів, складених у межах нереальних господарських операцій з ТОВ "Екотрейд-2016", які в дійсності не відбулися.

12.03.2020р. з посиланням на Акт контролюючий орган видав податкове повідомлення рішення №00000250517 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 243.738,75грн. (основний платіж - 194.991,00грн., штраф - 48.747,75грн.).

Не погодившись із відповідністю закону згаданого рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення контролюючого органу, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, з 01.01.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість урегульовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по справі входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння особою податкового правопорушення у вигляді заниження грошового зобов`язання з ПДВ.

У розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зі змісту п.83.1с т.83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб`єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Вирішуючи спір про відповідність закону оскарженого рішення контролюючого органу, окружний адміністративний суд відзначає, що у національному законодавстві України існує суперечність між запровадженим ч.4 ст.9 КАС України правилом офіційного з`ясування усіх обставин справи (безвідносно до доводів сторін) та запровадженим ч.2 ст.77 КАС України правилом покладення тягаря доказування на владного суб`єкта (у справах про протиправність рішень владного суб`єкта).

Розв`язуючи наведену суперечність, окружний адміністративний суд бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким (слід розуміти - тлумаченням) національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі "якості" закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, окреслена суперечність між нормами національного закону України з огляду на згадані правові позиції Європейського суду з прав людини підлягає вирішенню на користь віддання переваги приписами ч.2 ст.77 КАС України.

При цьому, суд вважає, що прагнення до з`ясування об`єктивної істини по справі є метою відправлення правосуддя в Україні будь-яким судом кожної юрисдикції.

Разом із тим, унаслідок реалізації у ст.ст. 6 Конституції України принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, процедура відправлення правосуддя має здійснюватись із додержанням ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України на засадах, зокрема, змагальності сторін і забезпечення доведеності вини особи, звинуваченої у вчиненні протиправного діяння.

Отже, приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ч. 2 ст. 77 КАС України мають однаковий за правовою суттю зміст, у силу якого саме владний суб`єкт повинен довести факт вчинення особою протиправного діяння шляхом виявлення факту скоєння такого діяння, повної та всебічної документальної фіксації події та обставин скоєння такого діяння, здійснення належної юридичної кваліфікації діяння (за рахунок вірного обрання та правильного тлумачення належної норми права) і подання здобутих згідно з законом доказів до суду.

Відсутність таких доказів спричиняє дефект у забезпеченні доведеності владним суб`єктом вини особи і позбавляє суд правових підстав для встановлення об`єктивної істини за власною ініціативою, адже фактичне проведення судом перевірки припущень владного суб`єкта призводить до порушення гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року права особи на справедливий суд.

Аналогічний по суті правовий висновок міститься і у п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Судом з`ясовано, що у спірних правовідносинах контролюючим органом у якості доказів вчинення особою податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість) використана складена самим же ГУ ДПС у Харківській області (тобто тим самим органом управління) узагальнена податкова інформація щодо ТОВ "Екотрейд-2016" за грудень 2018 р. - лютий 2019 р.

Визначаючись стосовно кваліфікації згаданого документа як доказу вчинення особою податкового правопорушення, суд відмічає, що у силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для відповідача як контролюючого органу порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни з 01.01.2011р. визначений Податковим кодексом України.

Норми вказаного акту законодавства не дають жодних правових підстав, приводів та повноважень контролюючим органам на складання офіційних письмових документів у формі узагальненої податкової інформації або будь-яких подібних документів.

Такого способу дій контролюючого органу Податковий кодекс України не визначає.

З огляду на викладене суд вважає, що контролюючий орган не позбавлений можливості для зручності чи в інших цілях оптимізації виконання функції контролю складати будь-які письмові документи (у тому числі і у вигляді узагальненої податкової інформації), але за жодних обставин ці документи не можуть слугувати доказами для висунення платнику податків претензій чи звинувачень у вчиненні податкового правопорушення.

Вказані документи, на думку суду, також не можуть бути доказами обґрунтованості висунутого платнику податків обвинувачення у вчиненні податкового правопорушення також і з огляду на положення абз.5 п.86.6 ст.86 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення-рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 6 ст. 7 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді узагальненої податкової інформації чи інший подібний письмовий документ.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що складені контролюючим органом офіційні письмові документи у формі Узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для кваліфікації цього письмового документу контролюючого органу як доказу у справі про вчинення податкового правопорушення.

Нездоланних та непереборних перешкод для реалізації контролюючим органом у спірних правовідносинах наданих законом владних повноважень контролю у цілях досягнення достатнього поза розумним сумнівом рівня обґрунтованості суджень про вчинення особою податкового правопорушення з матеріалів справи судом не виявлено.

Розглядаючи справу, суд зважає на п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Тому, не виходячи за межі судового контролю при відправленні правосуддя та не перебираючи на себе функцію доведення вини особи, окружний адміністративний суд вважає за необхідне перевірити юридичну та фактичну обґрунтованість викладених в акті податкової перевірки суджень контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення, адже саме ці судження покладені владним суб`єктом в основу оскаржених рішень.

Згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Екотрейд-2016» заявником, ТОВ "Марвел Профіт" було сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 194.991,00 грн., у т.ч. за грудень 2018 р. на 103.241,00 грн., за січень 2019 р. на 20.000,00 грн., за лютий 2019 р. на 71.750,00 грн.

З приводу цих обставин спору судом установлено, що 26.11.2018р. між позивачем, ТОВ "Марвел Профіт" (у якості замовника, покупця) та ТОВ "Екотрейд-2016" (у якості постачальника, продавця) було укладено договір №2018/1312-1 за номенклатурою згідно накладних.

Доказів відсутності у сторін названого правочину правоздатності, дієздатності, правового статусу платників ПДВ, явних та очевидних і нездоланних дефектів у створенні чи функціонуванні (зокрема, у вигляді непричетності громадян, указаних у якості засновників чи керівників до створення та діяльності суб`єкта господарювання) контролюючим органом згідно з текстом Акту податкової перевірки виявлено не було, такі мотиви у спірних правовідносинах контролюючим органом не використовувались.

У межах згаданого правочину були проведені господарські операції з постачання товару, які оформлені податковими накладними №2401 від 28.12.2018 р. на суму 193.337,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 32.222,99 грн.); №2402 від 28.12.2018 р. на суму 198.629,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 33.104,90 грн.), №2403 від 28.12.2018 р. на суму 181.334,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 30.22,40 грн.); №2404 від 28.12.2018 р. на суму 46142,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 7690,49 грн.); №2132 від 29.01.2019 р. на суму 120.001,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20.000,17 грн.); №768 від 04.02.2019 р. на суму 173.283,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 28.880,50 грн.); №770 від 04.02.2019 р. на суму 175.810,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 29.301,83 грн.); №218/0402-98 від 04.02.2019 р. на суму 81.406,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13.567,67 грн.) та видатковими накладними №218/2812-169 від 28.12.2018 р. на суму 193.337,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 32.222,99 грн.); №218/2812-170 від 28.12.2018 р. на суму 198.629,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 33.104,90 грн.), №218/2812-171 від 28.12.2018 р. на суму 181.334,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 30.22,40 грн.); №218/2812-172 від 28.12.2018 р. на суму 46142,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 7690,49 грн.); №218/2901-45 від 29.01.2019 р. на суму 120.001,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20.000,17 грн.); №218/0404-96 від 04.02.2019 р. на суму 173.283,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 28.880,50 грн.); №218/0402-97 від 04.02.2019 р. на суму 175.810,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 29.301,83 грн.); №218/0402-98 від 04.02.2019 р. на суму 81.406,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13.567,67 грн.)

Оглянувши перелічені вище докази, суд відмічає, що надані платником документи не містять явних та очевидних дефектів форми, змісту, підстав походження, котрі б у силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України однозначно позбавляли ці документи юридичної сили і доказовості.

Згідно із складеним контролюючим органом Актом податкової перевірки виписані контрагентами - постачальниками податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі, що засвідчує відсутність підстав для додаткового доказування цього факту.

Відносно згаданого вище правочину контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, позов про визнання договору недійсним або про застосування наслідків нікчемного правочину не подавався.

Досліджуючи питання фізичного переміщення товарів, суд відзначає, що до матеріалів справи приєднані докази переміщення товару у спірних правовідносинах автомобільним транспортом, а саме товарно-транспортні накладні на перевезення товарів з м. Харкова до м. Полтави №Р893 від 28.12.2018 р. (водій ОСОБА_1 ) згідно видаткової накладної №218/2812-169 від 28.12.2018 р.; №Р893 від 28.12.2018 р. (водій ОСОБА_2 ) згідно видаткової накладної №218/2812-170 від 28.12.2018 р.; №Р893 від 28.12.2018 р. (водій ОСОБА_1 ) згідно видаткової накладної №218/2812-171 від 28.12.2018 р. на суму 181.334,38 грн.; №Р893 від 28.12.2018 р. (водій ОСОБА_1 ) згідно видаткової накладної №218/2812-172 від 28.12.2018 р.; №Р893 від 28.12.2018 р. (водій ОСОБА_3 ) згідно видаткової накладної №218/2901-45 від 29.01.2019 р.; №Р893 від 04.02.2019 р. (водій ОСОБА_3 ) згідно видаткової накладної №218/0402-96 від 04.02.2019 р.; №Р893 від 04.02.2019 р. (водій ОСОБА_2 ) згідно видаткової накладної №218/0402-97 від 04.02.2019 р.; №Р893 від 04.02.2019 р. (водій ОСОБА_2 ) згідно видаткової накладної №218/0402-98 від 04.02.2019 р.

Фізичні властивості та параметри придбаних у контрагента товарів, обсяг партій та кількість одиниць не виключають можливості транспортування товарів саме зазначеним у ТТН транспортними засобами.

Як з`ясовано судом, відносно суб`єкта господарювання - перевізника контролюючим органом не реалізовувалась функція контролю, передбачена п.62.1.3 ст.62 та п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України шляхом проведення зустрічної звірки.

Будь-яких адекватних та прийнятних пояснень нереалізації цього способу податкового контролю у тексті Акту перевірки контролюючим органом не викладено, до суду відповідних доказів не подано.

Натомість, замість організації виконання функції контролю у прямо передбачений законом спосіб (тобто призначення та проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання - перевізника), владний суб`єкт вдався у спірних правовідносинах до власного тлумачення змісту ТТН.

Суд відмічає, що відомості ТТН дійсно мають певні неузгодженості, котрі між тим, повністю пояснюються листом ТОВ "АТП 310704" від 16.04.2020р.

За таких обставин, суд вважає, що сам лише факт допущення окремих недоліків у заповненні товарно-транспортних накладних не може бути визнаний у даному конкретному випадку достатнім доказом вчинення особою податкового правопорушення.

У позові заявника викладено твердження про те, що придбаний у межах згаданого вище правочину товар було використано для виконання зобов`язань за договорами поставки на користь ТОВ «Бахмут-Хліб», ТОВ «Агрофірма «Маяк», ТОВ «Гармонія Продукт», ТОВ «ЛСК Інгредієнтс», ТОВ «Кіровоградхліб 2014», ТОВ «Кременчуцький хлібокомбінат», ТОВ «Полтавахліб-3», ПП «Полтавська пропозиція», ТОВ «Трейдмар», ТОВ «Східторг 2018», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Інфудо Груп».

Усупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України цей довід не спростований контролюючим органом ані у ході проведення податкової перевірки, ані під час розгляду справи.

Тому з урахуванням встановлених судом і визнаних контролюючим органом у тексті Акту обставин реальності подальшої реалізації Товариством придбаних товарів на користь третіх сторонніх осіб, довід владного суб`єкта про відсутність сертифікатів якості не заслуговує на увагу, адже вказаний документ слідує за річчю матеріального світу, а не залишається у розпорядженні продавця.

При цьому, суд бере до уваги, що у тексті Акту контролюючим органом взагалі не наведено норму закону, яка передбачає видачу сертифіката відповідності саме на придбані Товариством товари.

У тексті Акту контролюючим органом також не виявлено фактів відсутності виписаних контрагентом - постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Стосовно доводів владного суб`єкта про відсутність документів, які б підтверджували оплату позивачем за придбаний товар, суд зазначає, що сам по собі факт неоплати не свідчить про відсутність господарських операцій у дійсності.

При цьому, судом з`ясовано, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не вчинив прямо передбачених законом управлінських дій для встановлення об`єктивної істини у питанні повноти та правильності справляння ПДВ, як-то: проведення зустрічної звірки контрагента платника - постачальника товару у порядку ст.73 Податкового кодексу України.

Нездоланних та непереборних перешкод для реалізації контролюючим органом у спірних правовідносинах наданих законом владних повноважень контролю у цілях досягнення достатнього поза розумним сумнівом рівня обґрунтованості суджень про вчинення особою податкового правопорушення з матеріалів справи судом не виявлено.

Відповідно до п.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У ході вирішення спору судом встановлено, що обставини спірних правовідносин були з`ясовані контролюючим органом неповно, оскільки під час здійснення податкової перевірки позивача не були проведені зустрічні звірки контрагента платника податків.

Відтак, судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень носять характер виключно припущень, сформульовані у формі недоведеності фактів об`єктивної дійсності платником податків, у той час як згідно з законом мають полягати у доведеності поза розумним сумнівом контролюючим органом факту вчинення особою податкового правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині скасування рішення владного суб`єкта.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір» з урахуванням результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12.03.2020р. №00000250517 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 243.738,75 грн. (основний платіж - 194.991,00грн., штраф - 48.747,75грн.)

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.