Рішення № 89323343, 19.05.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 р. Справа № 480/1815/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 34 803,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення зі служби 25.01.2020, ВЧ 3022 не провела кінцевий розрахунок із позивачем, а саме не виплатила грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 34 803,58 грн. з посиланням на відсутність фінансування.

Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08.04.2020 відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, зазначив, що станом на час звільнення зі служби позивача в/ч 2276 не мала належних бюджетних призначень на закупівлю речового майна. Потреба в виплаті позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно подана до Головного управління Національної гвардії України листом від 04.02.2020 вих. № 76-276. Загальна потреба в виплатах звільненим військовослужбовцям в/ч 2276 грошової компенсації за не отримане речове майно, згідно норм подання звітності, повторно (регулярно) подається до Головного управління Національної гвардії України, що підтверджується "Даними про роботу речової служби військової частини 2276 щодо заборгованостей та залишків миючих засобів станом на 01.03.2020", яка була направлена до Головного управління Національної гвардії України за вих. № 76-465 від 03.03.2020. Відповідач наголосив, що військова частина 2276 здійснила усі допустимі та необхідні заходи для надання позивачу можливості отримати грошову компенсацію замість речового майна, тому в діях в/ч 2276 відсутні ознаки протиправності по відношенню до позивача. Також, відповідач просив суд врахувати, що з усіх доходів фізичних осіб повинні сплачуватись обов`язкові податки та платежі. Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку, визначену ст. 167 Кодексу.

14.04.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відсутність коштів не звільняє відповідача від обов`язку виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно. Також, зауважив, що грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям всупереч пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

14.05.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що 02.04.2020 Військова частина 2276 Національної гвардії України виплатила позивачу грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 29052,14 грн., тому на даний час відсутній предмет спору та предмет позову.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 29494,56 грн., стягнення з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 29494,56 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини 2276 від 24.01.2020 № 17 (по стройовій частині) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з 25.01.2020 (а.с. 6).

Згідно із вказаним наказом та довідкою від 24.01.2020 № 7, розмір грошової компенсації вартості за не отримане ОСОБА_1 речове майно складає 29494,56 грн., ПДФО 18% - 5309,02 грн., разом з ПДФО - 34803,58 грн. (а.с. 40).

02.04.2020 військова частина 2276 виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно згідно платіжного доручення від 01.04.2020 № 280 (а.с. 36). У зв`язку із утриманням військового збору у розмірі 1,5 % в сумі 442,42 грн. сума компенсації до виплати склала 29052,14 грн. (а.с. 37).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 5309,02 грн., позивач посилається на те, що ця сума є сумою протиправно утриманого відповідачем податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна у розмірі 34 803, 58 грн.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року № 375) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби , що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3 Порядку № 44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункту 5 Порядку № 44).

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Це означає що податок нараховується і відразу в повній мірі відшкодовується, тобто не стягується з військовослужбовця.

При цьому Податковий кодекс України не містить вичерпного переліку сум допомог, компенсацій, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України).

У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з п. 2 Порядку № 44 держава повністю компенсує податок на доходи фізичних осіб військовослужбовцям, тобто, вони його фактично не сплачують.

Аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що право на виплату грошової компенсації замість належного речового майна виникає у військовослужбовців, які проходять військову службу; належна військовослужбовцям, грошова компенсація замість належного речового майна повинна бути виплачена на день їх виключення із списків особового складу; грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям всупереч пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена йому всупереч п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України після його звільнення зі служби, не з його вини, а внаслідок зволікання відповідача, тому не може бути оподаткована у зв`язку з тим, що право позивача по справі на грошову компенсацію замість належного йому речового майна на день звільнення з військової служби виникло саме у зв`язку із проходженням позивачем даного виду публічної служби, тому на позивача поширюється дія пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Водночас, позивач помилково вважає, що сума грошової компенсації за неотримане ним речове майно становить 34 803, 58 грн. та з неї було утримано ПДФО.

Так, згідно довідки від 24.01.2020 № 7 вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 складає саме 29494,56 грн., та саме на цю суму відповідачем було нараховано ПДФО 18% у сумі 5309,02 грн., який на виконання вищевказаних норм законодавства було одразу ж компенсовано позивачу.

Так, згідно платіжного доручення від 01.04.2020 № 280 відповідач перерахував ОСОБА_1 суму компенсації у розмірі 29052,14 грн., утримавши лише військовий збір 1,5% у сумі 442, 42 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для стягнення на користь позивача грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 5309,02 грн. відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко