Рішення № 89323214, 19.05.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2020 року м. Рівне №460/3221/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним та скасування повідомлення, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив суд:

1. Визнати повідомлення відповідача від 13.04.2020 про повернення виконавчого листа № 2 по справі № 460/2232/19 виданий 24.03.2020 Рівненським окружним адміністративним судом стягувану без прийняття його до виконання, - протиправним та скасувати таке повідомлення.

2. Зобов`язати відповідача на підставі виконавчого листа № 2 виданий 24.03.2020 року Рівненським окружним адміністративним судом по справі № 460/2232/19 винести Постанову про відкриття виконавчого провадження та вжити заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 квітня 2020 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_2 за результатами розгляду його заяви від 06.04.2020 про примусове виконання виконавчого листа від 24.03.2020 у справі №460/2232/19 винесено повідомлення про повернення цього виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Вважає, що таке повідомлення винесене безпідставно, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що відповідач тривалим невиконанням судових рішень вчиняє щодо нього непряму дискримінацію, а це неприпустимо з огляду на практику Європейського суду з прав людини. З наведеного просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а тому його правова позиція суду невідома.

Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті на 19 травня 2020 року.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.05.2020 не прибули.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020), відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року постановлено установити з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин.

Кабінет Міністрів України продовжив дію карантину до 11 травня 2020 року. Відповідне рішення прийняте на засіданні Уряду 22 квітня 2020 року.

Рада суддів України звернулася з листом від 16 березня 2020 року № 9рс- 186/20 до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Місцевих та апеляційних судів з рекомендаціями, зокрема, по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.

За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зазначена норма статті 268 КАС України є спеціальною по відношенню до інших норм КАС України, які визначають загальний порядок розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, оскільки: нормами національного законодавства адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій і бездіяльності приватного виконавця віднесено до категорії термінових справ; неприбуття до суду учасника справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції; матеріали справи містять достатній обсяг належних та допустимих доказів для розгляду справи по суті; суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою.

Таким чином, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 19.05.2020 залучено, як другого відповідача у справі №460/3221/20 - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 460/2232/19 було зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вжити заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання виконавчих проваджень № № 38662180, 31166879 (а. с. 4-6).

В подальшому, для забезпечення виконання цього рішення у згаданій вище частині задоволених позовних вимог Рівненським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №2 від 24.03.2020 по справі № 460/2232/19, у якому боржником зазначено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а. с. 8) .

06.04.2020 позивачем була подана до управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, правонаступниками якого є відповідачі, заяву щодо прийняття до примусового виконання такого виконавчого документа (а. с. 7).

13 квітня 2020 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вознюк І.Я. за результатами розгляду заяви позивача від 06.04.2020 про примусове виконання наведеного вище виконавчого листа винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (а. с. 9).

Підставою для його прийняття стало пред`явлення стягувачем виконавчого документу не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення (пункт 10 частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вважаючи повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2020 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з натупного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 10 частина 4 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначено «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Розділу 1 Інструкції органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);

відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Відповідно до пункту 1 Положення «Про Міністерство юстиції України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Положення «Про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України23.06.2011 № 1707/5 міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Пунктом 4 Розділу 1 Інструкції передбачено, що:

Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з пунктами 2,4,5 Розділу 3 Інструкції виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону «Про виконавче провадження».

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З системного аналізу вищезазначених норм права судом встановлено, що управлінням забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи та інші територіальні підрозділи органів державної влади і їх посадові особи.

Так судом встановлено, що боржником за виконавчим листом №2 від від 24.03.2020 у справі №460/2232/19, який був повернутий стягувачу без прийняття без виконання є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Водночас суд констатує, що Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області є територіальним органом Міністерства юстиції України (центрального органу виконавчої влади), а тому виконання рішення в якому боржником є цей орган підвідомче Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та його відділу примусововиконання рішень.

Отже, правових підстав для винесення спірного повідомлення про повернення виконавчого документа позивачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідача не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вознюк І.Я ОСОБА_3 щодо винесення повідомлення від 13.04.2020 про повернення виконавчого документа від 24.03.2020 у справі №460/2232/19 стягувачу без прийняття до виконання. Відтак, таке повідомлення слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача на підставі виконавчого листа № 2 виданого 24.03.2020 Рівненським окружним адміністративним судом у справі № 460/2232/19 винести постанову про відкриття виконавчого провадження та вжити заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження», то суду слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

В Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, вирішення питань щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у цьому конкретному випадку є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією органів державної виконавчої служби (державних виконавців).

У справі, що розглядається, «Інструкція з організації примусового виконання рішень» не визначає безальтернативного обов`язку відповідача винести постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа поданого позивачем. Навпаки органу владних повноважень надано право здійснювати перевірку відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII.

Відтак суд, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в такі повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Проте, з метою повного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даної позовної вимоги у частині зобов`язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повторно вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2 виданого 24.03.2020 року Рівненським окружним адміністративним судом у справі № 460/2232/19 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи позивачем частково доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити частково.

Щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Беручи до уваги обставини цієї справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (33028, вул. Замкова, 29, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43317547), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, пл. Маркіяна Шашкевича, 1, м. Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 43317547) про визнання протиправним та скасування повідомлення - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати повідомлення винесене старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вознюк І.Я. від 13.04.2020 про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа № 2 по справі № 460/2232/19 виданого 24.03.2020 Рівненським окружним адміністративним судом.

Зобов`язати Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та його структурні підрозділи повторно вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2 виданого 24.03.2020 року Рівненським окружним адміністративним судом у справі № 460/2232/19 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 травня 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.