Рішення № 89323095, 19.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1666/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1666/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.03.2020 №7969-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ярмарківської сільської ради Миргородського району Полтавської області з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 18.02.2020 про надання такого дозволу.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.05.2020 від представника позивача, адвоката Борзовця О.В., надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої заявник просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.03.2020 №7969-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ярмарківської сільської ради Миргородського району Полтавської області з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, та зобов`язати відповідача у встановлений законом строк надати такий дозвіл відповідно до заяви від 18.02.2020.

Відповідно до положень пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на приписи даної норми заява представника позивача, адвоката Борзовця О.В., від 08.05.2020 про уточнення позовних вимог прийнята судом до провадження.

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі та про направлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачу, останній правом на подачу відзиву на позов та на заяву про уточнення позовних вимог не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що 18.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Ярмарківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 12, 25).

19.03.2020 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Костирі О. №7969-СГ відмовлено у наданні такого дозволу з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с. 13).

Позивач, не погодившись із прийнятим щодо нього рішенням, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, звернулася до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Як встановлено судом, 19.03.2020 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7969-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, спірний наказ містить лише загальне посилання на норму Земельного кодексу України без конкретизації невідповідностей, які відповідач мав на увазі.

Тобто, відповідач у спірному наказі не зазначив у чому саме полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам.

Аналіз спірного наказу дає суду підстави вважати, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена наказом від 19.03.2020 №7969-СГ, не ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає скасуванню як протиправна.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача надати саме дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволеною бути не може, оскільки суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2020 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Ярмарківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1681,60 грн, як за дві вимоги, підтверджується квитанціями за №8137 та №8122 від 25.03.2020 (а.с. 8).

Проте, як свідчить зміст заяви про уточнення позовних вимог, позивач заявив дві вимоги немайнового характеру, перша з яких по суті є нерозривною та спрямована на відновлення єдиного порушеного права, яку суд розцінює як одну вимогу.

Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Судовий збір у сумі 840,80 грн, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України, як такий, що сплачений надміру.

Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд встановив, що 19.03.2020 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, що дорівнює 10 000 грн без ПДВ, при розрахунку якої враховується час витрачений адвокатом та за результатом надання такої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін (а.с.15-16).

Представник позивача до позову надав копію розрахунку вартості послуг та роботи адвоката Борзовця О.В. за надання правничої допомоги за договором від 19.03.2020 №18 на загальну суму 10 000,00 грн, а також копію акту прийому-передачі виконаних робіт за договором від 23.03.2020, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 10000,00 грн, у тому числі: юридичні консультації щодо суті спірних правовідносин в межах розгляду справи - 1500 грн, попереднє опрацювання матеріалів, аналіз оспорюваного наказу, опрацювання нормативної бази, аналіз юридичного конфлікту, вироблення стратегії ведення справи - 2000 грн, підготовка процесуальних документів - 3500 грн, подальше представництво інтересів у суді першої інстанції - 3000 грн, квитанцію від 23.03.2020 №18 (а.с. 9, 14, 17).

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд зауважує, що адвокат ОСОБА_2 регулярно звертається до суду з аналогічними позовами, у зв`язку з чим заявлені витрати на консультації щодо суті спірних правовідносин в межах розгляду справи та попереднє опрацювання матеріалів, аналіз оспорюваного наказу, опрацювання нормативної бази, аналіз юридичного конфлікту, вироблення стратегії ведення справи суд зменшує до 200 грн. Витрати за складання процесуальних документів суд зменшує до 300 грн. Вартість подальшого представництва інтересів у суді першої інстанції суд виключає з розрахунку, оскільки матеріали справи не містять відомостей на підтвердження факту виконання зазначеного виду послуг.

Таким чином обґрунтована сума витрат на правничу допомогу становить 500 грн. Однак, з урахуванням факту часткового задоволення позову, до стягнення з відповідача належить 250,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.03.2020 №7969-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2020 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Ярмарківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду, сформульованих у даному рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) та частину витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги, у сумі 250 (двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок коштів Державного бюджету України судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, сплачений відповідно до квитанції АТ "Полтава-банк" від 25.03.2020 №8122.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун