Рішення № 89323027, 20.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1807/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сендецької В.О.,

представника позивача – Миськів В.М.,

представника відповідача – Листопад О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фонду державного майна України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2020 Фонд державного майна України /надалі – позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України /надалі – відповідач/ про визнання протиправною та скасування постанови від 02.03.2020 у межах ВП № 60573408 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не виконано рішення суду у справі № 440/2133/19 з поважних причин, що не враховано Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при прийнятті постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 02.03.2020 ВП № 60573408.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1807/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.05.2020.

13.05.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розгляд справи призначений на 13.05.2020 відкладено за клопотанням представника позивача на 20.05.2020.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 440/2133/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 16.05.2019 №151-р "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18.05.2019; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53729,25 грн (п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять дев`ять гривень двадцять п`ять копійок) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5580,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень нуль копійок); в решті позову відмовлено /а.с. 85-90/.

19.09.2019 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 440/1807/20 /а.с. 98-99/.

12.11.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 60573408 з примусового виконання виконавчого листа № 440/1807/20 /а.с. 92-93/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі № 440/1807/20 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях задоволено частково: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 по справі № 440/2133/19 змінено в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області з 18.05.2019 року, виключивши з резолютивної частини рішення дату поновлення на посаді - 18.05.2019 року; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі №440/2133/19 залишено без змін /а.с.36-40/.

20.12.2019 від Фонду державного майна України до суду надійшла заява про роз`яснення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 440/2133/19 у задоволенні заяви Фонду Державного майна України про роз`яснення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі №440/2133/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди відмовлено /а.с. 41-42/.

02.03.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за невиконання рішення суду у справі № 440/2133/19 без поважних причин боржником накладено на Фонд Державного майна України штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн /а.с. 48-49/.

Також 02.03.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження ВП № 60573408 прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника – Фонду Державного майна України мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 132,81 грн.

У розрахунок витрат виконавчого провадження згідно калькуляції витрат виконавчого провадження на організацію та проведення виконавчих дій по забезпеченню примусового виконання рішення, які підлягають стягненню з боржника включено: понесені витрати робота в АСВП – 69 грн; обкладинка виконавчого провадження ф-А3- 2,46 грн; папір офісний А4 – 3,00 грн; конверт середній С5 – 2,10 грн; витрати тонера на друк одного аркуша А4 – 21,75 грн; скоби для стиплера – 0,66 грн; витрати на відправку кореспонденції рекомендований лист (маркувальна машина + 20% ПДВ) масою до 20 г включно – 6,48 грн х 3 = 19,44 грн; простий лист (маркувальна машина + 20 % ПДВ) масою понад 20 г до 50 г – 3,60 грн х 4 = 14,40 грн; всього – 132,81 грн.

Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.03.2020 ВП № 60573408 надійшла на адресу позивача 16.03.2020.

Не погоджуючи із зазначеною постановою позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII /надалі – Закон № 1404-VIII/ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження /частина друга статті 42 Закону № 1404-VIII/.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, компетенція державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прямо обумовлена статтею 42 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5 (далі – Наказ № 2830/5) /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Суд звертає увагу на те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок витрат, понесених державним виконавцем, із зазначенням їх видів та розміру усіх складових загальної суми.

Позивач не ставить під сумнів розрахунок витрати виконавчого провадження.

Водночас обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови позивач стверджує, що ним не виконано рішення суду у справі № 440/2133/19 з поважних причин, оскільки позивач звертався до суду про роз`яснення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 440/2133/19.

Крім того, зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Суд зазначає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем 02.03.2020, а ухвалу про відмову у роз`ясненні рішення у справі № 440/2133/19 прийнято судом 27.12.2019.

З огляду на викладене, посилання позивача щодо не врахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Суд зазначає, що компетенція державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прямо обумовлена статтею 42 Закону № 1404-VIII та є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження.

Таким чином, поважність причин не виконання виконавчого документа у межах певного виконавчого провадження не впливає на компетенцію державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Крім того, слід зазначити, що станом на дату розгляду справи матеріали виконавчого провадження не містять доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 440/2133/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Отже, відсутні підстави для задоволення позову Фонду державного майна України.

Також відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко