Постанова № 89323022, 12.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9488/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека оригінальних препаратів`до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2011р. № 0014372310, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека оригінальних препаратів»(надалі по тексту –Позивач або ТОВ «Аптека оригінальних препаратів») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011р. № 0014372310. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 25.10.2011 року № 7561/23-1/35818021 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Аптека оригінальних препаратів`з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р.», відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011р. № 0014372310, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 51093,00 грн., у тому числі: за основним платежем –40874,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –10219,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 21.09.2011 року № 003469/3290, від 06.09.2011 року № 003224/3098, від 19.09.2011 року № 003601/3226, від 21.09.2011 року № 003471/3292, від 29.09.2011 року № 003635/3406, від 21.09.2011 року № 003470/3291 згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на вересень 2011 року, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аптека оригінальних препаратів`з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 25.10.2011 року № 7561/23-1/35818021 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Аптека оригінальних препаратів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р.»(а.с. 8-42), відповідно до якого, відповідачем, встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 40874,00 грн. у тому числі по періодам: І квартал 2010 року –1785 грн., І півріччя 2010 року –3570 грн. (у т.ч. 2-й квартал –1785 грн.), 3 квартал 2010 року –5355 грн. (у т.ч. 3-й квартал –1785 грн.), 2010 рік –40864 грн. (у т.ч. 4-й квартал –35509 грн.), І квартал 2011 року –10 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011р. № 0014372310, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 51093,00 грн., у тому числі: за основним платежем –40874,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –10219,00 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з акту, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 24867063 грн., встановлено, що на формування цього показника мали вплив здійснення операцій з придбання лікарських засобів, товарів медичного призначення та послуг, пов`язаних із утриманням аптечного закладу.

Зокрема, в акті перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Аптека оригінальних препаратів`за перевіряємий період в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.2 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР безпідставно віднесено до складу валових витрат суму 163495, грн., у тому числі: 134894,00 грн., пов`язану з придбанням товарів (робіт, послуг) та 28560,00 грн., пов`язану з орендою майна, яка не підтверджена відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 40 874,00 грн.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат, витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) у сумі 134894,00 грн. та витрат, пов`язаних з орендою майна у сумі 28560,00 грн., всього на загальну суму 163495, грн., виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулюються ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, платник податку має право включати до складу валових витрат лише витрати, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю підприємства, які підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими (первинними) документами.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`від 16.07.1999 року №996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року № 88.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні`від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні`від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні`від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що ТОВ «Аптека оригінальних препаратів`віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 134894,00 грн., пов`язану з придбанням товарів (робіт, послуг), на підтвердження якої позивачем не надано жодних відповідних первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Так, ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду на пропозицію суду представником позивача у підтвердження вказаних витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 134894,00 грн. не надано ані договорів придбання (купівлі-продажу товарів), ані накладних на придбання товару, ані податкових накладних, ані будь-яких платіжних або розрахункових первинних документів.

Крім того, як встановлено в акті, на порушення п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) та п.п. 1.6 п.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України 29.03.2003р. №143, ТОВ «Аптека оригінальних препаратів`завищено склад валових витрат на суму 134894,00 грн., яка не підтверджена даними бухгалтерського обліку та даними первинних документів. Так в акті зазначено, що дані підприємства, що відображені в ряд.04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»не відповідають даним бухгалтерського обліку, відповідно відомостей та журналів - ордерів по бухгалтерським рахункам №20 «Виробничі запаси», №22 «МШП», №28 «Товари», №301 «Каса», №311 «Поточні рахунки в банках», №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №685.2 «Розрахунки з іншими кредиторами», №902 «Собівартість реалізованих товарів», №91 «Загальновиробничі витрати», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут», №94 «Інші витрати операційної діяльності».

Таким чином позивачем не підтверджено оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність –це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва –підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність –це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість`поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», при цьому будь-яких доказів фактичного отримання придбаних товарів позивачем суду не надано.

Також судом встановлено, та як зазначено в акті, ТОВ «Аптека оригінальних препаратів`за перевіряємий період безпідставно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 28560,00 грн., пов`язану з орендою майна, яка не підтверджена відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зокрема, судом встановлено, що на підставі договорів оренди майна від 01.07.2008 року та від 08.09.2008 року, укладених між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), ФОП ОСОБА_1 позивачу надавались послуги з оренди майна, які оформлені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видатковими касовими ордерами (а.с. 50-97).

Проте, як вбачається з актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), які були складені на виконання договорів оренди майна та надані позивачем суду у якості підтвердження правомірності включенням ним до складу валових витрат, витрат, пов`язаних з орендою майна, у вищевказаних актах не зазначено, яке саме майно передано в оренду, а лише зазначено, що виконавцем були надані послуги з оренди майна. Разом з тим, інші первинні документи, які б підтверджували передачу зазначеного майна в оренду та використання вказаного майна позивачем у власній господарській діяльності, а відповідно, і даних витрат, позивачем до перевірки та на пропозицію суду надано не було.

Крім того, в зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зазначено осіб, які одержали товар, та позивачем не надано копій довіреностей, виданих позивачем на отримання цими особами товарно-матеріальних цінностей. Тобто надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані без назв посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що є порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні`щодо вимог до первинного документа.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

Суд також погоджується з твердження представника відповідача, що ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи, позивачем не доведено на якому об`єкті взагалі було використане майно, роботи (товари, послуги) отримані від контрагентів позивача та яким чином вони були використані у господарській діяльності позивача.

Таким чином позивачем не надано документальних доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт придбання товару (робіт, послуг) та факт отримання майна в оренду.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат підприємства суму в загальному розмірі 163495,00 грн., з якої: 134894,00 грн., пов`язану з придбанням товарів (робіт, послуг) та 28560,00 грн., пов`язану з орендою майна, але ж не підтверджену відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у перевіяємому періоді на суму 163495,00 грн. є правомірними.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач суб`єкт владних повноважень - ДПІ у Приморському районі м. Одеси довів суду та підтвердив належними доказами правомірність винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення –рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ТОВ «Аптека оригінальних препаратів».

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних позивачем податкових-повідомлень рішень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека оригінальних препаратів`до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2011р. № 0014372310, - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12 грудня 2011 року.

Суддя С.О. Cтефанов