Рішення № 89322905, 20.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 р. № 400/4612/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

треті особи:Національна поліція України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601; Атестаційна комісія №5 ГУ Національної поліції в Миколаївській області, вул. Ак. Богомольця, 10, м. Київ, 01601; Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №3, вул. Ак. Богомольця, 10, м. Київ, 01601

про:стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП в Миколаївській області або відповідач), треті особи: Національна поліція України, Атестаційна комісія № 5 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 3, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 04.05.2016 №99 о/с у частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на посаді старшого інспектора Центрального відділу поліції ГУ НП України в Миколаївській області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав, що його було прийнято на роботу в поліцію на рівнозначну посаду, яку займав у міліції, конкурсу при цьому не проводилось. Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено проведення атестування поліцейських у будь-який момент на розсуд керівника, а лише за наявності відповідних підстав згідно з частиною другою статті 57 Законом України «Про Національну поліцію». Позивач вважав, що підстав для проведення його атестування не було, тому звільнення є незаконним. Службові обов`язки позивач виконував успішно, що підтверджується атестаційним листом, отже, були відсутні підстави вважати його невідповідним посаді.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 13.09.2016 у справі № 814/1148/16 позов задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ по особовому складу від 04.05.2016 № 99 о/с ГУ НП в Миколаївській області в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновив позивача на посаді старшого інспектора Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області; стягнув з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 11558,47 грн; стягнув з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за один місяць в сумі 5924,93 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.12.2016 рішення суду першої інстанції змінив, стягнувши з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 19 330,16 грн та заробітну плату за один місяць в сумі 5 850 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постановою від 05.12.2019 Верховний Суд скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 814/1148/16 в частині обчислення позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в цій частині направив справу на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 23.12.2019 суд прийняв справу до свого провадження та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язав відповідача надати довідку про суму середньоденної заробітної плати позивача за період з 05.05.2016 по 26.05.2016 (із зазначенням середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за цей період), обчислену відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» та довідку щодо суми грошового забезпечення за період з 27.05.2016 по 13.09.2016, обчисленої відповідно до пункту 6 розділу ІІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір між сторонами щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Приписами частин першою - другою статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 тривав з 05.05.2016 по 13.09.2016.

Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд бере до уваги таке.

За умови розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України від 02.07.2015

№ 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

«Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» був затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260.

Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Уперше Закон № 580-VIII був опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 06.08.2015 (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, окремі положення Закону № 580-VIII набрали чинності 07.08.2015, а Закон в цілому - 07.11.2015.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27.05.2016 (Офіційний вісник України від № 39).

Як суд установив вище, період вимушеного прогулу позивача тривав з 05.05.2016 по 13.09.2016.

У цей період діяли як загальний - «Порядок обчислення середньої заробітної плати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) - з 05.05.2016 по 26.05.2016, так і спеціальний нормативно-правовий акт - Порядок № 260 - з 27.05.2016 по 13.09.2016.

Ураховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (04.05.2016) норми спеціального нормативно-правового акта не набрали законної сили, натомість на той момент існували норми загального нормативно-правового акту, що регулює однорідні правовідносини, - Порядок № 100, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності та застосовується в усіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 05.12.2019 у справі № 814/1148/16, Порядок № 100 підлягає до застосування до спірних правовідносин у період з 05.05.2016 до дати набрання чинності Порядком № 260.

Тобто у період з 05.05.2016 до 27.05.2016 слід розраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу у робочих днях. Після набрання чинності Порядку № 260 слід розраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу у календарних днях.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у цій справі, оскільки Порядком № 100 передбачено здійснення розрахунку кількості днів вимушеного прогулу шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, то позивач має право на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке необхідно розраховувати виходячи з кількості робочих днів. Суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з аналізу розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не врахували дату набрання чинності Порядку № 260 та застосували при обчисленні календарні дні за період до 27.05.2016.

Згідно з частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У період з 05.05.2016 по 26.05.2016 до спірних правовідносин підлягають до застосування норми Порядку № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, у випадку виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ГУ НП в Миколаївській області від 10.01.2020 № 18/28/1-2020, середньоденне грошове забезпечення позивача, розраховане виходячи з грошового забезпечення за березень та квітень 2016 року, становить 191,80 грн.

Період з 05.05.2016 по 26.05.2016 включає 15 робочих днів.

Отже, середній заробіток, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу з 05.05.2016 по 26.05.2016, становить 2 877 грн (191,80 х 15 = 2 877).

У період з 27.05.2016 по 13.09.2016 до спірних правовідносин підлягають до застосування норми Порядку № 260.

Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Приписами пункту 6 розділу ІІІ указаного Порядку передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Позивач має право на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.05.2016 по 13.09.2016, яке необхідно розраховувати виходячи з кількості календарних днів.

Згідно з довідкою ГУ НП в Миколаївській області від 10.01.2020 № 17/28/1-2020, середньоденне грошове забезпечення позивача, розраховане виходячи з грошового забезпечення за квітень та травень 2016 року, становить 194,26 грн.

Період з 27.05.2016 по 13.09.2016 включає 110 календарних днів.

Отже, середній заробіток, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу з 27.05.2016 по 13.09.2016, становить 21 368,60 грн (194,26 х 110 = 21 368,60).

За весь період вимушеного прогулу на користь позивача належить стягнути 2 877,00+ 21 368,60 = 24 245,60 грн.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на загальну суму 24 245,60 грн.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, постанова суду в частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з 05.05.2016 по 04.06.2016 підлягають негайному виконанню.

Визначаючи суму до стягнення за один місяць, суд виходить з такого.

Як установив суду вище, за період з 05.05.2016 по 26.05.2016 підлягає до стягнення 2 877 грн.

Середньоденне грошове забезпечення позивача у період з 27.05.2020, відповідно до довідки ГУ НП у Миколаївській області від 10.01.2020 № 17/28/1-2020, становило 194,26 грн.

Період з 27.05.2020 по 04.06.2020 включає 9 календарних днів.

Тобто за період з 27.05.2020 по 04.06.2020 підлягає до стягнення 1 748,34 грн (194,26 х 9 = 1748,34), а за період з 05.05.2016 по 04.06.2016 - 4 625,34 грн (1 748,34 + 2 877 = 4 625,34).

Додатково суд зазначає, що відміткою Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на виконавчому листі, виданому 16.09.2016 у справі № 814/1148/16 на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, підтверджується обставина фактичної оплати позивачу заробітної плати за один місяць в сумі 5 924,93 грн, а відміткою на виконавчому листі від 26.01.2017 у цій самій справі, виданому на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, підтверджується фактична оплата позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 19 330,16 грн, а всього за двома виконавчими листами - 25 255,09 грн.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 40108735) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 05.05.2016 по 04.06.2016 в сумі 4 625,34 грн (чотири тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 34 копійки).

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 05.06.2016 по 13.09.2016 в сумі 19 620,26 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять гривень 26 копійок).

4. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 4 625,34 грн в межах загальної суми стягнення 24 245,60 грн підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна