Рішення № 89322874, 19.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1548/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунків пенсій №4 м. Білгород-Дністровський від 17.12.2019 року №43 "Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії як держслужбовцю";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок призначеної пенсії та призначити, нарахувати та виплачувати пенсію державного службовця в розмірі 60% заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до Закону України від 16.12.1993 року "Про державну службу", з моменту звільнення, тобто з 21.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком, починаючи з 27.09.2007 року.

Позивач вказала, що 09 грудня 2019 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань перерахунків пенсій №4 міста Білгород-Дністровський із письмовою заявою щодо призначення (перерахунку) пенсії державного службовця, посилаючись на зміни в чинному законодавстві, яке регулює пенсійні відносини. Однак, відповідно до рішення № 43 від 17.12.2019 р. ГУ ПФУ в Одеської області в особі управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахування пенсій № 4 м. Білгород-Дністровський позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії. Основною підставою для відмови стало посилання на ту обставину, що на думку відповідача, позивач мала працювати не менше 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року.

Позивач зазначила, що з 01 листопада 2002 року по 20 листопада 2017 року вона працювала на посаді державного службовця та була звільнена з посади судді, у зв`язку із досягненням пенсійного віку.

Позивач вказала, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, зазначений вік визначається ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, до 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Позивач зазначила, що відповідно до п.10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п.12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Позивач вважала, що Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби) така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-XII від 16.12.1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Позивач зазначила, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 року після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Позивач вказала, що з 01 листопада 2002 року по 20.11.2017 року вона перебувала на посаді судді, отже є держслужбовцем, має загальний страховий стаж 44 роки 10 місяців 24 дні. Звільнена з посади судді з 20.11.2017 року у зв`язку із досягненням пенсійного віку.

Позивач зазначила, що коли вона станом на 01.05.2016 року займала посаду державної служби, мала не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мала необхідний страховий стаж.

Позивач вказала, що професійний суддя є носієм судової влади в Україні за посадою у сфері спеціальної функції держави і у загальному понятті державним службовцем, на якого поширюється право отримати пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

При цьому позивач також послалася на Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМ України від 03.05.1994 року № 283, згідно якого до стажу державної служби зараховується робота на посадах суддів.

Позивач вважала, що відповідачем незаконно було відмовлено в перерахуванні та призначенні їй пенсії державного службовця, оскільки на момент набрання чинності Законом України від 01 травня 2016 року, вона мала стаж 13,6 років, отже, відповідно, право на отримання пенсії державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 від 16 грудня 1993 року (який не втратив силу і діє на теперішній час), з огляду на що у зв`язку із перебуванням на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби та в подальшому припиненням повноважень судді, вона має право вимагати перерахунок пенсії державного службовця з моменту її звільнення (стаж 15 років).

Такою позивач послалася на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі № 716/155/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18.

Ухвалою судді від 02.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання на 31 березня 2020 року о 10:00 год.

Ухвалою від 02.03.2020 року у відповідача витребувано матеріали пенсійної справи позивача.

Ухвалою від 31.03.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 17 квітня 2020 року об 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 17 квітня 2020 року об 11:00 год., сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

15.04.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

13.04.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

19.03.2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 01.11.2002 р. по 20.11.2017 р. працювала на посаді судді. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеської області, як отримувач пенсії за віком з 27.09.2007 року.

Відповідач вказав, що пунктом 12 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" встановлено, що дія Закону України "Про державну службу" не поширюється на суддів.

Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Пунктом 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Статтею 24 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради Україну, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) встановлено, що прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Відповідач зазначив, що статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Відповідач вказав, що виходячи з аналізу статті 25 Закону України «Про державну службу» та актів Кабінету Міністрів України, посада судді не віднесені до будь-якої категорії посад державної служби.

Статус судді визначений Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідач вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунків пенсій №4 м. Білгород-Дністровський від 17.12.2019 року №43 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії як держслужбовцю» є таким, що прийнято відповідно до чинного законодавства, у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області, як отримувач пенсії за віком з 27.09.2007 року, що сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (а.с.65).

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.09.1971 р., ОСОБА_1 з 01.11.2002 р. по 20.11.2017 р. працювала на посаді судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (а.с. 16-18).

09.12.2019 року позивач звернулася до відділу з питань перерахунків пенсій №4 м. Білгород-Дністровський управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року.

17 грудня 2019 року відділом з питань перерахунків пенсій №4 м. Білгород-Дністровський управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача № 4271 від 09.12.2019 року прийнято рішення №43 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року. У рішенні вказано, що статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення, зокрема, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Згідно із розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 «Про державну службу» (далі-Закон № 3723) мають право особи, які на день набрання чинності Законом, зокрема, займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Враховуючи зазначене, в перерахунку пенсії згідно із заявою № 4271 від 09.12.2019 року відмовлено. (а.с. 15).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 12 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, встановлено, що дія Закону України "Про державну службу" не поширюється на суддів.

Пунктом 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ втратив чинність на підставі Закону № 889-VIII від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 24 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ було встановлено, що прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ встановлені категорії посад державних службовців (з першої до сьомої), і до жодної з цих категорій посад державних службовців посада судді не відноситься.

Частиною 3 статті 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів України 14 серпня 2013 року прийнято постанову №703, якою віднесено деякі посади працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців.

У зазначеній постанові відсутні відомості, щодо віднесення посад суддів до будь-якої категорії посад державних службовців.

Тобто, станом на 01.05.2016 року (дату набрання чинності нового Закону України "Про державну службу" №889-VIII) позивач, працюючи суддею, не обіймала посаду державного службовця.

З аналізу вищенаведених норм законодавства виплаває, що посада судді не відносилася до жодної з категорій посад державної служби як за Законом №3723-ХІІ, так і не відноситься до жодної з категорій посад державної служби, визначених статтею 6 Закону № 889-VIII. Більш того, як вже зазначалося судом, пунктом 12 частини 3 статті 3 Закону № 889-VIII прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на суддів.

Також суд зазначає, що як на момент набрання чинності 01.05.2016 року новим Законом України "Про державну службу" № 889-VIII, так і на момент досягнення позивачем пенсійного віку (згідно положень статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - досягнення 55 років, тобто 26.09.2007 року), а також на момент звільнення з посади судді (20.11.2017 року), позивач не обіймала посаду державного службовця.

Суд вважає, що пункт 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII не може бути застосований до позивача, оскільки остання станом на 01.05.2016 року не обіймала посаду державної служби та не мала не менш як 10 років стажу державної служби.

Пункт 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, на думку суду, також не може бути застосований до позивача, оскільки остання не має не менш як 20 років стажу державної служби.

Статус судді визначено Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Доводи позивача з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 року по справі №716/155/17, від 13.02.2019 року по справі №822/524/18, суд до уваги не бере, оскільки правовідносини у даній справі, та у справах, на які посилається позивач, не є подібними. У наведених позивачем справах йшлося про: призначення пенсії державного службовця особі, яка станом на 01.05.2016 року перебувала на посаді державної служби (справа №716/155/17); про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця особі, яка має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців (справа № 822/524/18).

Що стосується доводів позивача про зарахування до стажу державної служби часу перебування на посаді судді, з посиланням на Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМ України № 229 від 25.03.2016 року, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до стажу державної служби зараховуються:

1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;

2) час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону;

3) час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах;

4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування";

5) час перебування на посадах суддів;

6) час перебування на посадах прокурорів;

7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;

8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;

9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;

10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;

11) час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.46 Закону №889-VIII Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення стажу державної служби затверджений постановою КМ України від 25.03.2016 року № 229. Пункт 4 вказаного Порядку щодо зарахування до стажу державної служби часу перебування на відповідних посадах є тотожним переліку, наведеному в ч.2 ст.46 Закону №889-VIII.

Зі змісту ч.2 ст.46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку № 229 вбачається, що час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону та час перебування на посадах суддів не є тотожними поняттями, оскільки передбачені різними пунктами ч.2 ст.46 Закону та різними абзацами пункту 4 Порядку № 229.

З системного аналізу положень ст.46 Закону №889-VIII, Порядку № 229 суд дійшов висновку, що вказаними правовими нормами визначено посади, робота на яких зараховується до стажу державної служби, який дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. При цьому ст.46 Закону № 889-VIII та Порядок № 229 не застосовуються при визначенні стажу, який дає право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Тому вищенаведені доводи позивача щодо наявності в неї стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця згідно ст.37 Закону № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII суд вважає необгрунтованими та не бере їх до уваги.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відділу з питань перерахунків пенсій №4 м. Білгород-Дністровський управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.12.2019 року №43 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії як держслужбовцю» є таким, що прийнято відповідно до чинного законодавства, у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України, та таким, що відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.3 розділу VI, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунків пенсій №4 м. Білгород-Дністровський від 17.12.2019 року №43 "Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії як держслужбовцю"; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок призначеної пенсії та призначити, нарахувати та виплачувати пенсію державного службовця в розмірі 60% заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до Закону України від 16.12.1993 року "Про державну службу", з моменту звільнення, тобто з 21.11.2017 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк тридцять днів з дня складення повного судового рішення, але не менше ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів

.