Рішення № 89322748, 20.05.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/800/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 07 березня 2020 року б/н (арк. спр. 21-23) просить:

- визнати протиправною відмову Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі ОСОБА_1 взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 лютого 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Сватівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_1 взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 лютого 1992 року № 2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що по досягненню ним 25-річного віку, а саме 17 грудня 2019 року позивач звернувся до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області для продовження строку дії паспорту громадянина України.

Згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, для продовження строку дії паспорту шляхом вклеювання до нього фотокартки, що відповідає віку позивача, він надав до районного відділу Державної міграційної служби свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та 4 фотокартки розміром 35x45 мм.

28 грудня 2019 року під час повторного візиту позивача до відповідача позивач отримав від відповідача письмову відповідь - лист від 21 грудня 2019 року № 4455.55-982/4455.55-19 з відмовою продовжити термін дії паспорту через те, що паспорт має механічні пошкодження (фотокартка має потертості), що є ознакою непридатності паспорта для подальшого використання. У зазначеному листі позивача повідомлено, що паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23 лютого 2011 року Сватівським РВ УМВС, підлягає обміну.

14 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Разом із заявою позивач надав необхідний повний пакет документів: 2 фотокартки розміром 35x45 мм, копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію свідоцтва про шлюб та копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , що підлягав обміну (при наявності на руках оригіналу паспорту під час подачі документів). До заяви на оформлення паспорту громадянина України позивач також додав супровідний лист, у якому пояснив причину свого звернення за новим паспортом (визнання відповідачем старого паспорту непридатним для подальшого використання), а також належним чином обґрунтував свою відмову від оформлення паспорту у вигляді ID -картки - документа Реєстру, свою незгоду на обробку персональних даних і своє законне право на отримання паспорта-книжечки без надання згоди на обробку персональних даних згідно з чинним законодавством.

Листом від 13 лютого 2020 року за № Б-14/6/4401-20/4401.3/2569-20, надісланим керівним органом відповідача - Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області, позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта-книжечки. Відмова обґрунтована постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», згідно з якою ДМС здійснює оформлення та видачу паспортів зразка 1994 року громадянам, згідно яких прийняте і набрало законної сили рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт-книжечку, а також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», згідно з яким для обміну паспорта в пакет документів, що надається до територіального підрозділу ДМС, має входити, зокрема, рішення суду. У зазначеному листі також було наголошено, що Управління Державної міграційної служби України в Луганській області вважає постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, на яку позивач посилався в супровідному листі до заяви на видачу паспорта, і якою зобов`язано територіальний підрозділ ДМС оформити та видати позивачці паспорт-книжечку, такою, що не може бути підставою для видачі йому паспорта. У листі також зазначено, що «видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) неможлива без обробки персональних даних особи».

З посиланням на положення статей 1, 3, 8, 24, 32 Конституції України, статей 1, 4, 8, 10, 21 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, позивач вважає протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Сватівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Луганській області позов не визнав, про що 26 березня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 12031/2020 подав відзив на позовну заяву від 25 березня 2020 року № 4455.55-576/4455.55-20, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 37-45).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що, по-перше, Сватівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Луганській області є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, яке є органом державної влади та вчиняє певні дії відповідно до Положення про Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2011 року № 28 (в редакції наказу Державної міграційної служби України 14 лютого 2015 року № 19) та норм чинного законодавства України. Сватівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Луганській області не є юридичною особою, тому не може бути залучений відповідачем по даній справі.

По-друге, в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому Сватівським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області 23 лютого 2011 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надано позивачем 17 грудня 2019 року до відповідача для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку існують наявні пошкодження паспортного документу у вигляді сильної потертості фотокартки на першій сторінці паспорта, що не дає змоги візуально ідентифікувати особу. Тобто, даний паспорт позивача є непридатним для користування та підлягає обміну.

Пунктом 16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 лютого 1992 року № 2503-ХІІ, та пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), передбачена необхідність обміну паспорта громадянина України у зв`язку з його непридатністю для користування. Так, зіпсований (пошкоджений) паспорт громадянина України, який непридатний для подальшого використання в результаті зношеності (тривалого чи інтенсивного використання), має пошкодження фотокартки, плями (внаслідок впливу будь-якої рідини), псування записів, тощо є недійсним паспортом, це означає, що даний документ не посвідчує особу громадянина України, і його треба обміняти. Отже, паспорт громадянина України позивача є непридатним для користування і підлягає обміну. Таким чином, для здійснення вклеювання фотокартки при досягненні позивачем 25-річного віку до паспорта, в якому наявні пошкодження у вигляді сильної потертості фотокартки на першій сторінці паспорта, що не дає змоги візуально ідентифікувати особу, і який відповідно до норм чинного законодавства України є непридатним для подальшого користування, тобто недійсним, у відповідача відсутні законні підстави.

По-третє, відповідач зазначив, що посилання позивача на рішення у справі № 806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18) є недоречними, оскільки це рішення є актом індивідуальної дії та стосується прав та інтересів іншої особи. Також відповідач зазначив, що справа № 360/800/20 не є типовою по відношенню до зразкової справи № 806/3265/17.

По-четверте, відповідач зазначив, що 07 червня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», якою визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

21 червня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», яким передбачено підстави та перелік документів, необхідних для обміну паспорта громадянина України.

Згідно з розділом IV вказаного Тимчасового порядку, обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка мас потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу або інші чинники, які впливають на цілісність документа тощо. Для обміну паспорта заявник подає: заяву; рішення суду; паспорт, що підлягає обміну; дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати тощо.

Позивачем під час звернення 17 грудня 2019 року до відповдача не було надано повного пакету документів, передбачених нормами чинного законодавства України, тому у відповідача відсутні законні підстави для здійснення вклейки фотокартки про досягненні позивачем відповідного віку у недійсний паспорт громадянина України останнього.

По-п`яте, відповідач зазначив, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачає, що паспорт громадянина України є документом, який оформляється із використанням Реєстру.

Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (стаття 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Внесення інформації до Реєстру згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника.

На сьогоднішній день є чинним Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, яке використовується в роботі органів ДМС в частині, що не суперечить закону, який згідно ієрархії законодавчих актів має вищу юридичну силу.

Паспорта громадянина України зразка 1994 року, видані до набрання чинності положень Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», залишаються дійсними поряд із ID-карткою, хоча подальше їх оформлення припинено. Саме тому залишаються досі чинними деякі нормативно-правові акти законодавства, наприклад, Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ тощо.

Однак, на сьогодні оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється виключно на підставі Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що мас вищу юридичну силу, тобто виготовляється паспорт у формі картки.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Втім, дана стаття передбачає форми для всіх документів, оформлення яких здійснюється за допомогою засобів Реєстру. Перелік цих документів наводиться в статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій), неможлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних», оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрат и інформації у порівнянні з документами на паперових носіях, та створений саме в інтересах забезпечення прав громадян України. Оформлення і видача паспорта громадянина України, вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку тощо здійснюється за зверненням особи, тому не може розцінюватись, як втручання в приватне, особисте життя, це від адміністративної послуги, яка передбачена Законами України.

Саме до паспорту під час надання будь-якої адміністративної послуги, вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку, оформлення, обмін паспорта тощо, і вносяться відомості про особу, за допомогою яких особу можливо ідентифікувати (ПІБ, дата народження, місце народження, місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо), тобто персональні дані, без їх обробки не можливо надати адміністративну послугу особі.

По-шосте, відповідач зазначив, що бажання позивача отримати паспорт, який би не містив безконтактного електронного носія, обумовлене релігійними переконаннями заявників. Однак, доводи позивача щодо дискримінації громадян за релігійною ознакою з боку Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області нічим не підтверджені.

По-сьоме, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків. Нормами чинного законодавства України передбачено право фізичних осіб відмовитись від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків з релігійних переконань та запроваджено альтернативну форму обліку таких, а ось у випадку з оформленням паспорта громадянина України - альтернатива відсутня. Громадяни України зобов`язані отримати паспорт громадянина України. Вказаний обов`язок в силу Закону не може розцінюватися як право людини обирати на свій розсуд яким документом вона може посвідчити свою особу та підтвердити громадянство України.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 28 березня 2020 року (арк. спр. 64-67), а відповідачем - заперечення проти відповіді на відзив від 11 квітня 2020 року № 4455.55-621/4455.55-20 (арк. спр. 70-72).

Ухвалою від 02 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 15-16).

Ухвалою від 16 березня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 25-27).

Ухвалою від 20 травня 2020 року у задоволенні клопотання Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про заміну первісного відповідача належним відповідачем у справі № 360/800/20 за позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (арк. спр. 75-76).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) отримав від Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області лист від 21 грудня 2019 року № 4455.55-982/4455.55-19, яким на його звернення від 17 грудня 2019 року б/н щодо вклеювання фотокартки по досягненню 25-річного віку до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 23 лютого 2011 року Сватівським РВ УМВС України в Луганській області, відмовлено у вклеюванні фотокартки по досягненню 25-річного віку через те, що паспорт має механічні пошкодження (фотокартка має потертості), що є ознакою непридатності паспорта для подальшого використання. Також у зазначеному листі позивача повідомлено, що паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23 лютого 2011 року Сватівським РВ УМВС України в Луганській області, підлягає обміну (арк. спр. 8).

14 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, для оформлення нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Разом із заявою позивач надав такий пакет документів: 2 фотокартки розміром 35x45 мм, копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію свідоцтва про шлюб та паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що підлягав обміну. До заяви на оформлення паспорту громадянина України позивач також додав супровідний лист, у якому пояснив причину свого звернення за новим паспортом (визнання відповідачем старого паспорту непридатним для подальшого використання), а також належним чином обґрунтував свою відмову від оформлення паспорту у вигляді ID-картки - документа Реєстру, свою незгоду на обробку персональних даних і своє законне право на отримання паспорта-книжечки без надання згоди на обробку персональних даних згідно з чинним законодавством (арк. спр. 6, 7).

Управління Державної міграційної служби України в Луганській області листом від 13 лютого 2020 року за № Б-14/6/4401-20/4401.3/2569-20 відмовило позивачу у оформленні та видачі паспорта-книжечки. Відмова обґрунтована постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», згідно з якою ДМС здійснює оформлення та видачу паспортів зразка 1994 року громадянам України щодо яких прийняте і набрало законної сили рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт-книжечку, а також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», згідно з яким для обміну паспорта в пакет документів, що надається до територіального підрозділу ДМС, має входити, зокрема, рішення суду. У зазначеному листі також було наголошено, що Управління Державної міграційної служби України в Луганській області вважає постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, на яку позивач посилався в супровідному листі до заяви на видачу паспорта і якою зобов`язано територіальний підрозділ ДМС оформити та видати позивачці паспорт-книжечку, такою, що не може бути підставою для видачі йому паспорта. У листі також зазначено, що «видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) неможлива без обробки персональних даних особи» (арк. спр. 9-10).

Довідкою від 21 березня 2020 року № 29, виданою релігійною організацією «Парафія на честь святого Олександра Невського смт. Нижня Дуванка Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви», підтверджено, що ОСОБА_1 , 1994 року народження, у 1996 році прийняв Святе Хрещення та є членом релігійної організації «Парафія на честь святого Олександра Невського смт. Нижня Дуванка Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» (арк. спр. 35).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема, зазначено, що неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_6 проти України» (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Так, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення 2503-ХІІ).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 Положення № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року № 3423-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно з пунктом 7 Положення № 2503-XII записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

Пунктом 12 Положення 2503-XII передбачено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

За видачу паспорта справляється державне мито (пункт 14 Положення 2503-XII).

Згідно з пунктом 16 Положення 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до пункту 17 Положення 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18 Положення 2503-XII).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), розроблений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Згідно з пунктом 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасовий порядок № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456).

Пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС):

1) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною,- на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).

Розділом IV Тимчасового порядку № 456 врегульовані питання обміну паспорта.

Так, пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:

1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) паспорт, що підлягає обміну;

4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;

6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Згідно з пунктом 6 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок.

Підпунктом «а» пункту 6 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» встановлено, що за видачу паспорта громадянина України у разі обміну замість втраченого чи пошкодженого справляється державне мито у розмірі 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - запроваджено оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:

прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;

паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить від цифровані персональні данні особи.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини п`ята, шоста статті 6 Закону № 2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Однак, суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Відтак, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції».

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, п. 37). Під терміном «закон» слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Так, враховуючи зазначене, суд встановив, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

До того ж, слід враховувати, що 03 жовтня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 795, якою внесено зміни до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302, та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

В заяві від 14 січня 2020 року позивач виказав небажання отримувати паспорт нового зразка за своїми релігійними переконаннями та через категоричну незгоду на обробку персональних даних. Наведені обставини також є основним мотивом заявленого адміністративного позову.

Так, позивачем до позовної заяви додано довідку від 21 березня 2020 року № 29, видану релігійною організацією «Парафія на честь святого Олександра Невського смт. Нижня Дуванка Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви», відповідно до якої ОСОБА_1 , 1994 року народження, у 1996 році прийняв Святе Хрещення та є членом релігійної організації «Парафія на честь святого Олександра Невського смт. Нижня Дуванка Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» (арк. спр. 35).

З огляду на викладене, суд вважає, що за таких умов наявні підстави для обміну паспорта серії НОМЕР_1 шляхом оформлення та видачі нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

Щодо посилань позивача у позовній заяві на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Проте, у вказаній адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з бездіяльністю територіального органу ДМС щодо видачі позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання.

Враховуючи, що позивачу не було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а було допущено бездіяльність щодо не оформлення та не видачі паспорту громадянина України у формі книжечки взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання, такі обставини спірних правовідносин зумовлюють неможливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17.

Судом встановлено, що листом від 13 лютого 2020 року за № Б-14/6/4401-20/4401.3/2569-20 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області відмовило позивачу у видачі паспорта-книжечки. Проте, позивач заявою від 14 січня 2020 року б/н звернувся за обміном паспорта до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, а не до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області. Жодного рішення щодо обміну паспорту ОСОБА_1 відповідач не приймав.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано бездіяльністю, допущеною відповідачем, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною такої бездіяльності відповідача, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі ОСОБА_1 взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 лютого 1992 року № 2503-ХІІ, слід відмовити, оскільки відповідач таку відмову не приймав.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправною бездіяльність Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо не оформлення та не видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання;

зобов`язати Сватівський районний відділ Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання.

Також суд роз`яснює позивачу, що з разом з даним рішенням суду для обміну паспорту позивач має подати також платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і позов слід задовольнити частково.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 06 березня 2020 року № 113.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги носять немайновий характер і вони є однією вимогою, оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, оскільки Сватівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Луганській області є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області без статусу юридичної особи.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (місцезнаходження: 92600, Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, вул. Садова, буд. 74-А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо не оформлення та не видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання.

Зобов`язати Сватівський районний відділ Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (ідентифікаційний код 37851432, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі ОСОБА_1 взамін паспорту, який підлягає обміну через його непридатність для подальшого використання, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 лютого 1992 року № 2503-ХІІ, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська