Рішення № 89322628, 19.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2267/19

провадження № 2-ап

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, яке пов`язане з Чорнобильською катастрофою. Згідно з порядком нарахування пенсії, який встановлений постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11 та підтверджений постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18, розмір його пенсії у вересні 2019 року повинен був становити 14 740, 25 грн. Проте відповідач не виконує ці судові рішення, виплачує занижену пенсію у розмірі 8211 грн., а починаючи з червня 2019 року незаконно двічі вираховував з неї по 675 грн., що підтверджується довідкою №787 від 04.09.2019 року. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати неправочинними та незаконними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови від встановлення йому розміру пенсії по інвалідності у відповідності до вищевказаних рішень судів та щодо вирахування із пенсії щомісячно 675 грн.;

- встановити йому розмір щомісячної пенсії по інвалідності відповідно до рішень судів та у відповідності до наданого розрахунку, а також встановити рішенням суду розмір пенсії за вересень 2019 року у сумі 14 740, 25 грн.;

- стягнути з відповідача 1350 грн., незаконно вирахуваних з його пенсії за червень - вересень 2019 року.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного від 16.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року (суддя Момонт Г.М.) провадження у справі закрито.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 28.01.2020 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позову заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18, з метою відновлення розміру пенсії позивача, встановленого постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11, проведено перерахунок основного розміру пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, установленого у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного станом на 01.10.2011 року. Крім того, здійснено перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та враховано усі підвищення до доплати до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи. Перерахована пенсія виплачується позивачу, починаючи з серпня 2019 року. У зв`язку з проведеним перерахунком виникла переплата пенсії, проте відповідачем не приймалися рішення про відрахування сум переплати із пенсії позивача та така переплата не утримувалася. Заперечуючи розрахунок пенсії, наданий позивачем, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. (а.с. 28 - 29)

Позивач безпосередньо брав участь у роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у період з 29.05.1986 року по 12.06.1986 року. (а.с. 46)

З 28.11.1997 року ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а 29.12.1997 року - 2 група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с. 46, 50)

Позивачу з 28.11.1997 року призначена та виплачується державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". (а.с. 42)

Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що попри судові рішення, якими задоволено його позови до органів Пенсійного фонду України, відповідач неправильно обчислює його основну та додаткову пенсію, передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також протиправно утримує з його пенсії кошти.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1.

Згідно з абзацом 4 цієї статті (у редакції, чинній у 1997 році на момент призначення пенсії позивачу) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" регулюється порядок виплати державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до цієї статті (у редакції, чинній у 1997 році на момент призначення пенсії позивачу) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за змістом статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вихідною величиною для обчислення пенсії було визначено мінімальну пенсію за віком.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, статтею 28 якого встановлений мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05.10.2006 року №231-V) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Між тим, згодом до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неодноразово вносилися зміни.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року, який набрав чинності з 01.01.2008 року, статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Цим же Законом №107-VI від 28.12.2007 року частини третю і четверту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено чотирма частинами нового змісту.

Відповідно до частин 3, 7 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України №107-VI від 28.12.2007 року) у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Проте, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік вказані зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими особам, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи, повинна була призначатися та виплачуватися пенсія по інвалідності у складі державної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14.06.2011 року, розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №2857-VI від 28.12.2010 року доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №2857-VI від 28.12.2010 року з наступними змінами визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Цим Законом Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону України №3491-VI від 14.06.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 року, яка набрала чинності з 23.07.2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Ця постанова діяла до 01.01.2012 року.

Згодом Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011 року, яка набрала чинності з 01.01.2012 року та якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок №1210). Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пунктами 11 і 13 Порядку №1210 визначено мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 01.01.2012 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" №4282-VІ від 22.12.2011 року, пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" якого, зокрема, встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" №5515-VI від 06.12.2012 року, пунктом 4 розділу "Прикінцеві положення" якого, зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Вказані норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", "Про Державний бюджет України на 2013 рік" неконституційними не визнавалась та їх дія не зупинялась.

Проте з 01.01.2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №719-VII від 16.01.2014 року не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Чинним залишався й Порядок №1210.

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 01.01.2014 року нарахування та виплата основної пенсії та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №1622-VII від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року, розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №719-VII від 16.01.2014 року доповнено пунктом 6-7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, з 03.08.2014 року Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 року (набрав чинності з 01.01.2015 року) текст статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Цим же Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року текст статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції:

"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".

Крім того, згідно з пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи бюджетних відносин" №79-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року) норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене свідчить, що від часу призначення позивачу пенсії на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" правове регулювання спірних правовідносин неодноразово змінювалося.

У Рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Верховний Суд України неодноразово вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року (справа №21-317а15) міститься правовий висновок, що оскільки 23.07.2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 року, якою встановлено інші розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №2857-VI від 28.12.2010 року та постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 року.

У постановах від 17.02.2016 року (справа №21-3696а15), від 26.04.2016 року (справа №285/4300/14-а) Верховний Суд України вказав про те, що з 1 січня 2012 року нарахування і виплата державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має здійснюватися у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" №4282-VІ від 22.12.2011 року та Порядком №1210, оскільки за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №4282-VI був прийнятий пізніше Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а на виконання Закону №4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1210, то саме положення Закону №4282-VI та Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року. Лише в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, коли не було жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсія повинна була нараховувати та виплачуватися у розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком №1210.

Такі висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року (справа №619/2262/17), від 19.06.2018 року (справа №344/14522/17), від 08.05.2019 року (справа №385/1319/15-а), від 17.10.2019 року (справа №180/110/17), від 27.11.2019 року (справа №357/9823/16-а).

Судом установлено, що спори щодо правомірності обчислення державної основної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", були предметом судового розгляду.

Так, 22.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФУ в м. Кіровограді, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо задоволення заяви про визначення розмірів державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, з застосуванням розміру прожиткового мінімуму, зобов`язати відповідача призначити з 22.05.2008 року пенсію згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2004 року, та зобов`язати відповідача систематично і своєчасно індексувати і збільшувати пенсію згідно зі статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2011 року у справі №2-а-1573/11 вимоги позивача за період з 01.01.2004 року по 22.04.2010 року включно залишено без розгляду зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2-а-1573/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ в м. Кіровограді, пов`язані з відмовою виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, меншому, ніж передбачено ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язано УПФУ в м. Кіровограді призначити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи у відповідності з вимогами, встановленими ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з розрахунку державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, розрахованої з урахуванням визначеного ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22.04.2010 року, з урахуванням сум пенсії, що ним отримані за вказаний період. В решті позовних вимог відмовлено. (а.с. 12 - 14)

ОСОБА_1 , не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо зменшення його пенсії у 2011 році, у травні 2018 року знову звернувся до суду з адміністративним позовом. У цьому позові позивач з урахування поданих уточнень просив суд визнати неправомірним та скасувати розпорядження від 10.10.2011 року, 04.11.2011 року по пенсійній справі №169411, пункт 1.13 витягу з протоколу №10 від 26.12.2011 року засідання Комісії з питань призначення та виплати пенсій про зменшення розміру пенсії по інвалідності до розмірів фактичних збитків, починаючи із листопада 2011 року, визнати неправомірними та скасувати накази про переведення недоплаченої частини пенсії в положення соціальної допомоги із наступним припиненням виплати цієї соціальної допомоги, відновити з 01.11.2011 року розмір його пенсії в розрахунках і порядку виплати, які встановлені в постанові Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року по справі №2-а-1573/11, та починаючи з листопада 2011 року по даний час здійснити доплати недоплаченої суми пенсії.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року у справі №404/2725/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. (а.с. 183 - 188)

Проте постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо переведення на мінімальний розмір пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано відновити з 04.11.2017 року розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11, з урахуванням всіх підвищень до пенсії, передбачених державою з 04.11.2017 року для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням компенсації за втрату частини доходу та з урахуванням вже виплачених сум пенсій. Позовні вимоги за період з 10.10.2011 року по 04.11.2017 року (поза межами шестимісячного строку звернення до суду) залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. У задоволенні інших вимог відмовлено. (а.с. 3 - 10)

Задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що в силу статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір державної пенсії позивача повинен встановлюватися в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком. Постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011 року, яка набрала чинності з 01.01.2012 року, безпідставно застосована відповідачем для перерахунку пенсії позивача з 01.11.2011 року, та не може застосовуватися, оскільки проведене на її підставі зменшення розміру раніше нарахованої пенсії позивача має протиріччя з Конституцією України. Зміни, що відбулися в пенсійному законодавстві України у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України у листопаді 2011 року цієї постанови, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не могли вплинули на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо зменшення пенсійних виплат, оскільки зазначений порядок, зокрема, надавав можливість збалансувати розмір пенсійних виплат особам, яким пенсія обчислюється вперше (призначається), та не мав на меті допущення зменшення розміру вже призначеної пенсії та зменшення соціального захисту осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки зорієнтований на підвищення рівня соціального захисту таких громадян.

На виконання цієї постанови Кіровоградським окружним адміністративним судом 01.08.2019 року видано виконавчий лист №404/2725/18, який 02.08.2019 року був пред`явлений стягувачем ОСОБА_1 для виконання до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 05.08.2019 року відкрито виконавче провадження №59707051 з примусового виконання цього виконавчого листа та зобов`язано боржника - ГУ ПФУ в Кіровоградській області - виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Державний виконавець, перевіривши виконання рішення боржником, прийшов до висновку, що рішення ним не виконано, оскільки не відновлено розмір пенсії у належному розмірі, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, установленого у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. У зв`язку з цим державним виконавцем 20.08.2019 року та 05.09.2019 року винесено постанови, якими на підставі статей 63, 65 Закону України "Про виконавче провадження" на ГУ ПФУ в Кіровоградській області за невиконання рішення суду накладено штрафи у розмірі 5100 грн. та 10200 грн. відповідно. (а.с. 20 - 25)

Згодом постановою державного виконавця від 16.09.2019 року виконавче провадження №59707051 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.63 Закону України "Про виконавче провадження".

ГУ ПФУ в Кіровоградській області, не погоджуючись з постановами державного виконавця про накладення на нього штрафів, оскаржувало їх до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду віл 09.10.2019 року у справі №340/2246/19 задоволено позов ГУ ПФУ в Кіровоградській області та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 20.08.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. (а.с. 149 - 151)

Проте постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року вказане рішення скасовано та відмовлено ГУ ПФУ в Кіровоградській області у задоволенні адміністративного позову. (а.с. 152 - 154)

Ухвалюючи це рішення, апеляційний суд вказав, що з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 04.11.2017 року по 20.08.2019 року та застосування позивачем фіксованого розміру додаткової пенсії стягувача, обчислення позивачем розмірів пенсій в такий спосіб очевидно не відповідають встановленому судом обов`язку відновлення пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком. Вказане свідчить, що позивач, маючи обов`язок виконати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року та відновити виплату пенсії у спосіб, встановлений судом, не мав права діяти на власний розсуд та вчиняти дії всупереч судового рішення, на виконання якого вони мали бути вчинені. Отже, дії позивача за вказаних обставин свідчать, що рішення суду ГУ ПФУ в Кіровоградській області фактично в повному обсязі безпідставно не виконано, як наслідок накладення штрафу на боржника є правомірним. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладений обов`язок перевірити виконання судового рішення. У цій справі державний виконавець провів орієнтований мінімальний розрахунок пенсійних виплат в межах перевірки стану виконання судового рішення, що узгоджується з зазначеним повноваженням державного виконавця.

У справі №340/2345/19 рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року відмовлено у задоволенні позову ГУ ПФУ в Кіровоградській області про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 05.09.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. (а.с. 155 - 159)

Але постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ГУ ПФУ в Кіровоградській області задоволено. У цій постанові апеляційний суд вказав, що приписи Закону України "Про виконавче провадження" не наділяють державного виконавця повноваженнями з надання оцінки діям боржника щодо застосування норм матеріального права при виконанні судового рішення. Оскаржена постанова про накладення штрафу по суті містить роз`яснення щодо застосування боржником норм чинного законодавства при здійсненні перерахунку пенсії стягувачеві. Роз`яснення судового рішення належить до повноважень суду, що його ухвалив, та здійснюється відповідно до статті 254 КАС України. Якщо державний виконавець вважав, що в цьому випадку є спірним питання застосування показника мінімальної пенсії, він мав повноваження звернутися до суду з питання роз`яснення судового рішення. (а.с. 160 - 162)

За роз`ясненням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18 до цього суду зверталося ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Боржник просив роз`яснити постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18 в частині, що стосується відновлення основного розміру пенсії (784 грн. прожитковий мінімум станом на 01.10.2011 року) х 8) - відновлений по постанові Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2-а-1573/11 і продовжувати виплату в даному розмірі чи відновити розмір пенсії і проводити подальший перерахунок пенсії у зв`язку із зміною розміру мінімальної пенсії.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 року у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Кіровоградській області про роз`яснення постанови цього суду від 14.06.2019 року відмовлено з посиланням на те, що мотивувальна та резолютивна частини постанови не містять неточностей чи розбіжностей, що могли б стати перешкодою для її виконання, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має зрозуміти порядок та механізм виконання судового рішення, яке набуло законної сили. (а.с. 173 - 174)

Як свідчать матеріали справи, виконуючи постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року в адміністративній справі №404/2725/18, відповідач прийняв рішення №935250169411 від 09.08.2019 року про перерахунок пенсії, з метою відновлення її розміру, встановленого постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11. Цим рішенням визначено розмір пенсії позивача на період з 14.06.2019 року по 30.06.2019 року, з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року, з 01.12.2019 року по 12.12.2020 року, з 13.12.2020 року, з огляду на зміну прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. (а.с. 94зв.)

За розрахунками відповідача, розмір державної пенсії як особі, віднесеній до категорії 1 (статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), обрахований із суми 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для розрахунку відповідачем взято прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" станом на 01.10.2011 року у сумі 784 грн. Відтак, розмір державної пенсії обчислено в 6272 грн. (784 грн. х 8).

Додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 1 (стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") обчислено відповідно до підпункту 1 пункту 13 Порядку №1210 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №112 від 25.03.2014 року №112), згідно з яким щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам з інвалідністю II групи виплачується у розмірі 379,60 грн.

Крім того, позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни нараховане підвищення, передбачене частиною 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю II групи у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що станом на 01.07.2019 року склало 625 грн. (1564 грн. х 40%), а також цільову грошову допомогу на прожиття учаснику бойових дій, передбачену Законом України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" особам з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі 50 грн.

Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії позивача на період з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року визначено в сумі 7535, 60 грн. (а.с. 94зв.)

Крім того, визначено суму доплати за період з 04.11.2017 року по 13.06.2019 року, яка виникла у зв`язку з проведеним перерахунком.

Позивача про суми його пенсії повідомлено довідкою №787 від 04.09.2019 року. (а.с. 26 - 27)

Не погоджуючись з наведеними у цій довідці сумами, позивач звернувся до суду з даним позовом, стверджуючи, що нарахування основної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинно здійснюватися, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, установленого у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Надав суду власний розрахунок розміру своєї пенсії, згідно з яким розмір його пенсії з вересня 2019 року має становити 14740, 25 грн., а вихідною величиною для обчислення пенсії визначено мінімальну пенсію за віком, встановлену в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.07.2019 року у сумі 1564 грн. (а.с. 16 - 19)

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України також передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 8 статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 вказав, що зазначені правові норми КАС України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.04.2019 року (справа №820/4261/18), від 09.07.2019 року (справа №826/17587/18), від 31.07.2019 року (справа №803/688/18).

Як установлено судом, позивач ініціював застосування засобів судового контролю за виконанням рішення суду.

Зокрема, не погоджуючись із постановою державного виконавця від 16.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18, позивач у вересні 2019 року оскаржив її до суду. (а.с. 163 - 164)

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року в адміністративній справі №340/2370/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправочинною, незаконною та неправомірною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області по виконанню постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі №404/2725/18, яка виразилась в закінченні виконавчого провадження, яке виконується без участі боржника. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 16.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження №59707051. (а.с. 165 - 169)

На виконання цього рішення суду постановою державного виконавця від 23.12.2019 року виконавче провадження №59707051 відновлено, виконавчі дії тривають.

Крім того, у серпні 2019 року позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року та з інших питань в порядку статей 382, 383 КАС України.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 року вказану заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області в двомісячний термін з дня проголошення цієї ухвали надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18. (а.с. 170 - 172)

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано звіт про виконання цієї постанови. Розглянувши звіт, апеляційний суд установив, що постанову суду від 14.06.2019 року виконано не в повному обсязі з огляду на те, що належний позивачу розмір пенсії станом на день подання звіту не виплачений. З цих підстав ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Кіровоградській області та встановлено йому новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у даній справі - 30 днів з дня отримання копії даної ухвали суду. Такий звіт від відповідача надійшов до суду 17.04.2020 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 року призначено розгляд звіту в порядку письмового провадження на 28.05.2020 року. (а.с. 175 - 177)

Також ОСОБА_1 , вважаючи, що бездіяльністю відповідача при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18 порушуються його права, свободи та інтереси, у грудні 2019 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною. Наразі ця заява судом не розглянута. (а.с. 178 - 182)

Як свідчать матеріали справи, звернення позивача до суду з цим позовом про визнання неправочинними та незаконними дій ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови від встановлення йому розміру пенсії по інвалідності у відповідності до рішень судів, не пов`язане з виникненням нових правовідносин, а зумовлене саме незгодою позивача з розрахунками розміру його пенсії, проведеними відповідачем у серпні 2019 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18 про відновлення з 04.11.2017 року розміру пенсії, встановленого постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11. Зокрема, позивач вважає, що для розрахунку розміру його пенсії слід було брати мінімальний розмір пенсії за віком та прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", а не Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення йому розміру щомісячної пенсії по інвалідності відповідно до рішень судів та у відповідності до наданого розрахунку, а також встановлення рішенням суду розміру пенсії за вересень 2019 року у сумі 14740, 25 грн., фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18, яка набрала законної сили, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства та повноваженнями суду, передбаченими статтею 245 КАС України, а тому задоволенню не підлягає.

Перевіряючи доводи позивача щодо незаконності вирахування із його пенсії щомісячно 675 грн., суд установив, що сума 675, 40 грн. фігурує у довідці ГУ ПФУ в Кіровоградській області №787 від 04.09.2019 року про суми пенсій, виплачених позивачу у липні та серпні 2019 року. (а.с. 26 - 27)

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019 року, яка набрала чинності з 01.07.2019 року), установлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни IІ групи - 525 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, таким особам виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

При розрахунку пенсії позивача у липні та серпні 2019 року, оскільки її розмір з урахуванням доплат та підвищень не досягнув 8211 грн. (1564 грн. х 525 %), позивачу було донараховано державну адресну допомогу до пенсії в сумі, що не вистачала до зазначеного розміру.

Проте після перерахунку, проведеного відповідачем за рішенням №935250169411 від 09.08.2019 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року в адміністративній справі №404/2725/18, розмір пенсії позивача склав 7535,60 грн. (а.с. 94зв)

Тож сума 675, 40 грн. є різницею між місячною сумою пенсії, виплаченою позивачу у липні та серпні 2019 року (8211 грн.), та сумою пенсії, розрахованою за ці періоди рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №935250169411 від 09.08.2019 року про перерахунок пенсії (7535, 60 грн.).

Судом установлено, що фактично ці суми переплати із пенсії позивача не утримувалася та не стягувалися.

Суд вважає, що оскільки переплата пенсії за липень - серпень 2019 року виникла у зв`язку з виконанням відповідачем постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року в адміністративній справі №404/2725/18, тому спір що такої переплати є похідним від вирішення питання про правомірність перерахунку пенсії позивача, проведеного відповідачем на виконання цієї постанови суду.

Суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із виконанням відповідачем постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року в адміністративній справі №404/2725/18, яка набрала законної сили та якою вирішено спір між сторонами щодо порядку та механізму обчислення пенсії позивача відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядку №1210. Незгода позивача з розрахунком його пенсії, проведеним відповідачем на виконання цього судового рішення, не може бути підставою для нового позову. Питання, чи виконана постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №404/2725/18 у спосіб, визначений цим судовим рішенням, має вирішуватися саме в межах адміністративної справи №404/2725/18, а доводи позивача підлягають перевірці під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Отже, оскільки між сторонами новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення про перерахунок пенсії позивача, тому суд відмовляє у задоволенні позову через неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права.

Сторони у даній справі судові витрати, які б підлягали розподілу, не понесли.

Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш