Рішення № 89322511, 24.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року № 320/2558/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 18.12.2019 №3693;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період роботи матросом в "Западном Управлении "Запрыбхолодфлот" з 24.02.1987 по 31.05.1988 згідно довідки виданої "ОАО Судаходная компанія "Рефтрансфлот" та за період роботи матросом 1-го класса плавсостава "Государственного предприятия "Ригас транспорта флоте" з 01.06.1988 по 07.05.1992 та з 07.05.1992 по жовтень 1992 року згідно довідки виданої Національним Архівом Латвії, та виплатити ОСОБА_1 різницю між сплаченою та перерахованою пенсією.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що йому неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки виданої Національним Архівом Латвії, чим було порушено його конституційні права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду відзив, де зазначив, що з довідок неможливо встановити чи було нараховано та сплачено судовий збір на обов`язкове пенсійне страхування, а тому відмова у перерахунку є такою, що здійснена на законних підставах.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є громадянином України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Вишгородським РВ ГУМВС України в Київській області.

Позивач є пенсіонером, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_2 , та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.

З 24.02.1987 по 31.05.1988 Позивач працював матросом в "Западном Управлении "Запрыбхолодфлот", що підтверджується довідкою виданої "ОАО Судоходная компанія "Рефтрансфлот".

З 01.06.1988 по 07.05.1992 та з 07.05.1992 по жовтень 1992 року Позивач працював матросом 1-го класса плавсостава "Государственного предприятия "Ригас транспорта флоте", що підтверджується довідкою виданої Національним Архівом Латвії.

Вищезазначені обставини також підтверджуються копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки № LNA - 6.2.4/12306 від 23.09.2019 виданої Національним Архівом Латвії.

Відповідач рішенням від 18.12.2019 № 3693 відмовив Позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до довідки № LNA - 6.2.4/12306 від 23.09.2019 виданої Національним Архівом Латвії, оскільки в довідці не було зазначено чи були сплачені внески до фонду Соціального страхування та Пенсійного фонду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон - №1058), визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається із законів України та з міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно ч. 4 ст. 24 цього Закону періоди загального трудового стажу та інші періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу відповідно і на умовах, визначених законодавством.

Між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення підписаного 26.02.1998 в м. Києві та ратифіковано Україною 19.03.1999 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення» №525-XIV (далі - Договір).

Зазначений Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення.

Також, даний Договір поширюється, зокрема, на всі види пенсійного забезпечення громадян, які регулюються Сторонами даного Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Договору законодавство Сторін, яке обмежує виплату пенсій і допомог лише з причини проживання особи за межами території Сторони, не поширюється на осіб, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони.

Як зазначено у ч.2 ст. 16 Договору при призначенні пенсій, зумовлених наявністю періодів роботи за певною професією або на певній роботі, зараховуються тільки періоди, накопичені згідно із законодавством обох Сторін у відповідній системі, професії або роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, які дають право на зазначені пенсії згідно із законодавством обох Сторін, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.

Частиною 3 ст. 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.

Відтак суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 18.12.2019 № 3693.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно твердження відповідача, що з довідок наданих позивачем неможливо встановити чи було нараховано та сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, що відповідно до ч. 3 ст. 16 Договору трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди. Отже, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав до суду доказів, які свідчать про обґрунтованість його дій, а відтак, не довів їх правомірність.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак позовні вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Доказів понесення інших судових витрат Позивач суду не надав.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги Позивача, то судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 18.12.2019 №3693.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період роботи матросом в «Западном Управлении « Запрыбхолодфлот » з 24.02.1987 по 31.05.1988 згідно довідки виданої «ОАО Судаходная компанія «Рефтрансфлот» та за період роботи матросом 1-го класса плавсостава «Государственного предприятия «Ригас транспорта флоте» з 01.06.1988 по 07.05.1992 та з 07.05.1992 по жовтень 1992 року згідно довідки виданої Національним Архівом Латвії, та виплатити ОСОБА_1 різницю між сплаченою та перерахованою пенсією з 01.12.2019.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Щавінський В.Р.