Рішення № 89321384, 13.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/756/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮА", 64113, Харківська область, Первомайський район, с. Троїцьке, вул. Гуторова, 7, код 32779854 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю"КУЙБИШЕВО", 63640, Харківська область, Шевченківський район, с. Семенівка, код 30926003 про стягнення 391 181,08 грн. за участю представників:

позивача - Носов К.В. згідно ордера від 12.03.2020 АХ №1014730

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮА" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВО" 358 913,62 грн. заборгованості за договором суборенди зернозбиральних комбайнів №26/06-К від 26.06.2019, 26 170,87 грн. пені та 6 096,59 грн. 3% річних.

Судові витрати просить віднести на відповідача та розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2020 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/756/20, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі.

30.03.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача вх. №7813 про відкладення розгляду справи, призначеного на 30.03.2020. Також, в своєму клопотанні, відповідач просить суд надати йому додатковий строк на подання відзиву на позовну заяву, яке було задоволено ухвалою від 31.03.2020.

Підготовче засідання, яке було призначене на 30.03.2020 відкладалося на 29.04.2020 та на 13.05.2020 протокольними ухвалами, занесеними до протоколів судових засідань від 30.03.2020 та 29.04.2020, відповідно.

13.05.2020 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10741) згідно якого відповідач не оспорює наявність заборгованості перед позивачем.

Також у своєму відзиві відповідач заперечує проти стягнення витрат на послуги адвоката в заявленому розмірі та просить суд відкласти розгляд справи для надання позивачем відповіді на відзив.

Представник позивача, в судовому засіданні, заперечував проти зменшення витрат на правову допомогу, вказуючи на їх обґрунтованість та співмірність, а також, просив суд розглядати спір по суті, зазначаючи про те, що позиція позивача є сформованою.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання), сторонами надані свої пояснення щодо спірних правовідносин.

За таких обставин, враховуючи позицію позивача щодо відсутності необхідності відкладення розгляду справи для надання ним відповіді на відзив, суд вважає за моживе вирішити спір по суті.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

26 червня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮА» (Позивач) Орендар за Договором, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «КУЙБИШЕВО» (Відповідач) Суборендар за Договором, був укладений Договір №26/06-К суборенди зернозбиральних комбайнів з екіпажем.

Відповідно до умов Договору, Орендар зобов`язується передати Суборендарю в тимчасове платне володіння та користування зернозбиральні комбайни (Техніка) з екіпажем, визначені у цьому Договорі, а Суборендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку Орендаря і зобов`язується сплачувати Орендареві орендну плату.

Відповідно до п. 5.1 Договору сума орендної плати визначається сумою усіх актів підписаних обома сторонами Договору. Вартість суборенди визначається згідно Додатків до Договору, які є його невід`ємною частиною (н. 5.2 Договору). Орендна плата вноситься шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря на підставі підписаного обома сторонами Акту розрахунку орендної плати у наступні строки: 100% від суми орендної плати, що зазначена в Акті розрахунку орендної плати протягом 10 банківських днів з дати підписання Акту розрахунку орендної плати (п. 5.2 Договору).

Додатком №1 від 26.06.19 до Договору сторони визначили, що розмір орендної плати розраховується наступним чином (п. 1.1):

за 1 гектар фактично зібраної технікою площі озимої пшениці складає 850 грн., в т.ч. ПДВ;

за 1 гектар фактично зібраної технікою площі ячменю складає: 850 грн., в т.ч. ПДВ:

за 1 гектар фактично зібраної технікою площі гороху складає: 850 грн., в т.ч. ПДВ :

за 1 гектар фактично зібраної технікою площі кукурудзи складає: 800 грн., в т.ч. ПДВ.

Загальна вартість орендної плати за весь строк оренди техніки Орендаря складає суму, розраховану, виходячи з розміру орендної плати за 1 га згідно п. 1.1 цього додатку, помноженої на кількість гектарів фактично зібраної площі (п. 1.2 додатку №1 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується актами №1 від 01.07.2019 на суму 52 190,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 698,34 грн.); №2 від 24.07.2019 на суму 288913,62 грн. (в т.ч. ПДВ - 48152,27 грн.); №3 від 01.10.2019 на суму 257606,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 42934,41 грн.); №4 від 08.10.2019 на суму 112830,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 18805,11 грн.).

Зазначені вище акти підписані сторонами без зауважень та претензій.

Сторони визначили, що акти є підставою для проведення взаєморозрахунків.

Позивач зазначає, що надані послуги за актами, були оплачені відповідачем лише частково в сумі 352627,12 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 358913,62 грн. за актами №2 в сумі 288913,62 грн. та №3 в сумі 70000,00 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, бульш того, у своєму відзиві, відповідач підтвердив те, що у нього існує заборгованість перед позивачем за договором №26/06-К.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 358913,62 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.З Закону).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 8.2. Договору за порушення строків сплати орендної плати Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування припиняється в день повної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем за договором перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних - 6096,59 грн. та пені - 26170,87 грн. за допомогою програми Калькулятор Ліга, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відповідно порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також фінансовий стан обох сторін. Аналогічні критерії у своїй роботі застосовує Європейський суд із прав людини, коли присуджує судові витрати згідно зі ст. 41 Конвенції з прав людини. Як свідчить судова практика, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

В якості доказів понесення витрат на правничу допомогу, до матеріалів справи було надано договір про надання правової допомоги від 10.02.2020, підписаний позивачем з адвокатом Носовим К.В., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, акт №1 від 12.02.2020 про надання послуг адвокатом на суму 4000 грн., квитанцію №1 від 12.02.2020 про отримання адвокатом від позивача 4000 грн. згідно акту №1, акт №2 від 13.03.2020 про надання послуг адвокатом на суму 10000 грн., квитанцію №2 від 13.03.2020 про отримання адвокатом від позивача 10000 грн. згідно акту №2.

Договір про надання правової допомоги містить опис робіт адвоката та їх вартість, як і подані акти №1 та №2.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Таким чином, витрати позивача на правничу допомогу в сумі 14000,00 грн. підлягають покладенню на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮА" до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю"КУЙБИШЕВО" задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВО" (63640, Харківська область, Шевченківський район, с. Семенівка, код 30926003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮА" (64113, Харківська область, Первомайський район, с. Троїцьке, вул. Гуторова, 7, код 32779854) 358 913,62 грн. заборгованості за договором суборенди зернозбиральних комбайнів №26/06-К від 26.06.2019, 26 170,87 грн. пені та 6 096,59 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВО" (63640, Харківська область, Шевченківський район, с. Семенівка, код 30926003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮА" (64113, Харківська область, Первомайський район, с. Троїцьке, вул. Гуторова, 7, код 32779854) 5 867,73 грн. судового збору та 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮА" (64113, Харківська область, Первомайський район, с. Троїцьке, вул. Гуторова, 7, код 32779854).

Відповідач - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВО" (63640, Харківська область, Шевченківський район, с. Семенівка, код 30926003).

Повне рішення складено "18" травня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров