Рішення № 89320545, 14.05.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/249/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича (м. Житомир)

про стягнення 19 723,33 грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 11.03.2020 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" (м. Київ) до відповідача Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича (м. Житомир) про стягнення 19 723, 33 грн розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, перше засідання розгляду справи по суті призначено на 20.04.2020 року о 11:00.

23.03.2020 року до суду повернулися ухвали суду від 11.03.2020 року та 16.03.2020 року надіслані на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_1 з відміткою органу зв`язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

25.03.2020 року до суду повернулися ухвала суду від 16.03.2020 року, надіслана на адресу відповідача на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_2 та повернута з відміткою органу зв`язку про причини повернення "інші причини".

09.04.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 16.03.2020 року, надіслана на адресу позивача, а саме: вул. Саксаганського, 122, оф. 16, м. Київ 32, з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

09.04.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 16.03.2020 року, надіслана на адресу позивача, а саме: а/с 255, м. Київ 32, з відміткою органу зв`язку про ричини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

09.04.2020 року до суду повернулися ухвали суду від 11.03.2020 року та 16.03.2020 року, надіслані на адреси позивача, а саме: вул. Саксаганського, 122 б, офіс 16, м. Київ та а/с 255, м. Київ з відміткою органу зв`язку про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ухвали суду від 21.04.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 14.05.2020 року о 11:00, одночасно суд ухвали розмістити на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про дату, час та місце судового засідання.

23.04.2020 року на офіційному веб-сайті Судової влади України господарським судом розміщено оголошення про дату, час та місце розгляду справи.

04.05.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 21.04.2020 року, надіслана на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , з відміткою органу зв`язку про причини повернення "адресат відсутній".

06.05.2020 року до суду повернулася ухвала суду, надіслана на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , з відміткою органу зв`язку про причини невручення "інші причини".

13.05.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 21.04.2020 року, надіслана на адресу позивача, а саме: вул. Саксаганського, 122 б, оф. 16, м. Київ, з відміткою органу зв`язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

В засіданні розгляду справи по суті 14.05.2020 року судом відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" отримано електронний витяг з ЄДР за №1006634039 від 14.05.2020 року щодо відповідача Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича та встановлено, що адреса місцезнаходження останнього є: АДРЕСА_3 .

В засіданні розгляду справи по суті 14.05.2020 року судом прийнято вступну та резолютивну частину рішення суду про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІА" звернувся з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича про стягнення на його користь 17 106, 83 грн основоного боргу, 2210, 87 грн пені, 234, 56 грн 3% річних та 171, 07 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за отриманий товар згідно умов, порядку та строків, визначених Договором поставки товару №219 від 27.08.2013 року.

Правові підстави позову: 193, 198, 265 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 712 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав, наразі правова позиція по суті позову суду не відома.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що сторони зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються їх безпосереднього, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

27.08.2013 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІА" (як постачальник) та відповідачем Фізичною особою-підприємцем Павловським Віталієм Вікторовичем (як покупець) був укладений Договір поставки товару №219 (надалі за текстом - Договір поставки №219), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця певний товар - парфумерно-косметичну продукцію (надалі іменується Товар), що визначений у цьому Договорі та додатках до нього, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Передача товару постачальником покупцю у власність здійснюється окремими партіями, обсяг яких визначається накладними на кожну партію товару, що є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору поставки №219).

Вартість кожної партії товару, що передається постачальником покупцю відповідно до п. 1.1. даного Договору, визначається відповідно до цін, узгоджених сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1. Договору поставки №219).

Асортимент, кількість, одиниці виміру кожної окремої партії товару, що продається, визначаються за погодженням сторін (усним, письмовим, шляхом електронного повідомлення, факсимільним зв`язком) та відображається накладними, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.1. Договору поставки №219).

Товар, який постачальник передає покупцеві має відповідати вимогам щодо його якості в момент передання покупцеві (п. 4.1. Договору поставки №219).

Поставка партії товару здійснюється протягом 4 робочих днів з моменту отримання постачальником від покупця заявки (усної, письмової, електронним повідомленням, факсимільним зв`язком) на бажаний асортимент та кількість товару, підписаної повноважною особою покупця та виконання вимог п. 7.1. даного Договору. Дострокова поставка допускається (п. 5.1. Договору поставки №219).

Доставка товару, що поставляється та всі витрати, пов`язані з вказаною доставкою покладаються на покупця (п. 5.2. Договору поставки №219).

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання та надання продавцю видаткових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством України (п. 5.4. Договору поставки №219).

Оплата поставки кожної партії товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п. 7.1. Договору поставки №219).

Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні, в безготівковому порядку на розрахункові рахунки постачальника, вказані в даному Договорі (п. 7.2. Договору поставки №219).

За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а також суму втраченого фінансового доходу (упущеної вигоди) (п. 8.4. Договору поставки №219).

Строк дії Договору поставки №219, відповідно до п. 10.1., з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії Договору, про свій намір розірвати або змінити договір за 30 (тридцять) календарних днів до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим (п. 10.2. Договору поставки №219).

Факт належного виконання позивачем свого зобов`язання по поставці товару підтверджується видатковими накладними: 1) №D0000000297 від 01.02.2017 року на суму 4 258, 36 грн (а.с. 13); 2) №D0000000991 від 16.03.2017 року на суму 10 814, 88 грн (а.с. 14); 3) №D0000002507 від 12.07.2017 року на суму 2 698, 43 грн (а.с. 15); 4) №D0000003486 від 25.10.2017 року на суму 2 698, 31 грн (а.с. 16); 5) №D0000003850 від 23.11.2017 року на суму 17 083, 72 грн (а.с. 17).

Загалом передано товар на суму 37 553, 70 грн.

Відповідач за накладною про повернення від покупця №D0000001047 від 22.05.2018 року на суму 2 675, 20 грн. (а.с. 18).

Крім того, відповідач мав перед позивачем заборгованість за минулий період на суму 23, 08 грн та яка рахувалася станом на 01.01.2017 року.

Відповідач свої зобов`язання по сплаті коштів за відпущений товар виконав не належним чином, частково сплативши кошти на суму 4 258, 36 грн, 5000, 00 грн, 8 490, 23 грн, загалом на суму 17 748, 59 грн, решта коштів в сумі 17 106, 83 грн залишилися несплаченими.

29.08.2019 року за №64 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості на суму 17 106, 83 грн в 10-денний строк, однак яка залишилася без задоволення (а.с. 27-28).

Зазначене зумовило позивача звернутися до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 17 106, 83 грн в примусовому порядку.

Додатково позивач заявив матеріально-правові вимоги про стягнення пені в розмірі 2210, 87 грн та застосував процесуальний механізм ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч.1 ст. 265 ГК України).

У ч. 5 ст. 265 ГК України зазначено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За приписами ч.7 ст. 265 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом поставки за загальним правилом є визначена родовими ознаками продукція (ч.1 ст. 266 ГК України).

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом ( ч.2 ст. 266 ГК України).

Ціна у господарському договорі, в тому числі, договорі поставки, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, зокрема, ст.ст. 632 та 691 (ч. 5 ст. 180, ч.6 ст. 265 ГК України). За загальним правилом цих правових норм покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Строк дії договору поставки визначається за правилом ч.1 ст. 267 ГК України, згідно якої останній може становити один рік, більше одного року (довгостроковий договір) або інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

У договорі поставки можуть бути передбачені умови про кількість, якість, асортимент товару тощо (ст. ст. 266-270 ГК України).

Судом встановлено, що між сторонами спору виникли відносини поставки товару на підставі укладеного 27.08.2013 року Договору поставки №219.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

У частині 1 ст. 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, серед іншого, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Аналогічне правило містить стаття 197 ГК України.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Судом встановлено та як свідчать матеріали справи, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання по поставці товару відповідачу, що підтверджується:

1. видатковими накладними, а саме: 1) №D0000000297 від 01.02.2017 року на суму 4 258, 36 грн; №D0000000991 від 16.03.2017 року на суму 10 814, 88 грн; №D0000002507 від 12.07.2017 року на суму 2 698, 43 грн; №D0000003486 від 25.10.2017 року на суму 2 698, 31 грн; №D0000003850 від 23.11.2017 року на суму 17 083, 72 грн;

2. податковими накладними, а саме: 1) від 01.02.2017 №1 (а.с. 29); 2) 16.03.2017 №302 (а.с. 30); 3) 12.07.2017 №105 (а.с. 31); 4) від 25.10.2017 №1716 (а.с. 32); 5) 23.11.2017 №318 (а.с. 33).

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач мав заборгованість станом на 01.01.2017 року на суму 23, 08 грн, за отриманий товар сплатив частково на суму 17 748, 59 грн, частково повернув позивачу товар на суму 2 675, 20 грн, тому неоплачена сума основного боргу становить 17 106, 83 грн, яка є обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 2210, 87 грн.

У п. 8.4. Договору поставки №219 сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Позивачем встановлено строк прострочення - 22.09.2019 року, кінцевим строком оплати якого був обрахований від дати отримання претензії відповідачем 11.09.2019 року з урахуванням наданого для погашення заборгованості 10-денного строку. Суд погоджується із зазначеним.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, визнано його арифметично правильними, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 2210, 87 грн підлягає задоволенню.

Позивач заявив до стягнення 234,56грн 3% річних та 171,07грн інфляційних втрат.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення, зокрема, 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням, зокрема 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнано арифметично правильним, тому задовольняє його в повному розмірі на суму 234, 56 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 № 921/212/18.

Розрахунок інфляційних втрат на суму 171,07грн здійснено позивачем арифметично правильно, тому суд задовольняє позовну вимогу в заявленому розмірі.

Оскільки у відповідності до частини третьої статті 73 ГПК України позивач довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, позов задоволено.

Щодо розподілу судового збору та судових витрат.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павловського Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 112, кв.16,17, код ЄДРПОУ 14350910): 17106,83грн основного боргу; 234,56грн 3% річних; 171,07грн інфляційних втрат; 2210,87грн пені; 2102,00грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.05.20

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу , 2,3 - позивачу (на дві адреси) рек. з повід. + на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

4,5- відповідачу (на дві адреси) рек. з повід.