Рішення № 89320292, 18.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2020Справа № 910/3366/20

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

про стягнення 36643,63 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення 36643,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про недоотримання ним коштів у розмірі 36643,63 грн., які складають донараховану індексацію орендної плати за період дії договору оренди №63/2016/КЕВ від 29.02.2016, з огляду на що позивачем перераховано суму орендної плати та виставлено відповідачу претензію щодо сплати грошових коштів у розмірі 36643,63 грн. Оскільки відповідач не сплатив грошові кошти в добровільному порядку, позивач просить стягнути з відповідача 36643,63 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/3366/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

17.03.2020 електронною поштою до суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області. Аналогічне за змістом клопотання, яке було направлене за допомогою засобів поштового зв`язку 06.04.2020 надійшло через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про передачу справи № 910/3366/20 за підсудністю до Господарського суду Львівської області відмовлено.

27.03.2020 електронною поштою до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Аналогічний за змістом відзив, який було направлено за допомогою засобів поштового зв`язку 02.04.2020 надійшов через відділ діловодства суду.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що у Додатку № 6-А до Договору оренди №63/2016/КЕВ від 29.02.2016 визначено, що індексація орендної плати на 2016 рік призупинена, відтак, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Разом з тим, у відзиві відповідач наголошує на тому, що у зв`язку зі спливом строку позовної давності позивачем пропущено строк звернення до суду та просить застосувати наслідки спливу такого строку.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (позивач; орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (відповідач; орендар) був укладений Договір оренди № 63/2016/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Батуринська, 2, військове містечко № 13, буд. № 23 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - частина нежитлового приміщення (частина даху) площею 53,0 кв.м. в будівлі № 23 військового містечка № 13, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Батуринська, 2, вартість якого визначена на 31.01.2015 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 147939,00 грн (без ПДВ), відповідно до актуалізованого звіту про оцінку майна станом на 31.08.2015 та згідно з актом оцінки становить 221909,00 грн (без ПДВ).

Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (серпень 2015 року) на рівні 7967,37 грн за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підстав Методики розрахунку орендної плати за держане майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2015 року) - 7396,97 грн (додаток №6-а).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством.

Цей договір укладено строком до трьох років, що діє з 29.02.2016 по 26.02.2019 включно (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 10.2 Договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що додатки до цього договору є невід`ємною складовою частиною. У вказаному пункті зазначено дванадцять додатків згідно з переліком.

Так, відповідно до абзаців 3-4 Додатку № 6-а до Договору орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Враховуючи п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України за 2016 рік» індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.

Дослідивши зміст Договору оренди № 63/2016/КЕВ від 29.02.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд встановив, що відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого військового майна інв.№23, в/м № 13, м. Львів, вул. Батуринська, № 2, площею 53,0 кв.м, що передається в оренду Приватному акціонерному товариству «Київстар» (Додаток № 2 до Договору) 29.02.2016 позивач передав, а відповідач прийняв зазначене нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним протягом 2016 року не здійснювалася індексація орендної плати за договором № 63/2016/КЕВ від 29.02.2016 на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік», однак, вказаний закон не містить прямої заборони на проведення індексації, а така індексація прямо передбачена положеннями договору оренди. З огляду на це, позивачем було здійснено перерахунок розміру орендної плати за період з лютого 2016 по лютий 2019 та донараховано орендну плату у розмірі 36643,63 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує, що в Додатку № 6-а до Договору, який є невід`ємною частиною останнього, зазначено: «відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» індексація орендної плати на 2016 рік призупинена». Разом з тим, у відзиві міститься клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній станом на 2016 рік), однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Законом України від 25 грудня 2015 року "Про Державний бюджет України на 2016 рік" було зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Разом з тим, відповідно до висновків, що викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, законом про держаний бюджет не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві.

Тому, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для не нарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак, дозволило сторонам в договорівному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або ненарахування індексу інфляції протягом 2016 року.

Судом було встановлено, що 29.02.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова та Приватним акціонерним товариством «Київстар» був укладений Договір оренди № 63/2016/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Батуринська, 2, військове містечко № 13, буд. № 23.

Зазначене майно відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого військового майна інв.№23, в/м № 13, м. Львів, вул. Батуринська, № 2, площею 53,0 кв.м, що передається в оренду Приватному акціонерному товариству «Київстар» (Додаток № 2 до Договору) 29.02.2016 було передане позивачем та прийнято відповідачем (Акт підписано сторонами та скріплено їх печатками).

Судом було встановлено, що зазначений договір укладено строком до трьох років, що діє з 29.02.2016 по 26.02.2019 включно (п. 10.1 Договору).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством.

При цьому, як встановлено судом, відповідно до абзацу 4 Додатку № 6-а до Договору (який відповідно до Пункту 12.1 Договору є його невід`ємною складовою частиною), враховуючи п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України за 2016 рік» індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно не здійснювалася індексація орендної плати протягом 2016 року за Договором оренди № 63/2016/КЕВ від 29.02.2016, а таке донарахування суперечить змісту укладеного договору, оскільки, матеріали справи не містять доказів визнання Договору оренди № 63/2016/КЕВ від 29.02.2016 недійсним (зокрема в частині положень Додатку № 6-а до Договору), а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 36643,63 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд доходить висновку, що строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення донарахованої орендної плати за період з лютого 2016 року до січня 2017, сплинув 16.02.2020.

Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, відсутні і підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева