Рішення № 89320083, 13.05.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/379/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кожухівський О.В. - довіреність №20 від 02.01.2020;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист"

до Приватного підприємства "Сузір`я"

про стягнення 199 092,60 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Сузір`я" 199092,60 грн, з яких 104257,46грн пені та 94835,14 грн річних відсотків.

Ухвалою суду від 14.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.05.2020 о 10:30.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на позовну заяву, його представник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся вчасно на належним чином, про що свідчить підпис представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 57).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Сузір`я" укладено договір купівлі-продажу №02-01-Ж-ЧП, за п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість агрохімічної продукції, продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин), іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього).

Позивач у позовній заяві вказує, що згідно специфікацій №1 від 14.02.2018, №2 від 15.02.2018, №3 від 03.05.2018, №4 від 07.05.2018, №5 від 29.05.2018 та №6 від 30.05.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 1270076,32грн, проте відповідач оплатив його вартість з порушенням визначених Договором та специфікаціями строків. За періоди прострочення оплат позивач нарахував по кожній специфікації та заявив до стягнення з відповідача в загальній сумі 104257,46грн пені та 94835,14грн 3% річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу №02-01-Ж-ЧП від 14.02.2018 (а.с. 15-17).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

За умовами п. 1.2. Договору, поставляється виключно Товар, що дозволений до використання на території України. Конкретний асортимент Товару, кількість, ціна, загальна вартість, строк поставки та у мови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору та/або видаткових накладних. У випадку розбіжності даних у Специфікаціях щодо найменування, кількості і ціни Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.4, загальна сума договору складається із суми вартості Товару за всіма специфікаціями та/або видатковими накладними (якщо Товар був відпущений без укладення Специфікації), підписаними в рамках цього договору які є його невід`ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений п.3.3.

Конкретний асортимент, кількість та строк поставки товару наведений в специфікаціях до даного договору (п.4.1 договору).

Наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними підтверджено, що позивач, на виконання умов договору і додатків (специфікацій №№1-6), здійснив поставку товару на суму 1270076,32грн (а.с.20,21,26,27,32,33,37,41,45).

Видаткові і товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печатками обох сторін без жодних зауважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.1, Товар по даному Договору продається на умовах здійснення часткової передоплати та/або товарною кредиту (відстрочення кінцевого розрахунку). Умови оплати відповідної партії Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до Договору.

Оплата вартості Товару проводиться покупцем у безготівковій формі в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.2 договору).

Проставленням свого підпису на видатковій накладній покупець засвідчує факт отримання ним відповідної кількості товару (п.3.8 договору).

Специфікаціями №№1-6 встановлено різні порядок та умови оплати.

Так, згідно специфікації №1 від 14.02.2018 (поставка на суму 441314,28грн) оплата мала бути здійснена наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 20% - до 14.02.2018;

- оплата залишку несплаченої вартості в розмірі 80% - до 31.10.2018.

Згідно специфікації №2 від 15.02.2018 (поставка на суму 747658,68грн) оплата мала бути здійснена на умовах товарного кредиту: в розмірі 100% - до 31.10.2018.

Згідно специфікації №3 від 03.05.2018 (поставка на суму 31402,08грн) оплата мала бути здійснена на умовах товарного кредиту: в розмірі 100% - до 30.11.2018.

Згідно специфікації №4 від 07.05.2018 (поставка на суму 20000,04грн) оплата мала бути здійснена на умовах товарного кредиту: в розмірі 100% - до 01.12.2018.

Згідно специфікації №5 від 29.05.2018 (поставка на суму 26790,76грн) оплата мала бути здійснена на умовах товарного кредиту: в розмірі 100% - до 30.11.2018.

Згідно специфікації №6 від 30.05.2018 (поставка на суму 2910,48грн) оплата мала бути здійснена на умовах товарного кредиту: в розмірі 100% - до 30.11.2018.

Згідно наданих позивачем меморіальних ордерів (а.с.22,28,29,34,38,42,46), суд встановив, що відповідач свій обов`язок по оплаті отриманого товару виконав з порушенням визначених Договором та специфікаціями строків, сплативши 170000,00грн 11.02.2019, 700000,00грн 06.12.2018, 47658,68грн 21.12.2018, 51402,12грн 10.01.2019, 109701,24грн 19.04.2019. Крім того, згідно акта №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, 61% заборгованості у розмірі 271314,28грн по специфікації №1 погашено 23.12.2019 (а.с.23).

Суд встановив, що внаслідок зазначеного, прострочення розрахунків мало місце за усіма наведеними специфікаціями, при цьому заборгованість у повному обсязі було погашено до звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 5.4 договору, за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

За ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.5 договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в 25 % річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (відповідно до специфікації до договору та 48% річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.

За умовами п.5.7 договору, сторони домовились, що нарахування неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення заборгованості та нарахованих на суму заборгованості неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат за цим Договором становить 3 (три) роки.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та річних за зобов`язаннями по специфікаціях №1 від 14.02.2018 та №3 від 03.05.2018, суд встановив, що нарахування пені в загальній сумі 70837,37грн, річних в загальній сумі 70653,52грн за прострочку сплати за зобов`язаннями по специфікації №1 від 14.02.2018 та пені в сумі 1238,88грн, річних в сумі 860,33грн за прострочку сплати за зобов`язаннями по специфікації №3 від 03.05.2018, проведені арифметично вірно та з урахуванням умов Договору і вимог чинного законодавства.

Водночас судом встановлено, що при нарахуванні пені та річних за прострочку сплати за зобов`язаннями по специфікації №2 від 15.02.2018, №4 від 07.05.2018, №5 від 29.05.2018 та №6 від 30.05.2018 позивач не вірно визначив початок періодів їх нарахування, оскільки зазначені ним дати проведення платежів не відповідають вказаним у меморіальних ордерах. Крім того, при нарахуванні пені та річних за зобов`язаннями по специфікації №4 від 07.05.2018, позивач не врахував вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці розрахунків позивача суд також враховує положення ч.1 ст.253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. В даному випадку обрахунок пені і річних слід здійснювати з наступної дати після дати фактичних проплат. Аналогічне положенні закріплено і в п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок нарахувань пені та річних за зобов`язаннями по специфікаціях №2 від 15.02.2018, №4 від 07.05.2018, №5 від 29.05.2018 та №6 від 30.05.2018, з урахуванням здійснених відповідачем проплат та вимог законодавства, суд вважає, що правомірним є нарахування пені в сумі 103439,70грн та річних в сумі 94211,11грн., зокрема нарахованих:

- по специфікації №2 від 15.02.2018 - 26561,68грн пені та 18445,61грн %річних;

- по специфікації №4 від 07.05.2018 - 729,86грн пені та 506,85грн %річних,

- по специфікації №5 від 29.05.2018 - 3672,90грн. пені та 3377,84грн %річних,

- по специфікації №6 від 30.05.2018 - 399,61грн. пені та 366,96грн %річних.

З огляду на наведене, правомірним є нарахування пені за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків по оплаті товару в загальній сумі 103439,70грн (70837,37+1238,88+26561,68+729,86+3672,90+399,61) та річних в загальній сумі 94211,11грн (70653,52+18445,61+860,33+506,85+3377,84+366,96). Заявлені до стягнення 817,76грн пені та 624,03грн річних є безпідставними.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 103439,70грн пені та 94211,11грн % річних. У стягненні 817,76 грн пені та 624,03 грн річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" до Приватного підприємства "Сузір`я" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сузір`я" (12640, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Соболівка, вул. Центральна, буд. 23, ід. код 31320258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (21029, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, ід. код 37898486):

- 103439,70 грн пені;

- 94211,11 грн річних;

- 2964,76 грн судового збору.

3. У стягненні 817,76 грн пені та 624,03 грн річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.05.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.)