Рішення № 89320079, 18.05.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/338/20

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (м.Нова Каховка Херсонської області)

до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (м.Коростень Житомирської області)

про стягнення 25827,46грн,

(без участі представників сторін)

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП" НКЕМЗ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" 25827,46грн заборгованості, яка виникла на підставі договору на поставку товарів №27119 від 12.06.19, з яких: 20000,00грн основного боргу, 4575,00грн штрафних санкцій (пені), 1254,46грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку товарів №27119 від 12.06.19 в частині проведення розрахунків за переданий у власність товар.

Ухвалою господарського суду від 06.04.20 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05.05.20.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги щодо суми основного боргу у розмірі 20000,00грн не визнає, зазначає, що розрахувався з позивачем в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.05.20 відкладено розгляд справи по суті на 18.05.20 у зв`язку із необхідністю витребування належних доказів на підтвердження оплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 20000,00грн після відкриття провадження у справі.

15.05.20 до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП" НКЕМЗ" подано наступні документи:

- довідку №4028/260 від 08.05.20 у якій повідомляється, що станом на дату судового засідання заборгованість відповідача по специфікації від 12.06.19 на суму 903650,40грн відсутня (а.с.67);

- заяву про зменшення позовних вимог №4028/259/1 від 08.05.20, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5971,75грн, з яких: 4665,00грн штрафних санкцій, 29,70грн інфляційних та 1277,05грн 3% річних (а.с.71-73).

Пунктом 2 ч.2 ст.46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже зазначено вище, ухвалою суду від 06.04.20 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.05.20.

Отже, останнім днем подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог є 04.05.20.

Приписами ч.1 ст.118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Оскільки позивач пропустив строк подання відповідної заяви, та не подав її до початку першого судового засідання, суд залишає зазначену заяву про зміну (зменшення) позовних вимог №4028/259/1 від 08.05.20 без розгляду.

Сторони повноважних представників в судове засідання 18.05.20 не направили.

Заяв про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП" НКЕМЗ" (постачальник позивач) та Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" (покупець відповідач) укладено договір на поставку товарів №27119 (а.с.7-9), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити в обумовлені терміни покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору термін поставки товару (партії) вказуються в кожній окремій специфікації, які є невід`ємною частиною договору.

Ціни на товар узгоджуються сторонами у відповідних додатках, специфікаціях і є договірними. Після підписання сторонами специфікації постачальник виставляє рахунок на загальну вартість специфікації, а покупець здійснює оплату товару в такому порядку:

- попередня оплата у розмірі 100% від суми відповідної специфікації на підставі виставленого рахунку постачальника.

Порядок оплати товару сторонами може бути змінено у відповідній специфікації.

У специфікації №1 від 12.06.19 до договору №27119 від 12.06.19 сторони визначили найменування товару - електродвигун ВАСО7К-9-12 ТІ ІР67 ІМ9633 Б4 380 9,0кВт 500об/мин; кількість - 12шт; загальну вартість товару з ПДВ 903650,40грн, а також визначили умови оплати: 50% передплата, 50% по факту постачання впродовж 30 календарних днів (а.с.10).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 903650,40грн, що підтверджується видатковими накладними №ВП00000480 від 10.09.19, №ВП00000486 від 13.09.19, №ВП00000496 від 19.09.19 (а.с. 12-14).

Відповідач в порушення умов договору №27119 на поставку товарів від 12.06.19 здійснив лише частковий розрахунок за поставлений товар на суму 883650,40грн (а.с.48-52).

Позивач на адресу відповідача направив вимогу №4028/1426 від 02.12.19 про сплату заборгованості за отриманий товар на підставі договору №27119 на поставку товарів від 12.06.19 (а.с.15-17).

Однак відповідач заборгованості у повному обсязі перед позивачем за поставлений товар не сплатив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору №27119 на поставку товарів від 12.06.19 в сумі 20000,00грн (903650,40грн-883650,40грн).

За вказаних обставин, з метою захисту порушеного майнового права, позивач звернуся з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення на його користь 20000,00грн основного боргу, 4575,00грн штрафних санкцій (пені), 1254,46грн 3% річних.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді, а саме, 09.04.20 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №12469 від 09.04.20 (а.с.63).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем сплачено на рахунок позивача суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується наданими до суду доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн основного боргу за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Також, позивач просить за порушення строків проведення розрахунків стягнути з відповідача 4575,00грн штрафних санкцій, які за своєю правовою природою є пенею, нарахованою на підставі п.5.1 договору №27119 на поставку товарів від 12.06.19.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,03% від суми поставленої продукції за кожен день прострочення, але не більше 1% вартості продукції.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежів, визначених договором №27119 на поставку товарів від 12.06.19, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування пені.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок пені (а.с.2) суд встановив, що позивач при здійсненні нарахування пені за період з 14.01.20 по 21.01.20 на суму 70000,00грн невірно визначив кількість прострочених днів у періоді, у зв`язку з чим необґрунтовано здійснив розрахунок за 9 днів прострочення виконання зобов`язання.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок пені, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені, який підлягає до стягнення становить 4554,00грн. Вимога в частині стягнення 21,00грн пені заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст.625 ГПК України 1254,46грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як вбачається з розрахунку (а.с.2-3), позивачем здійснено нарахування 3% річних за аналогічні періоди та на суму простроченої заборгованості, що й нарахування пені.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем також допущено помилку, оскільки в періоді нарахування з 14.01.20 по 21.01.20 безпідставно зазначено 9 днів прострочення.

За таких обставин суд, враховуючи вихідні дані позивача здійснив власний розрахунок, за яким 3% річних складають 1246,72грн.

В частині стягнення 7,74грн 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач під час розгляду справи в суді суму основного боргу сплатив, доказів сплати пені та 3% річних не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 5800,72грн, з яких: 4554,00грн пені та 1246,72грн 3% річних.

В частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00грн провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 21,00грн пені та 7,74грн 3% річних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (11500, Житомирська область, м.Коростень, Богдана Хмельницького,18, код ЄДРПОУ 00217679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул.Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767)

- 4554,00грн пені;

- 1246,72грн 3% річних;

- 2099,82грн судового збору.

3. В частині стягнення 20000,00грн основного боргу закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. В позові відмовити в частині стягнення 21,00грн пені та 7,74грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3 прим.:

1- у справу;

2,3- сторонам (рек. з повід.).