Рішення № 89318674, 18.05.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/236/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом Державної установи "Північна виправна колонія ( № 90)", м. Херсон, код ЄДРПОУ 08564699,

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", м. Київ, код ЄДРПОУ 00851519,

про стягнення 141180,98 грн.

в с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази Позивача

05 березня 2020 року Державна установа «Північна виправна колонія (№ 90)» звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард», яке на даний час має назву - Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард», про стягнення 130218,64 грн. основної заборгованості, 6796,35 грн. пені, 834,82 грн. 3% річних та 3331,17 грн. збитків.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- на підставі укладеного між сторонами договору №1/172 від 01.01.2019 надавав Відповідачу послуги по виконанню різного роду робіт із залученням засуджених осіб, а Відповідач зобов`язався сплачувати вартість послуг, яка складається із суми заробітних плат залучених до роботи осіб за період надання послуг,

- відповідно до Табелю обліку робочого часу, складеного за листопад 2019 року, Позивач нарахував заробітну плату засудженим на суму 75708,51 грн., та провів облік робочого часу осіб, залучених до робіт, у зв`язку з чим ним надано послуг на загальну суму 130218,64 грн., яка складається із 75708,51 грн. заробітної плати засудженим, 37854,26 грн. 50 % заробітної плати та 16655,87 грн. єдиного соціального внеску,

- не дивлячись на умови договору Відповідач вартість наданих послуг за листопад 2019 року не сплатив, у зв`язку з чим заборгованість складає 130218,64 грн.,

- через несвоєчасне виконання зобов`язань Відповідач повинен сплатити 6796,35 грн. пені та 834,82 грн. 3% річних,

- у відповідності до пункту 3.3.2. договору Відповідач повинен відшкодувати завдані збитки у сумі 3331,17 грн., які складають розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

У поданій до суду 21.04.2020р. відповіді на відзив позивач наводить свої доводи на спростування тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд змінити у заявлених позовних вимогах найменування юридичної особи ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» з публічного на приватне, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дії, аргументи та докази Відповідача

У поданому до суду 13.04.2020р. відзиві на позов Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що:

- у позовній заяві Позивач не вірно вказує Відповідача,

- як вбачається із Акту прийому-передачі виконаних робіт від 30 листопада 2019 року, який Позивач надає на підтвердження наявності основної заборгованості, то варто зазначити, що з боку Відповідача він представником ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» Чірковим А.О. Однак, Позивачем до матеріалів позовної заяви не надано жодної довіреності на особу яка підписала вказаний акт. Враховуючи це, немає можливості встановити обсяг повноважень вказаної особи, та те, чи мала вона взагалі право на підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт від 30 листопада 2019 року,

- оскільки у позовній заяві та доданих до неї документах, відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про наявність основної заборгованості, то і вимога Позивача про стягнення 3% річних та пені є необґрунтованою та такою яка не підлягає задоволенню,

- нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску здійснюється органами доходів і зборів, але Позивачем не доведено, що відповідне нарахування має місце, а тому не доведено самого факту завданих збитків.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 10.03.2020р. суд залишив позовну заяву Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" без руху (вх. №540/20 від 05.03.2020) та надав позивачу час на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20 березня 2020 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику і повідомлення сторін. Цією ж ухвалою сторонам установлені строки для подачі процесуальних заяв.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що сторонами дотримані вимоги статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів, а тому вони прийняті судом до розгляду.

Суд констатує, що сторонами не заявлено будь-яких інших процесуальних клопотань.

Розглянувши клопотання позивача про зміну найменування відповідача юридичної особи ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" з публічного на приватне, суд зазначає наступне.

Так позивачем при зверненні до господарського суду з даним позовом визначено відповідачем Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч.1 ст.3 Закону України "Про акціонерні товариства").

За змістом абз. 1, 2 ч. 4 ст. 3 вказаного нормативно-правового акту, повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства. Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений статтею 5 цього Закону.

В силу норм абз.1 ч.1, абз.3 ч.2 ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (Протокол №2 від 23.04.2019р.) змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на теперішній час найменування відповідача зареєстровано як Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард", код ЄДРПОУ 00851519.

Наявність вказаних обставин зумовлює висновок суду про необхідність задоволення заяви позивача про зміну найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард".

Таким чином, суд вирішив змінити найменування відповідача у справі з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард".

Установлені судом обставини.

02 січня 2019 року між Державною установою «Північна виправна колонія (№ 90)», як Виконавцем», та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард», як Замовником, був укладений договір №1/172 про надання послуг.

Основними умовами договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- «Виконавець зобов`язується надати в день Замовнику із числа засуджених від 15 до 30 осіб для виконання різних видів робіт у період з 02.01.2019 по 31.12.2019, а Замовник проводить розрахунок за виконані роботи. Роботи надаватимуться на об`єкті, розташованому за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Східне …» (пункт 1 договору),

- «Замовник веде щоденний облік виконаних робіт (акт) за результатами якого здійснює розрахунок за виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця після якого було надано послуги. Розмір заробітної плати (одного працюючого), яку замовник перераховує Виконавцю за надані послуги становить розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на момент надання послуг силами засуджених. Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. Додатково на заробітну плату Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця згідно постанови КМУ … № 653 нарахування на заробітну плату у розмірі 50 % …» (пункт 3 договору),

- «За несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних робіт, останній сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення несплаченого платежу …» (пункт 4 договору).

Відповідно до Табелю обліку робочого часу комплексної бригади ДСР на контрагенському об`єкті ПАТ «Агрохолдинг Авангард» Філія «Чорнобаївське»:

- у листопаді 2019 року на об`єкті послуги надавалися 21 особою, які працювали 2328 год., на загальну суму заробітної плати 75708,51 грн.

Табель підписаний обома сторонами.

Як слідує з Бухгалтерської довідки, складеної Позивачем у межах вказаного договору, ним надано послуги Відповідачу у листопаді 2019 року на загальну суму 130218,64 грн. В цю суму включено крім заробітної плати також 50 % нарахувань на заробітну плату у сумі 37854,26 грн. та розмір єдиного соціального внеску у сумі 16655,87 грн.

За обліковими даними Позивача Відповідачем не сплачено за надані послуги у листопаді 2019 року на загальну суму 130218,64 грн.

З метою спонукання Відповідача до оплати послуг, Позивач 13.02.2020 надіслав Відповідачу претензію № 28/11-1172, проте вона залишена без відповіді та реагування.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зокрема, зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.

Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, за договором, укладеним між сторонами, Відповідач, як замовник послуг, зобов`язаний сплатити вартість послуг Позивачу, як їх виконавцю.

Оцінюючи докази, якими Позивач обґрунтовує факт надання послуг, суд зазначає, що за змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці данні встановлюються у тому числі письмовими доказами.

Зокрема, в договорі сторонами не обумовлювалося складення будь-яких спільних документів, які б підтверджували факт надання послуг. Лише в пункті 3 сторони погодили, що Замовник веде щоденний облік виконаних робіт (акт), за результатами якого здійснює розрахунок за їх виконання.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.11.2019р., який підписаний замовником та виконавцем послуг без претензій та зауважень (ас. 21). З даного акту слідує, що у межах вказаного договору, Позивачем було надано послуги Відповідачу у листопаді 2019 року на загальну суму 130218,64 грн. В цю суму включено крім заробітної плати у розмірі 75708,51 грн., також 50 % нарахувань на заробітну плату у сумі 37854,26 грн. та розмір єдиного соціального внеску у сумі 16655,87 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що докази надані Позивачем, а саме Табель робочого часу за листопад 2019 року та Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.11.2019р. є достатніми та допустимими та вони підтверджують факт надання послуг Відповідачу.

Поряд з цим, безпосередньо Відповідачем не надано зустрічних доказів, які б спростовували докази та твердження Позивача щодо виконання робіт.

Щодо доводів Відповідача в частині встановлення обсягу повноважень представника ПАТ «Агрохолдинг Авангард» Чіркова Андрія Олександровича на підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2019 року, який перебуває на посаді директора філії «Чорнобаївське» ПАТ «Агрохолдинг Авангард», то суд вважає, що саме Відповідачем повинно бути доведено відсутність у зазначеної особи повноважень на підписання вказаного Акта, як підстава обґрунтування заперечень до пред`явленої вимоги, чого відповідачем виконано не було.

Крім того, з аналізу доводів Відповідача вбачається, що факт укладання та підписання Договору №1/172 від 02.01.2019р. та обсяг повноважень директора філії «Чорнобаївське» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» Чіркова Андрія Олександровича на укладання договору Відповідачем не заперечується.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими:

- «Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1);

- «кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (частина 2);

- «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач порушив умови договору в частині оплати наданих йому Позивачем в листопаді 2019 року послуг, тобто порушив взяте на себе зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотного.

При цьому судом враховуються положення пункту 3 договору щодо строку оплати, а саме оплата повинна здійснюватися не пізніше 10 числа наступного місяця після місяця надання послуг, у зв`язку з чим вартість послуг повинна бути сплаченою за листопад 2019 року у сумі 130218,64 грн. до 10.12.2019 включно.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В частині 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання».

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності; розмір та підстави нарахування неустойки повинні бути передбачені договором або законом.

Так, в пункті 4 договору сторони встановили обов`язок Відповідача сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 6796,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Річні від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 834,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих збитків

За текстом позовної заяви Позивачем обраховані завдані йому збитки у сумі 3331,17 грн., які складають розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, за кожний місяць надання послуг, а саме за листопад 2019 року - 3331,17 грн.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2).

За змістом статті 225 того ж Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, статтею 226 названого Кодексу визначні умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Отже, одним із видів збитків у розумінні вказаних правових положень є додаткові витрати, зроблені управленою стороною, на сплату штрафних санкцій іншим суб`єктам.

З огляду на положення частини 1 статті 74 ГПК України Позивач зобов`язаний довести наявність таких витрат у контексті фактичної їх сплати, проте відповідних доказів ним не надано.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявність збитків, які він пов`язує із нарахуванням штрафних санкцій через несвоєчасну сплату вартості наданих послуг.

Висновки суду з предмету судового розгляду

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають частковому відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 130218,64 грн. основної заборгованості, 6796,35 грн. пені, 834,82 грн. 3% річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Водночас, позовні вимоги щодо стягнення 3331,17 грн. збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 144 від 04.03.2020 у сумі 2102,00 грн., які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2052,40 грн..

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-В, код ЄДРПОУ 00851519) на користь Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» (73032, м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 234, код ЄДРПОУ код 08564699) суму основного боргу у розмірі 130218,64 грн., суму пені у розмірі 6796,35 грн., суму 3% річних у розмірі 834,82 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2052,40 грн..

3. Відмовити у задоволенні іншої частині позовних вимог.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко