Рішення № 89318580, 12.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/348/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Aкціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 136471,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гараєва О.С., адвокат,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Aкціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків, про стягнення суми належних платежів залізниці при затримці вагону вантажоодержувача - ПрАТ "Харківський коксовий завод" в розмірі 326190,14 грн., а також суму пені в розмірі 11840,54 грн. (з урахуванням прийнятої ухвалою господарського суду від 27.04.2020 заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 9575 від 23.04.2020). Також просить суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 922/348/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.03.2020 об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 10 травня 2020 року.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/348/20 до судового розгляду по суті на 12.05.2020 об 11:15 год.

У судовому засіданні 12.05.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2020 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду у зв`язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Харківської області справи № 922/348/20, на сайті господарського суду Харківської області 16.03.2020 та 08.04.2020 розміщувались оголошення до уваги Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків, про призначення та відкладення судового розгляду по даній справі, докази розміщення яких долучені до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

У судовому засіданні 12.05.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг від 07.02.2018 № 07540/ПЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» найменування Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до п. 2.1.6 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018 замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.

П. 2.3.4 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018 передбачено, що перевізник для проведення розрахунків та обліку сплачених сум для замовника відкриває особовий рахунок з наданням коду платника № 2829977.

П. 1.3 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018 передбачено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.7 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018 замовник зобов`язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через, зокрема, недостатність грошових коштів та закриття коду платника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

П. 2.4.3 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018 закріплено право перевізника припинити надання послуг за цим договором, у разі відсутності попередньої оплати на особовому рахунку замовника.

Згідно з п. 4.14. вказаного договору закріплено право перевізника призупинити надання послуг за цим договором, у разі відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг та не несе відповідальності за невиконання цього договору.

П. 5.2 вказаного договору визначає, що у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, перевізник припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг, згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за невиконання плану перевезень (ст. ст. 106, 108 Статуту залізниць України), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.

Господарські відносини між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод», що пов`язані з наданням послуг по перевезенню вантажів, також врегульовані відповідно до укладеного договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2018 № П/М-1823 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, яка примикає стрілкою № 24 до колії № 6а станції Новожанове і обслуговується власним локомотивом.

П. 6 договору також закріплено, що власник колії (Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод») сплачує залізниці плату: за подачу, забирання вагонів, за маневрову роботу згідно з Тарифним керівництвом, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, за складування вантажів або примикання під`їзної колії у смузі відведення, за ділянку землі у смузі відведення; інші збори і плати згідно з Тарифним керівництвом; збори та плати вносяться передоплатою.

Відповідно до п. 21 договору цей договір укладений строком на 5 років з 02.08.2018 по 01.08.2023.

Як вказує позивач, 22 жовтня 2019 року на станцію Основа регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», згідно з залізничною накладною № 52090024, прибув вагон № 68135987 з вантажем «кокс», на адресу вантажоодержувача ПрАТ «Харківський коксовий завод».

Позивач повідомив відповідача про прибуття вказаного вантажу, про що свідчать відомості в Книзі прибуття вантажів форми ГУ-42.

При цьому, вказаний вагон був затриманий на коліях станції з вини відповідача, через відсутність на особовому рахунку замовника достатніх коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг. Відсутність достатніх коштів на особовому рахунку відповідача підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача № 2829977 за жовтень, листопад, грудень 2019. Станом на 17.10.2019 залишок коштів на особовому рахунку відповідача складав 884,62 грн.

На підтвердження обставин затримки на станції вагону № 68135987 станцією Основа були складені акти загальної форми ГУ-23 від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744. На підписання вказаних актів загальної форми за викликом станції Основа представник відповідача не з`явився.

Для засвідчення обставин неявки представника відповідача для підписання актів від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744 позивачем також складені відповідні акти загальної форми ГУ-23, а саме: від 22.10.2019 № 8790, від 20.11.2019 № 9750.

Станом на 20.02.2020 вагон продовжує затримуватись на коліях станції Основа. На підставі актів загальної форми ГУ-23, від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744 позивач здійснив нарахування плати за користування вагонами за період з 22.10.2019 по 17.12.2019 у розмірі 62292,90 грн. (без ПДВ) згідно з наступними відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46: 20110550, 20110551, 20110552, 22110560, 27110561, 02120562, 07120563, 12120564, 17120565.

Проте, відповідач також відмовився від підписання вказаних відомостей плати за користування вагонами, про що позивач склав відповідні акти загальної форми ГУ-23: від 21.11.2019 № 9814, від 21.11.2019 № 9811, від 21.11.2019 № 9813, від 23.11.2019 № 9883, від 28.11.2019 № 10052, від 03.12.2019 № 10216, від 08.12.2019 № 10389, від 13.12.2019 № 10560, від 18.12.2019 № 10715.

На підставі актів загальної форми ГУ-23, від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744 позивач здійснив нарахування збору за зберігання за період з 22.10.2019 по 17.12.2019 у розмірі 49673,80 грн. (без ПДВ) згідно з наступними накопичувальними картками форми ФДУ-92: 21114098, 28114188, 02124249, 07124320, 12124377, 17124438.

Проте, представник відповідача також не з`явився для підписання вказаних накопичувальних карток, про що позивач склав відповідні акти загальної форми ГУ-23: від 22.11.2019 № 9822, від 29.11.2019 № 10101, від 03.12.2019 № 10221, від 08.12.2019 № 10391, від 13.12.2019 № 10558, від 18.12.2019 № 10712 згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Позивач також надав відповідачу послуги з виконання маневрової роботи на суму 884,50 грн. (без ПДВ), факт надання зазначеної послуг підтверджується актом загальної форми ГУ 23 від 20.11.2019 № 9743, де визначений загальний час маневрових робіт тривалістю 30 хв., та відомістю плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 20110548. Для підпису відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 20110548 представник відповідача не з`явився, про що позивачем складено Акти загальної форми ГУ-23 від 21.11.2019 № 9810, згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334

Відповідно до розрахунку сум, належних платежів залізниці при затримці вагону вантажоодержувача – ПрАТ «Харківський коксовий завод» на станції Основа, нарахованих станом на 20.02.2020 (заява позивача про збільшення розміру позовних вимог), загальна сума заборгованості відповідача, яка складається з плати за користування вагонами в сумі 75454,60 грн., збору за зберігання в сумі 84256,50 грн., збору за маневрову роботу в сумі 884,50 грн., з урахуванням суми залишку коштів на особовому рахунки відповідача у розмірі 884,62 грн., складає 326190,14 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.3 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018, у разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі наявності заборгованості, із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов`язання за цим договором, в першу чергу погашається пеня, у другу – основна сума боргу, а залишок коштів зараховується, як попередня оплата. Моментом виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання перевізником послуг за цим договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника.

У відповідності до розрахунку сум належних платежів залізниці при затримці вагону вантажоодержувача – ПрАТ «Харківський коксовий завод» на станції Основа, нарахованих станом на 20.02.2020, позивач, керуючись пунктом 5.3 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018, здійснив нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 22.11.2019 по 21.02.2020, який складає 11840,54 грн.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача нарахованих платежів та зборів, пов`язаних з наданням послуг з перевезення.

На час розгляду справи, дана сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку сплачена не була.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст. 306 ГК України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Як передбачено ч. 1 ст. 307 ГК України, п. 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Ст. 62 Статуту передбачено, що за час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.

В свою чергу, абз. 2, 3 ст. 119 Статуту встановлено, що плата за користування вагонами і контейнерами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458 (далі - Правила користування).

Відповідно до пункту 3 Правил користування, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться, зокрема, на станціях призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається, в тому числі, на підставі Актів загальної форми ГУ-23.

В свою чергу, пунктом п. 8 Правил користування передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктами 12, 13, 14, 17 Правил користування встановлено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. Унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085.

У відповідності до наведених норм, на підтвердження обставин затримки на станції вагону № 68135987, станцією Основа були складені акти загальної форми ГУ-23 від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744.

На підписання вказаних актів, за викликом станції Основа, представник відповідача не з`явився.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Для засвідчення обставин неявки представника відповідача для підписання актів від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744 позивачем складені відповідні акти загальної форми ГУ-23, а саме: від 22.10.2019 № 8790, від 20.11.2019 № 9750.

Станом на 20.02.2020 вагон продовжує затримуватись на коліях станції Основа.

На підставі актів загальної форми ГУ-23, від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744 позивач здійснив нарахування плати за користування вагонами за період з 22.10.2019 по 17.12.2019 у розмірі 62292,90 грн (без ПДВ) згідно з наступними відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46: 20110550, 20110551, 20110552, 22110560, 27110561, 02120562, 07120563, 12120564, 17120565.

Проте, відповідач також відмовився від підписання вказаних відомостей плати за користування вагонами, про що позивач склав відповідні акти загальної форми ГУ-23: від 21.11.2019 № 9814, від 21.11.2019 № 9811, від 21.11.2019 № 9813, від 23.11.2019 № 9883, від 28.11.2019 № 10052, від 03.12.2019 № 10216, від 08.12.2019 № 10389, від 13.12.2019 № 10560, від 18.12.2019 № 10715.

Згідно з відомостями плати за користування вагонами № 22120566, № 27120567, № 01010001, № 06010002, № 11010003, № 16010004, № 21010005, № 26010007, № 31010008, № 05020009, № 10020010, № 15020011, № 20020012 позивач додатково нарахував 75454,60 грн. без ПДВ плати за користування вагонами.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317, ставки плати за користування вагонів перевізника України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в табл. 1. При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до пункту 5, 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу; збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Відповідно до пункту 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317 (далі – Збірник тарифів), після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн; у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до ст. 36 Статуту у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Підпунктом 2.2. пункту 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317 також передбачено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Згідно з оперативним повідомленням від 23.10.2019 № ДС-07/926 начальник станції Основа звернувся до філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням застосувати двократний розмір ставки за зберігання вантажу, що прибув на адресу вантажоодержувача – приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» у вагоні № 68135987, який простоює на коліях станції Основа. У відповідь, керівництвом філії дозволено застосовувати двократний розмір ставки збору за зберігання вантажу у вагоні № 68135987 згідно з листом від 23.10.2019 № НЗ-1-40/561.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

На підставі актів загальної форми ГУ-23, від 22.10.2019 № 8781, від 20.11.2019 № 9743, від 20.11.2019 № 9744 позивач здійснив нарахування збору за зберігання за період з 22.10.2019 по 17.12.2019 у розмірі 49673,80 грн. (без ПДВ) згідно з наступними накопичувальними картками форми ФДУ-92: 21114098, 28114188, 02124249, 07124320, 12124377, 17124438.

Проте, представник відповідача також не з`явився для підписання вказаних накопичувальних карток, про що позивач склав відповідні акти загальної форми ГУ-23: від 22.11.2019 № 9822, від 29.11.2019 № 10101, від 03.12.2019 № 10221, від 08.12.2019 № 10391, від 13.12.2019 № 10558, від 18.12.2019 № 10712 згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з накопичувальними картками № 22124505, № 27124551, № 01010004, № 06010043, № 09010065, № 11010076, № 16010111, № 21010161, № 26010219, № 31010269, № 05020324, № 10020392, № 15020460, № 20020516 позивач додатково нарахував збір за зберігання вантажу на суму 84256,50 грн. без ПДВ. (заява про збільшення розміру позовних вимог).

Розрахунок збору за зберігання зроблений позивачем за формулою:

4,00 грн. х масу вантажу х 3,023 х кількість діб х 2, де

4,00 грн. – ставка згідно відповідно до пункту 2 розділу III Збірника тарифів;

3,023 – коефіцієнт, що застосовується до тарифів Збірника тарифів (наказ Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 № 205)

2 – збільшення збору зберігання вантажів вдвічі на підставі ст.36 Статуту залізниць.

Відповідно до пункту 16 Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2018 № П/М-1823 власник колії сплачує залізниці плату, в тому числі, за маневрову роботу згідно з Тарифним керівництвом.

Згідно з п. 1.8. Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317 до маневрової роботи, яка виконується локомотивом залізниці на вимогу вантажовласника, належать операції: переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті; подача вагонів на ваги і для дозування; у випадку, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря до локомотива тощо); інша маневрова робота, робота з вагонами на станціях, під`їзних коліях та інших місцях не загального користування.

Позивач надав відповідачу послуги з виконання маневрової роботи на суму 884,50 грн. (без ПДВ), факт надання зазначених послуг підтверджується актом загальної форми ГУ 23 від 20.11.2019 № 9743, де визначений загальний час маневрових робіт тривалістю 30 хв., та відомістю плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 20110548.

Для підпису відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 20110548 представник відповідача не з`явився, про що позивачем складено Акти загальної форми ГУ-23 від 21.11.2019 № 9810 згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Розрахунок збору за маневрову роботу зроблений позивачем за формулою:

292,60 грн. х 3,023, де:

292,60 грн. – ставка за 0,5 год. маневрової роботи згідно з пунктом п. 1.8. Розділу III Збірника тарифів;

3,023 – коефіцієнт, що застосовується до тарифів Збірника тарифів (наказ Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 № 205).

Відповідно до розрахунку сум, належних платежів залізниці при затримці вагону вантажоодержувача – ПрАТ «Харківський коксовий завод» на станції Основа, нарахованих станом на 20.02.2020 (заява позивача про збільшення розміру позовних вимог), загальна сума заборгованості відповідача, яка складається з плати за користування вагонами в сумі 75454,60 грн., збору за зберігання в сумі 84256,50 грн., збору за маневрову роботу в сумі 884,50 грн., з урахуванням суми залишку коштів на особовому рахунку відповідача у розмірі 884,62 грн., складає 326190,14 грн. з ПДВ.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суми боргу в сумі 326190,14 грн., або доказів на спростування суми заявлених позивачем грошових вимог, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 5.3 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018 у разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі наявності заборгованості, із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов`язання за цим Договором, в першу чергу погашається пеня, у другу – основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата. Моментом виникнення заборгованості у Замовника є дата фактичного надання перевізником послуг за цим договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника.

У відповідності до розрахунку сум, належних платежів залізниці при затримці вагону вантажоодержувача – ПрАТ «Харківський коксовий завод» на станції Основа, нарахованих за період з 22.11.2019 по 21.02.2020, позивач, керуючись пунктом 5.3 договору про надання послуг від 20.02.2018 № 07540/ПЗ-2018, здійснив нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 11840,54 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 11840,54 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Набережна Гімназійна (Червоношкільна), 24, код ЄДРПОУ 24481702) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7) платежі в розмірі 326190,14 грн., пеню в розмірі 11840,54 грн., судовий збір в розмірі 5070,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 18.05.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/348/20