Рішення № 89310886, 19.05.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10206/19

(2/199/271/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом відповідача від 28 вересня 2018 року № 330-о позивача призначено виконуючою обов`язки головного лікаря КЗ «Дніпропетровська міська стоматологічна поліклініка №3»ДОР» з 28 вересня 2018 строком на два місяці. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01 листопада 2018 року № 1045 «Про перейменування комунальних закладів охорони здоров`я, які прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра» перейменувати комунальні заклади охорони здоров`я, які прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра: Комунальний заклад «Дніпропетровська міська стоматологічна поліклініка № 3» Дніпропетровської обласної ради» на Комунальний заклад «Стоматологічна поліклініка № 3» Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до запису № 38 трудової книжки НОМЕР_1 позивача з 15 листопада 2018 року призначено в.о. головного лікаря КЗ «Стоматологічна поліклініка № З» Дніпровської міської ради» тимчасово строком на два місяці.

Наказом відповідача від 15.11.2018 року №379-о позивача призначено виконуючий обов`язки головного лікаря Комунальний заклад "Стомотологічна поліклініка №3" Дніпропетровської міської ради тимчасово з 15.11.2018 строком на два місяці.

Наказом відповідача від 15 січня 2019 року № 8-о Позивача звільнено з займаної посади 15.01.2019 року відповідно до пункту 2 ст.36 КЗпП України та призначено виконуючою обов`язки головного лікаря Комунальний заклад «Стоматологічна поліклініка № 3» Дніпропетровської міської ради тимчасово з 16.01.2019 по 28.02.2019.

Наказом відповідача від 28 лютого 2019 року № 55-о позивача звільнено з займаної посади з 28 лютого 2019 року відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України. На момент звільнення позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідними медичними документами з 27 лютого 2019 року по 22 березня 2019 року. Виходячи з вищенаведених обставин, позивач, починаючи з 11 серпня 2017 року по 28 лютого 2019 року (більше півтора роки), працювала на посаді виконуючою обов`язки головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я, при цьому контракт з нею не було укладено, та на протязі зазначеного часу позивача 13 разів приймали на роботу на одну й ту ж саму посаду строком від 1 до 2 місяців та звільняли на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Зазначене свідчить про грубе порушення відповідачем трудового законодавства України.

Замість того, щоб бути призначеною на посаду головного лікаря, позивача більше року майже кожного місяця звільняли та знову призначали на посаду виконуючою обов`язки головного лікаря, це період життя коли позивач перебувала в постійній напрузі, таке становище призвело до погіршення її стану здоров`я, позивач почала страждати на захворювання серцево-судинної системи, так у період з 14 лютого 2019 по 22 лютого 2019, а також з 19 лютого 2019 по 22 лютого 2019 перебувала на лікарняному. Такий режим роботи не давав позивачу повною мірою користуватися своїми правами гарантованими трудовим законодавством, в елементарних речах, хоча б що стосується права працівника на відпустку. Після свого звільнення 28 лютого 2019 року позивач була вимушена докласти додаткові зусилля до організації свого життя, звернутися до суду за захистом свого права, приймати участь у судових засіданнях, доводити свою правоту та заперечувати вигадки юристів відповідача. З урахуванням характеру та тривалості заподіяних їй страждань, переживань та незручностей, а також характеру дій відповідача, позивач вважає за необхідне просити суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Крім того просить визнати звільнення 28 лютого 2019 року з посади виконуючої обов`язки головного лікаря КЗ «Стоматологічна поліклініка № 3» Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України та скасувати наказ Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради від 28 лютого 2019 року № 55-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». незаконним, а також поновити її на посаді виконуючої обов`язки головного лікаря з 28 лютого 2019 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2019 року по день поновлення на посаді виходячи з розміру середньої заробітної плати.

Представник відповідача правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до Положення про департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 01.12.2016 р. №55/16, розпорядження міського голови від 25.07.2018 р. №996-р «Про укладання контрактів, призначення та звільнення керівників комунальних закладів охорони здоров`я Дніпровської міської ради Департаментом охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради» за підписом заступника міського голови, директора департаменту Бабського А.А видано наказ №55-о від 28.02.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки головного лікаря Комунального закладу «Стоматологічна поліклініка №3» Дніпровської міської ради з займаної посади 28.02.2019 р. відповідно до п. 2 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України та Законом України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Європейської соціальної хартії кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

Відповідно до положень пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01.11.2018 року № 1045 Про перейменування комунальних закладів охорони здоров`я, прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра перейменовано комунальні заклади охорони здоров`я, які прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра, а саме Комунальний заклад «Дніпропетровська міська стоматологічна поліклініка № 3 Дніпропетровської обласної ради» на Комунальний заклад «Стоматологічна поліклініка № 3 Дніпропетровської міської ради».

Наказом Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради за підписом заступника міського голови, директора департаменту Бабського А.А., видано наказ №8-о від 15.01.2019 року про призначення позивача на посаду виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Стоматологічна поліклініка № 3» Дніпровської міської ради тимчасово з 16.01.2019 року по 28.02..2019 року на підставі особистої заяви позивача від 15.01.2019 року. Тобто, в наказі про призначення вказані граничні дати призначення на посаду.

Спірним наказом позивача було звільнено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з 28.02.2019 р., - у день закінчення строку договору.

При розгляді справ про поновлення на роботі необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові (п.18. Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.ч. 1, 3 та 4 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Частина 2 ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частина 1 ст. 36 КЗпП, підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Пункт 2 ст. 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору у зв`язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам ст. 23 КЗпП, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку з закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Ст. 39-1 КЗпП України наведені умови коли строковий трудовий договір може бути безстроковим: якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Відповідач припинив трудові відносини з позивачем на підставі наказу від 28.02.2019 р. №55-о. Суд не вбачає жодних обставин вважати укладений позивачем договір безстроковим.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надала лікарняний лист серії АДС № 595388, відкритий в Шевченковській АЗПМС з 27.02.2019 р. (стати до роботи 03.03.2019 р.) та лікарняний лист серії АДС № 574508, відкритий у КЗ Центр первинної медико-соціальної допомоги №4 з 04.03.2019 р. до 22.03.2019 р., режим лікування - стаціонар. Однак докази повідомлення відповідача про перебування позивача на лікарняному відсутні.

Пункт 2 ст.36 КЗпП України, передбачає завершення трудових відносин у день, визначений у строковому трудовому договорі. Звільнення за цією підставою не є звільненням за ініціативою роботодавця, тому воно може відбуватися у період тимчасової непрацездатності та/або навчання.

Перебування працівника на лікарняному у зв`язку із хворобою на момент закінчення строку дії договору не є підставою для продовження трудових відносин, а лише спричиняє зобов`язання роботодавця перед працівником щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки судом не встановлено порушень трудових прав позивача, підстави для компенсації моральної шкоди відсутні.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.263-265,274-279 ЦПК України, ст.ст. 21,23,36,40 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,- відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя