Ухвала суду № 89306393, 18.05.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6587/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Російська Федерація, Рада національної безпеки та оборони України, Міністерство соціальної політики України про встановлення факту, що має юридичне значення,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту про неможливість вільно здійснювати своє право власності щодо свого майна на тимчасово окупованій території, займатися підприємницькою діяльністю, вимушене підкорення окупаційній владі на тимчасово окупованій території внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації частини території Донецької, Луганської областей за сприянням фізичних та юридичних осіб, на яких покладено санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 р. «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14.05.2018 року.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, встановлено наступне.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 ст. 293 ЦПК України).

Пунктом 5 частини 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено ст. 315 ЦПК України.

Так, відповідно до положень частин 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правилами частини 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до пункту 17 ст. 28 ЦПК України, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.

Метою встановлення факту, що має юридичне значення заявник зазначає визначання його статусу, як особи яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ратифікованої Україною 03.07.1954 року, що матиме юридичні наслідки пов`язані з виникненням прав та обов`язків щодо отримання відповідних пільг, привілеїв та можливостей передбачених законодавством України, законодавством інших країн, а також притягненням до відповідальності країни агресора та осіб, що підтримували та підтримують російську агресію та окупацію Російською Федерацією півострову Крим та частини Луганської та Донецької областей України.

При цьому за заявленими вимогами заявник просить встановити факт неможливості вільно здійснювати своє право власності щодо свого майна на тимчасово окупованій території Луганської області (м. Луганська), а саме: Ѕ квартири АДРЕСА_1 Ѕ квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_3 та майном, що залишилося в цих квартирах, вільно займатися підприємницькою діяльністю, а також вимушеного підкорення заявника окупаційній владі на тимчасово окупованій території щодо обмежень і заборон вільно здійснювати право власності, підприємницьку діяльність тощо внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації частини території Донецької, Луганської областей, здійснення контролю російською окупаційної адміністрацією на тимчасово окупованій території м. Луганська за сприянням фізичних та юридичних осіб, на яких покладено санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 р. «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14.05.2018 року.

З доданої до заяви копії довідки від 27.03.2017 № 3004-21308 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання заявника ОСОБА_1 є АДРЕСА_4 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 , що також підтверджується копією паспорта заявника.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зразок довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509 від 01.10.2014 року.

При цьому, визначення факту агресії Російської Федерації щодо України та внаслідок цього переміщення жителів областей, які потерпають від агресії, відбулося на законодавчому рівні шляхом прийняття Верховною Радою України заяви «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», затвердженою постановою Верховної Ради України № 337-VIII від 21 квітня 2015 року. Визначення факту агресії Російської Федерації щодо України було також підтверджено Законом України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями у Донецькій і Луганській областях № 2268-VIII від 18 січня 2018 року.

Крім того, факт агресії та окупації Російською Федерацією території України та пов`язані з цим факти переселення мирних громадян України з територій їх постійного проживання є загальновідомими фактами, що не заперечуються ані українським суспільством, ані міжнародною спільнотою.

Таким чином, з огляду загальновідомих фактів агресії та зазначеного законодавства, видана заявнику довідка про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи є визнання державою і підтвердженням факту переміщення та причин такого переміщення.

За нормою ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, з огляду на зміст заявлених вимог та їх обґрунтування вбачається, що заявник має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, оскільки вбачається спір про право заявника на захист його порушеного права на розпорядження своєю власністю і заняття підприємницькою діяльністю внаслідок збройної агресії та окупації частини Луганської області, що має встановлюватися саме в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити, згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Враховуючи наведене, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року за № 5, ст. ст. 5, 19, 260, 293, 315, 353-355 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Російська Федерація, Рада національної безпеки та оборони України, Міністерство соціальної політики України про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 про право подати позов на загальних підставах в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно пункту 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя