Ухвала суду № 89306381, 06.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31846/14-ц

Провадження № 6/761/453/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Ганущака А.М.

приватного виконавця : Ляпіна Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, -

в с т а н о в и в :

до Шевченківського районного суду м. Києва суду надійшли матеріали вказаного подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В., в якому приватний виконавець просив суд задовольнити подання про звернення стягнення на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_1 право власності на яку у встановленому законом порядку не зареєстровано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2020 року визначено головуючого суддю Пономаренко Н.В., якому передані матеріали справи 04 березня 2020року.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 04 березня 2020 року призначено справу до розгляду, в порядку ч. 11 ст. 440 ЦПК України.

Своє подання приватний виконавець Ляпін Д.В. обґрунтовував тим, що у нього знаходиться виконавче провадження № 61203857 з виконання виконавчого листа № 761/31846/14-ц від 15.06.2015 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 (далі - боржник) на користь Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» суми боргу в розмірі 1 861 866, 79 грн.

Як зазначає приватний виконавець, боржником добровільно вимоги виконавчого документу виконано не було.

Приватний виконавець зазначає, що відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61203857 від 07.02.2020 р. Зазначеною постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Лист із копією постанови отриманий боржником, що підтверджується повідомленням про вручення поштового вдправлення, підписаним особисто ОСОБА_2 13.02.2020 року. Боржник вважається належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів статті 28 Закону, докази чого додаються.

Таким чином, зазначає ініціатор подання, рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, борг не сплачено.

Однак, приватний виконавець зазначає, що 07.02.2020 ним була винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на будь-яких рахунках відкритих боржником в банківських та інших фінансових установах та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Постанова про арешт коштів була належним чином відправлена боржнику. З метою забезпечення реального виконання судового рішення приватним виконавцем 07.02.2020 р. було винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника. Крім того, до Державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна було внесено відповідні реєстраційні записи.

Виконавець також вказує, що рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Посилається на ту обставину, що під час виконання рішення суду встановлено, що на праві власності у боржника відсутні грошові кошти та цінності на які можливо звернути стягнення. При цьому зазначає, що за інформацією Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вих.№ 10/01/2924 від 17.02.2020), за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарними установами, боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутній. За інформацією Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вих.№ 10/01/2924 від 17.02.2020), за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарними установами, боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутній. Відповідно до інформації з ГУ Держгеокадстру у м. Києві документи що посвідчують право власності/користування земельними ділянками на території м. Києва за боржником не реєструвались. За даними Головного управління Держгеокадастру у Київській області (вих. № 8-10-0.222-2504/2-20 від 13.02.2020), відомості щодо реєстрації земельних ділянок в межах Київської області за боржником відсутні. За інформацією Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України (вих. № 40-304-159/20 від 14.02.2020 р.), відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Держархбудінспекції, інформація щодо видачі/реєстрації боржнику, як замовнику будівництва, документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відсутня. Відповідно до повідомлення регіонального сервісного центру в м. Києві за боржником зареєстровано транспортний засіб, а саме: марка: «Шкода» модель: «Фабіа», реєстраційний номер: НОМЕР_1 . При цьому, 20.02.2020 приватний виконавець зазначає, що ним було винесено постанови про арешт та розшук майна боржника. Згідно з повідомленням Територіального сервісного центру № 8046 РСЦ МВС в м. Києві (вих. № 31/26-198 від 19.01.2020) за боржником зареєстровано вищезазначений транспортний засіб.

Приватний виконавець зазначає, що на момент звернення з поданням до суду, розшукати транспортний засіб не вдалося.

При цьому зазначає, що 18.02.2020р. надійшла заява від стягувача (вих.№217/03 від 07.02.2020 р.) про визначення частки майна боржника. Відповідно, при здійсненні виконавчого провадження було встановлено, що боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , який зареєстровано 03.09.1988 р. В період перебування у шлюбі за ОСОБА_3 було зареєстровано трьох-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вподальшому приватний виконавець вказує на положення частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, згідно з частиною 1 статті 357 Цивільного кодексу України. Відповідно боржником разом з її чоловіком 28.09.2015 р. було укладено договір дарування квартири на користь своєї дочки ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою A.B. Згідно з інформацією яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дочка ОСОБА_5 набула право власності на вказану квартиру на підставі договору дарування від 28.09.2015.

Разом із тим 21.03.2019 р. за апеляційною скаргою ПАТ «Кредит Європа Банк» Київським апеляційним судом було винесено постанову про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 .

Реєстрація права власності на майно боржника на момент звернення з даним поданням не відновлена в установленому законом порядку.

На думку приватного виконавця, враховуючи вищевикладені обставини, є підстави для звернення стягнення на зазначене майно, на підставі чого звернувся до суду з відповідним поданням.

В судовому засіданні приватний виконавець своє подання підтримав та просив його задовольнити із викладених і ньому підстав.

Суд, вислухавши пояснення приватного виконавця, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить висновку, що подання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 червня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 861 866, 79 грн. та судового збору в сумі 1827,00 грн. з кожного.

07 лютого 2020 року. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61203857, надано боржнику строк на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2, 5, 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з вказаним поданням, приватний виконавець наголошував, що ним встановлено відсутність у боржника грошових коштів та цінностей, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

При цьому, приватний виконавець посилається у поданні на постанову Київського апеляційного суду про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 і на ту обставину, що реєстрація права власності на майно боржника на момент звернення з даним поданням не відновлена в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, згідно ч.1 та п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Однак, із наданих матеріалів не вбачається, що приватний виконавець вжив всіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

В даному випадку, слід зауважити, що боржником у згаданому виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , однак із долучених до клопотання документів вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , остання належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.34).

При цьому, приватним виконавцем не розглянуто відповідне звернення стягувача про визначення частки майна боржника, що, в свою чергу, передбачено правилами ст.443 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що до вирішення питання про реалізацію нерухомого майна боржника і направлення коштів на погашення заборгованості по виконавчому листу, необхідне вчинення приватним виконавцем всіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду, а тому звернення приватного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на вказану частину нерухомого майна є передчасним і в задоволенні подання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 258 - 261, 268, 353, 354, 440 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: