Рішення № 89306142, 14.05.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 544/673/19

2-2924/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Олех Ю.М.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в Пирятинський районний суд Полтавської області з зазначеним позовом до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2019 року постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Постанова набрала законної сили.

Зазначає, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у необхідності відновлення його порушених прав шляхом звернення до суду з метою доведення неправомірності дій працівників поліції. Він працює на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Був вимушений доводити своєму керівництву та колегам по службі, що його помилково визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він сам є працівником поліції та ніколи не порушував закони України.

У зв`язку з оскарженням постанови судді він був вимушений звертатись за допомогою до адвоката з метою надання йому професійної правничої допомоги.

Крім того, він витрачав свій час на поїздки до м. Києва на судові засідання в апеляційну інстанцію, для надання копії постанови до виконавчої служби для закриття виконавчого провадження щодо стягнення боргу з його заробітної плати.

Зазначає, що дії інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві є протиправними, оскільки він склав на нього протокол про адміністративне правопорушення без документів, що підтверджують особу правопорушника.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 25000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 червня 2019 року задоволено заяву про самовідвід та справу передано на розгляд іншому складу суду.

Ухвалою судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2019 року відкрито провадження у справі для визначення підсудності по справі.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 липня 2019 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження.

Представником Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 38-42).

Зазначено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП є процедурою встановлення та фіксації доказів, які потім передаються в уповноважений орган для винесення рішення у справі. Постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2019 року дії працівників поліції не визнано протиправними, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначено, що положеннями КпАП України судові витрати на професійну правову допомогу не передбачені, а отже їх розподіл по закінченню судом розгляду справи не проводиться. Позивачем у заяві не наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач - Державна казначейська служба України позовну заяву з додатками отримала (а.с. 36), відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 7).

Постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2019 року постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події адміністративного правопорушення (а.с. 5-6).

Постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

З урахуванням положень п. 10 с. 2 ст. 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Згідно з частинами 1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові зокрема внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ст. 2 цього закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позивач просить суд стягнути з за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 гривень.

Статтею 3 цього закону визначено, що у випадках вказаних в ст. 1 Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Пунктом 5 ст. 3 закону передбачено право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу як адміністративного стягнення.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (статті 12, 81 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 397/1745/14-ц.

З постанови Київського апеляційного суду від 10 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зазначає про те, що він не міг перебувати 25 жовтня 2018 року о 00 годин 40 хвилин в м. Києві по вул. Драйзера, 4, оскільки знаходився у Полтавській області, де він проживає. Крім того, він ніколи не керував автомобілем марки «Деу» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було допущено помилку, оскільки встановлення особи порушника відбувалось за допомогою інтегрованої пошукової системи «Армор».

У матеріалах справи мітиться довідка Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02 квітня 2019 року, з якої вбачається, що в період часу з 24 жовтня 2018 року по 25 жовтня 2018 року начальник сектору реагування патрульної поліції № 2 Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Новіков О.О. перебував на робочому місці протягом робочих місць (а.с. 11).

З довідки Великокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 29 березня 2019 року № 202 вбачається, що ОСОБА_1 , 1983 року народження дійсно з 2008 року та по даний час проживає, але не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Відповідно до довідки про склад сім`ї ЖБК «Мир» від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Судом встановлено, що працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Разом з тим, зазначена постанова була скасована постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2019 року, а провадження у справі закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Вбачається, що провадження у справі було закрито Київським апеляційним судом за відсутності саме події адміністративного правопорушення, тобто встановлено, що протокол працівником поліції складено безпідставно. За таких обставин, вимога про відшкодування завданої позивачу, у зв`язку з цим, моральної шкоди підлягає задоволенню.

Позивач зазначив відповідачами у справі про відшкодування моральної шкоди Державну казначейську службу України та Департамент патрульної поліції.

Вимоги до Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц.

За таких обставин, вимоги до Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають.

Суд враховує, що позивачу були спричинені душевні страждання, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора. Крім того, позивач працює на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та він був вимушений доводити своєму керівництву та колегам по службі, що його помилково визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що негативно вплинуло на його ділову репутацію.

При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 5000 гривень, оскільки такий розмір моральної шкоди є співмірним з допущеними порушеннями з боку відповідача.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

25 квітня 2019 року між адвокатом Орленком Р.Е. та ОСОБА_1 був укладений договір № 20/2019 про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, зокрема, захист інтересів клієнта в апеляційній інстанції у справі № 754/15280/18, що розглядається Київським апеляційним судом, з приводу оскарження постанови місцевого судді Деснянського районного суду м. Києва про визнання винуватим та накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України (а.с. 14).

У матеріалах справи міститься протокол від 10 травня 2019 року до договору № 20/2019, яким погоджено вартість робіт адвоката в межах справи № 754/15280/18 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України в Київському апеляційному суді та яка становить 10000 гривень (а.с. 15).

Крім того, позивачем надані копії квитанцій щодо сплати послуг адвоката в справі № 754/15280/18 (а.с. 17).

Вбачається, що надані позивачем докази щодо отримання ним професійної правничої допомоги стосуються такої допомоги, що була надана адвокатом в іншій справі, зокрема в справі № 754/15280/18, яка розглядалась Київським апеляційним судом.

Позивачем не надано суду договору про надання правової допомоги, а також доказів оплати наданих послуг (квитанції про сплату), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено статтею 137 ЦПК України, саме в справі № 544/673/19 за його позовом до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з Департаменту патрульної поліції на користь держави підлягає судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.

Відповідно до ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170,178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 23, 1176 ЦК України, ст. 56 Конституції України, статтями 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про відшкодування моральної шкоди в частині вимог до Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: