Рішення № 89305268, 04.05.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3242/20

Справа №754/17568/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі Гергель В.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна.

Вимоги позову обґрунтовано наступним.

Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках невідомого виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44225834 від 27.02.2015 року.

Згідно вказаної постанови було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження за № 19790620 від 04.03.2015 року на підставі постанови № 44225834 від 27.02.2015 року ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві та Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, невизначене майно, все майно. Вказує, що зважаючи на факт, що виконавча справа, журнали реєстрації виконавчих проваджень, тощо знищені на підставі закінчення терміну зберігання, встановити підстави накладання арешту не виявляється можливим, існує необхідність скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 19790620 від 04.03.2015 року на підставі постанови №44225834 від 27.02.2015 року ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві внесені реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Києві у вигляді арешту нерухомого майна (невизначене майно, все майно).

Мотивуючі позовні вимоги, Позивач зазначає, що для з`ясування всіх деталей та ознайомлення з матеріалами справи, вона відвідала Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, проте, будь-яка інформація та матеріали по даній справі відсутні. Вважає, що на даний час на належне їй майно безпідставно накладено арешт, чим порушені її майнові права щодо розпорядження власністю.

Посилаючись на викладені обставини справи, позивач просить суд: зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №44225834 від 27.02.2015 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна (а.с.13-14).

Позивач до судового засідання не з`явилась, до початку судового засідання подала заву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача - Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином про, що свідчать матеріали справи. Будь-яких заяв, клопотань та/або заперечень на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України Відповідачем подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що сторони будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, не з`являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно листа-відповіді Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 15.11.2019 року №Д/7 вбачається наступне.

Згідно даних АСВП у Відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №44225834 на підставі виконавчого листа №6-162/12 від 28.01.2013 виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №SME0016270 у сумі: за кредитом 90611,49 грн., по процентах 2831,31 грн., пеня 2285,77 грн., судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 3400 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» пеню за договорами поруки в розмірі - 1898,90 грн.

01.08.2014 року державним виконавцем відповідно до вимог ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії, якої направлено сторонам виконавчого провадження.

27.02.2015 року державним виконавцем відповідно до вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копію якої направлено до виконання в Регіональний сервісний центр МВС України у місті Києві та сторонам до відома.

26.05.2015 року виконавчий документ на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто на адресу ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Разом з тим, п.9.10 вище зазначеного Порядку передбачено, що виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень та підлягають знищенню.

Повторно станом на 15.11.2019 вищезазначений виконавчий документ на виконання до Відділу не надходив.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 185971367 від 24.10.2019 року, державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ ОСОБА_4 зареєстроване обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису обтяження: 8943100 (спеціальний розділ); підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 44225834, виданий 27.02.2015, видавник: ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19790620 від 04.03.2015, ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 34972294, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; опис предмета обтяження - все нерухоме мано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.

Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивачки.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна; номер запису обтяження: 8943100 (спеціальний розділ); підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 44225834, виданий 27.02.2015, видавник: ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19790620 від 04.03.2015, ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач - відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 34972294, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); опис предмета обтяження - все нерухоме мано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: