Рішення № 89305159, 13.04.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22368/19

Провадження № 2/752/3126/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 квітня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Хоменко В.С.

з участю секретаря - Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславович, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до АТ «Банк Форвард», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог зазначив про те, що 17.07.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис № 1268 про стягнення з нього на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 56 364,82 грн.

Зазначив, що про наявність заборгованості дізнався, отримавши 02.09.2019 року листа приватного виконавця від 19.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження. Проте, з АТ «Банк Форвард» жодних договорів не укладав, грошових коштів від останнього не отримував, будь-яких листів чи повідомлень від АТ «Банк Форвард» та/або приватного нотаріуса не отримував.

Вважав, що оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки не визнає суму заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, вважає вимоги АТ «Банк Форвард» спірними. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

За таких підстав, просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1268, вчинений 17.07.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 55 364,82 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 03.02.2020 року та витребувано у приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис від 17.07.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1268 (а.с. 35-36).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач 04.12.2019 року подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність та недоведеність, посилався на те, що виконавчий напис вчинено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Вказав, що ОСОБА_1 умови кредитного договору виконані не були, тому 17.07.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. вчинено оспорюваний виконавчий напис. Банк надав нотаріусу не лише розрахунок заборгованості за кредитним договором, а і виписки по рахунку, оформлені у відповідності до «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що доводило безспірність вимог банку, зокрема оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам та вимогу про усунення порушень (а.с. 46-50).

Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. відзив не надав, на виконання ухвали від 01.11.2019 року надіслав копії матеріалів справи по вчиненому 17.07.2019 року виконавчому напису за реєстровим номером 1268.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. пояснення щодо позову не надала.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не заперечено сторонами у справі, що 20.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», із підписаною ним заявою № 107134622, яка в п. 1 містить пропозицію (оферту) про укладення кредитного договору. Банк 20.06.2013 року акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві клієнта, і уклав з клієнтом договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 2.1 заяви вважаються акцептом оферти клієнта, а саме: відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на ім`я ОСОБА_2 платіжну картку. За умовами договору розмір кредитного ліміту становим від 0 до 16000,00 грн., ставка - 49 % річних, орієнтована сукупна вартість кредиту - 22 488,00 грн. (а.с. 20-22).

17.07.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1268, яким запропоновано звернути стягнення на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості, що виникла по кредитному договору № 107134622 від 20.06.2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 23).

Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.12.2017 року по 19.02.2018 року. Сума повної заборгованості складає 55 514,82 грн., в тому числі:

- заборгованості за сумою кредиту становить 53 492,59 грн.;

- заборгованості за процентами та комісіями становить 2 022,23 грн.;

- плата за пропуск мінімальних платежів та комісіями становить 0,00 грн.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плати із стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 850,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Загальна сума, яка підлягає стягнення з боржника, яким є ОСОБА_3 , на користь АТ «Банк Форвард» складає 56 364,82 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. 19.08.2019 року відкрито виконавче провадження № 59834465 з примусового виконання виконавчого напису № 1268, вчиненого 17.07.2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С. (а.с. 14).

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив про те, що оспорюваний виконавчий напис № 1268 від 7.07.2019 р. порушує його права, оскільки був вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів. Про наявність заборгованості позивач дізнався лише отримавши листа приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Будь-яких листів чи повідомлень від АТ «Банк Форвард» та/або приватного нотаріуса позивач не отримував. При цьому, вважав, що заборгованість не є безспірною.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 38 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

На виконання ухвали суду від 01.11.2019 року приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. надіслав копії матеріалів, на підставі яких ним вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику ОСОБА_1 , так і було отримане останнім.

Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Крім того, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази суд вважає, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Так, з матеріалів справи, зокрема, документів, наданих приватним нотаріусом, вбачається, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано заяву про вчинення виконавчого напису.

До вказаної заяви згідно додатків долучено кредитний договір з додатками, виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, документи стягувача та представника стягувача за довіреністю, довідка про відкриття рахунку, копія заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості, рішення про зміну найменування банку.

Разом з тим, з поданих до суду документів вбачається наявність в матеріалах, на підставі яких був вчинений оспорюваний виконавчий напис, копії виписки по особовому рахунку та відсутність копії заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості.

Однак, слід зазначити про те, що виписка з рахунку, відповідно до якого зазначається про заборгованість ОСОБА_1 по договору, яка підписана представником банку, та копії виписки по особовому рахунку, не підписаної та не завіреної, неможливо встановити, що розмір заборгованості та процентів є безспірним.

Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано, тому, на думку суду, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.

До того ж, копія заключної вимоги боржнику про усунення порушень, наявна в матеріалах справи на аркуші 69 ,на думку суду, не може вважатися вимогою в розумінні вимог п. 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, а також матеріали справи не містять даних про належне отримання позивачем зазначеного листа, а боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Таким чином, неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавила його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Суд приймає до уваги наведені твердження сторони позивача, оскільки, із завіреної приватним нотаріусом копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, вбачається, що беззаперечних доказів безспірності заборгованості банком нотаріусу надано не було.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, отримання позивачем вимоги банку, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 270-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславович, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 17.07.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 55 364,82 грн., зареєстрований в реєстрі за № 1268.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі - Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032.

-приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, адреса: вул. Мечнікова, буд. 103/85, м. Ірпінь Київської області, 08201;

Третя особа:

-приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Ю. Поправки, буд. 6, оф. 15, м. Київ, 02094.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко