Вирок № 89300065, 19.05.2020, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/549/20

Номер провадження 1-кп/555/135/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 рокум.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А. Ю.

при секретарі Кухарчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180060000148 від 11 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с.Моквин , Березнівського району, Рівненської області, раніше не судимої, з середньою - спеціальною освітою, одруженої, на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, державних нагород та пільг не має, не депутата, пенсіонера, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,-

- розгляд кримінального провадження відбувся за участю сторін кримінального провадження: прокурора Люшин Н.М., обвинуваченої ОСОБА_1 ,представника потерпілого Козачок Л.Д.

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2020 року приблизно о 15 годин 00 хвилин, ОСОБА_1 , переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, працюючи на посаді маслороба в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІМОЛ» (ЄРДПОУ - 32413662), яке розташоване за адресою: м. Березне, вул. Андріївська, буд. 87,Рівненської області, вирішила, таємно викрасти продукти харчування, які виготовляються на зазначеному підприємстві. Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_1 , в той же час, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, знаходячись в основному цеху ТзОВ «БІМОЛ», підійшла до обладнання по переробці молока та виготовлення молочних продуктів, де умисно, таємно, шляхом вільного доступу, взяла до рук та помістила у поліетиленовий пакет масло солодковершкове «Селянське» 72,5% вагою 13,550 кг., вартістю 1884,81 грн., яке в подальшому помістила до заздалегідь підготовленої синьої каністри та перенесла до приміщенні роздягальні.

Продовжуючи свої протиправні дії, поєднанні єдиним злочинний умислом, ОСОБА_1 в той же час, перебуваючи у вищезазначеному приміщенні, в ящику, взяла до рук сир «Чечил» 40% вагою 0,540 кг., вартістю 70,88 грн., занесла до приміщення роздягальні, помістила його до карману свого верхнього одягу, поставила каністру з маслом на власний велосипед та прямувала до виходу із території ТзОВ «БІМОЛ», однак була зупинена охоронцями зазначеного підприємства, у зв`язку з чим не змогла розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала ТзОВ «Бімол» майнову шкоду на загальну суму 1884,81 грн.

Отже, своїми умисними, протиправними діями, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_1 доведеними, і кваліфікує її дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнала повністю.

Суду показав, що дійсно вона працюючи на ТзОВ «БІМОЛ», 26 лютого 2020 року взяла до рук та помістила у поліетиленовий пакет масло солодковершкове «Селянське», яке в подальшому перенесла до приміщенні роздягальні. Крім того, взяла сир « Чечил » , помістила його до карману свого верхнього одягу, поставила каністру з маслом на власний велосипед та прямувала до виходу із території ТзОВ «БІМОЛ», однак була зупинена охоронцями зазначеного підприємства.

У вчиненому розкаюється, зібраних досудовим слідством доказів не заперечує, просить врахувати, що вона визнає свою вину, раніше не судима, щиро розкаюється, потерпілий до неї жодних претензій не має.

Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Представник потерпілого в судовому засіданні вказала, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченої немає, залишили призначення покарання на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_1 свою вину визнала повністю, не оспорювала фактичні обставини справи, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду, щодо недоцільності дослідження інших обставин справи, їх скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, при цьому, суд з`ясував чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, а також, роз`яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що дослідження доказів у більшому об"ємі є недоцільним у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, а тому враховуючи викладене вище, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю її дії за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, кваліфіковано правильно.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи характеризуючи дані особи винної, яка повністю визнала свою вину, а отже, готова нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Враховуючи, що потерпілий цивільного позову не подав, за місцем реєстрації характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази по справі : а саме оптичний диск з відеозаписом, відповідно до вимог ст.100 КПК України, зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12020180060000148 від 11 березня 2020 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України і призначити їй покарання в виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази по справі: а саме оптичний диск з відеозаписом, відповідно до вимог ст. 100 КПК України, зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12020180060000148 від 11 березня 2020 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцяти денного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок суду ухвалено в нарадчій кімнаті в одному примірнику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя А.Ю. Собчук