Ухвала суду № 89298124, 19.05.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4629/20

Провадження № 2-а/219/60/2020

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 травня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в особі судді Шевченко Л.В., дослідивши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А227 про скасування положень наказу командира військової частини та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2020 до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А227 про скасування положень наказу командира військової частини та відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту четвертого частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Слід зазначити, що необхідною умовою для відкриття судом провадження в адміністративній справі є наявність публічно-правового спору, наслідком якого є порушення прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб з боку суб`єктів владних повноважень.

Саме за захистом порушеного права особа вправі звернутись до суду.

У зв`язку з чим суд звертає увагу на положення частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Нормою ч. 1 ст. 19 КАС України визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, обов`язковою умовою яких є для віднесення справи до адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору.

Нормою п.2 ч.1 ст.4 КАС України надано вичерпне визначення терміну «публічно-правовий спір» - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується виключно цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Частиною 1 ст. 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із ч. 1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до з позовом про скасування положень наказу командира військової частини та відшкодування збитків, однак просить стягнути з відповідача суму неправомірно позбавленого грошового забезпечення у розмірі 12 427,56 грн. та моральної шкоди.

Позбавлення грошового забезпечення ОСОБА_1 стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об`єктом власності (грошовими коштами).

Таким чином, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з вказаними вимогами щодо стягнення невиплачених грошових коштів спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Отже, враховуючи наведені положення КАС України суд зазначає про необхідність приведення викладення змісту позовних вимог у відповідність з нормами статті 5 КАС України або визначитися з предметною юрисдикцією вказаного спору.

Крім того, в порушення вимог ч. 5 ст. 160 КАС України:

-не зазначено ціну позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, оскільки міститься вимога про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (п. 3);

- в позовній заяві відсутнє письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 11).

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС).

Однак, всупереч зазначеним вимогам, позивач не надав суду доказів сплати ним судового збору, та не вказав обставини, які звільняють його від його сплати.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позову майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510 грн.)

Тобто, в даному випадку позивач повинен надати докази того, що він звільнений від його сплати судового збору або сплатити його у розмірі 840,40 грн. на наступні реквізити:

Отримувач коштів Бахмутська міська отг22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37868870

Банк отримувача Казначейство України(ел.адм.податків)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA788999980313191206000005584

Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також, згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому, вимоги щодо допустимості доказів встановлені, зокрема частиною першою статті 74 КАС України, відповідно до якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з вимогами пункту 5.27 Національного стандарту України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "Підпис".

Тобто, вимоги щодо порядку засвідчення копії документа, встановлені ДСТУ 4163-2003 поширюються на позивача.

Проте, до позовної заяви позивач додав копії письмових доказів, які не засвідчені у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, а також, в порушення пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зазначений позов підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 160, 169, 241, 248, 255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А227 про скасування положень наказу командира військової частини та відшкодування збитків - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, попередивши останнього про те, що у разі коли він відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконає всі перелічені вимоги, позов буде вважатися поданим в день первісного його подання до суду.

В разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позов буде вважатись неподаним та повернутий позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічним позовом до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.В.Шевченко