Рішення № 89297337, 05.05.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/21045/19

Провадження № 2/234/1046/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Ястребов А.О.

справа № 234/21045/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 02 листопада 2015 року позивач працював сторожем у відокремленом підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Державного підприємства «Донецька залізниця». 16 травня 2016 року позивача було звільнено з власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на пісдтаві ст. 38 КЗпП. З лютого 2016 року відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 16.05.2016 року розмір нарахованої, ане невиплаченої позивачу заробітної плати з лютого 2016 року по травень 2016 року становить 15225.07 грн. На день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по день звільнення у розмірі 4071, 22 грн, компенсацію за невикористану відпутску в розмірі 1329,51 грн, матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 11153,85 грн. На теперішній час процес припинення ДП «Донецька залізниця» не завершено, відповідний запис до Єдиного рєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. ДП «Донецька залізниця» є юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями, що виникли за його участі.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4071,22 грн., компенсацію не невикористану відпустку в розмірі 1329,51 грн, матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 11153,85 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. Проти заочногоо розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, про дату, час імісце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб- саітй Судова влада України. Відзив суду не надано.

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки, заведеної на ім`я позивача ОСОБА_1 , 18 серпня 1997 року позивач був прийнятий на посаду слюсарем- електриком по ремонту електрообладнання на станцію цивільних споруд ст. Дебальцево Донецької залізниці. 01.09.2007 р. переведний сторожем дільниці поточного ремонту та утримання будівель і поруд, її востаннє 18.10.2007 року переведено сторожем виконавчої дільниці № 3 Дебальцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці. 05.03.2012 р. Дебльцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці перемейноване на Дебальцевське будівельно- монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця». 19.07.2013 р. Дебальцевське будівельно- монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця» перепідпорядкованое до Попаснянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця». Наказом № 87/0 від 29.10.2015 р., ремонтно будівельна дільниця станції Дебальцеве з 02.11.2015 р. пперепдпорядковано до Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця». (а.с. 4-10).

16 травня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 10).

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи за період з лютого по червень 2016 року, в яких зазначені суми до виплати (без урахування проведених утримань податків та внесків): за лютий 2016 року - 2272,62 грн., березень 2016 року - 1507,31 грн., травень 2016 року - 788,18 грн. В розрахунковому листі за червень 2016 року позивачу нарахована- компенсація за невикористану відпустку в розмірі та матеріальну допомогу у зв`єязку з виходом на пенсію в розмірі 9824,34 грн. (а.с. 11,12,13,14,15,).

Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Так, в даних, наданих органом Пенсійного фонду України, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати за лютий 2016 року становить 2272,62 грн., яка співпадає з розрахунком заробітної плати за лютий 2016 року (а.с. 100)

Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до переліку якого входить, зокрема, й ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк.

Процедуру реорганізації ДП «Донецька залізниця» та передачу всіх прав та обов`язків ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова № 604) призупинено до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ "Українська залізниця", серед яких зазначено ДП "Донецька залізниця". Водночас зазначено про те, що правонаступництво ПАТ "Українська залізниця" щодо ДП "Донецька залізниця" настає згідно з постановою N 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на акціонерне товариство «Українська залізниця».

З наведеного випливає, що передача всіх прав та обов`язків ДП «Донецька залізниця» до АТ «Укрзалізниця» наразі не здійснена, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 року у справі 910/5096/16.

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДП «Донецька залізниця» є належним відповідачем у справі.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним органи мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу, та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 16 травня 2016 року, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.

Відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

При вирішенні справи суд зазначає, що відповідач, належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Враховуючи, що суми у зазначеній довідці співпадають із сумами, що містяться в ін-дивідуальних відомостях про застраховану особу з Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) (а.с. 100), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, підлягаєть частковому задоволенню, а саме в сумі 9824,34 грн., оскільки, як вчбачається з наданого позивачем розрахунку заробітної плати за червень 2016 року, ОСОБА_1 була нарахована матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 9824,34 грн. (а.с. 15)

Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI саме на роботодавця покладається обов`язок із нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці (ст. 14.1.222).

Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (ст. 168.1.1).

Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Тому суд вважає, що вірним буде стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка нарахована без утримань, а відповідача зобов`язати утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

За таких обставин заявлені вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4071,22 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1329,51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824,34 грн., а всього на загальну суму 15225,07 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 4071,22 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1329,51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824,34 грн., а всього на загальну суму 15225,07 грн.

Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 773,27 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116 КЗпП, ст. 34 Закону України «про оплату праці», суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (юридична адреса: 83000, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 4071, 22 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1329,51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824,34 грн., а всього в сумі 15225,07 грн.,з утриманням з Державного підприємства «Донецька залізниця» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (юридична адреса: 83000, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь держави судовий збір у розмірі 773,27 грн. (сімсот сімдесят три гривен двадцять сім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: