Рішення № 89294223, 18.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/16616/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.06.2016 №530-1305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Бюджетний кодекс України, Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 606, та зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.06.2016 №530-1305, оскільки нарахування зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік суперечить принципам стабільності та презумпції правомірності рішень платника податків, оскільки рішенням Київської міської ради від 11 лютого 2016 року №103/103 змінено Положення про транспортний податок прийняте після 15 липня 2015 року. Одночасно позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення обчислене за даними підсистеми ІС Податковий блок та без використання інформації отриманої від Мінекономрозвитку.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Податковий кодекс України, Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 606, та зазначає про правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.06.2016 №530-1305, оскільки транспортний засіб позивача є об`єктом оподаткування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 7 червня 2016 року № 530-1305, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України встановлює, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Наведені правові норми вказують, що фізичні та юридичні особи - власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у 2016 році - повинні сплатити транспортний податок з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

В частині дотримання принципу стабільності та порядку встановлення транспортного податку у 2016 році суд зазначає про наступне.

У відповідності до статті 10 Податкового кодексу України транспортний податок належить до місцевих податків.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з положеннями пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Суд встановив, що зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, внесено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вказаного Закону в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Разом з цим пунктом 5 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування зобов`язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків та, відповідно, транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Місцеві податки і збори у місті Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629.

Київською міською радою прийнято рішення від 11 лютого 2016 року №103/103 "Про несення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", яким затверджено Положення про транспортний податок в новій редакції.

Розділом 1 Положення про транспортний податок визначено наступне: платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об`єктами оподаткування.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про транспортний податок об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому суд звертає увагу, що транспортний податок як такий запроваджено Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", норми якого набрали чинності 01 січня 2015 року, із викладенням статті 267 Податкового кодексу України у новій редакції; вказаний податок установлено в місті Києві та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629".

У свою чергу Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII та рішення Київської міської ради від 11 лютого 2016 року №103/103 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" не встановлювали нового податку та не змінювали його ставку, а лише змінили вимоги до об`єкта оподаткування транспортним податком, що узгоджується із принципом стабільності відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючий орган має право обчислювати суму транспортного податку за 2016 рік з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб, однак, за умови їх відповідності вимогам, встановленим підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а саме критеріям щодо терміну випуску та середньоринкової вартості легкового автомобіля, а саме:

- з року випуску автомобілю минуло не більше п`яти років (включно);

- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2017 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 гривень.

Таким чином, платниками транспортного податку за 2016 рік є власники легкових автомобілів, середньоринкова вартість автомобілю становить понад 1 033 500 грн.

При цьому, вартість автомобілю має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:

С ср = Ц н х (Г / 100),

де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Відповідно до пунктів 5, 6 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об`єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.

Згідно з пунктом 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики).

Як встановлено під час розгляду справи, позивачу на праві власності належить легковий автомобіль - типу легковий універсал-В марки LAND CRUISER 200, об`єм двигуна 4461 л, 2013 року випуску, дата реєстрації 4 грудня 2015 року.

Відповідачем під час розгляду справи надано лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03, додатком до якого є інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року. В інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел, наявні відомості про автомобіль Toyota Land Cruiser 200, об`єм циліндрів двигуна - 4,5, тип палива - дизель, тип коробки передач - АТ, строк експлуатації легкового автомобіля - до 1 року.

Таким чином, податковим органом донараховано позивачу транспортний податок на підставі отриманої інформації від Мінекономрозвитку.

Крім того, відповідачем надано лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.10.2019 № 3805-05/42587-06 від 16.10.2019, яким повідомлено, що згідно з Інформацією середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об`ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.

Одночасно в листі вказано, що Мінекономіки через відсутність в листі ГУ ДПС у м. Києві даних про фактичний пробіг автомобіля у 2016 році не має можливості надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості. Розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об`ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів (додаток 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403) становила 1 035 000 грн.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що розмір середньоринкової вартості автомобіля позивача становить більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, відповідно, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для донарахування позивачу грошового зобов`язання з транспортного податку в розмірі 25 000 грн.

Одночасно суд приймає до уваги доводи позивача про відсутність розрахунку податкового повідомлення-рішення, проте зазначає, що розмір транспортного податку визначений Податковим кодексом України, а тому відсутність розрахунку не може бути підставою для висновків щодо неправомірності визначення грошового зобов`язання.

Відносно доводів позивача щодо підписання податкового повідомлення-рішення неналежною посадовою особою, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписано заступником начальника Державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Чубкою Світланою Борисівною, яка за станом на 15.04.2016 обіймала дану посаду, що підтверджується даними з офіційного порталу територіальних органів ДФС у м. Києві (http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/struktura/245371.html).

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обов`язки.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Таким чином, підписання податкового повідомлення-рішення заступником начальника Державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Чубкою Світланою Борисівною відповідає положенням Порядку.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про виникнення у Чубки С.Б. права на підписання податкових повідомлень-рішень з 24.11.2017 ( з дати прийняття наказу № 13698), оскільки згідно з даним наказом Чубка С.В. обіймає посаду начальника управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, проте спірне податкове повідомлення-рішення підписано Чубкою С.Б., як заступником начальника Державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева