Рішення № 89292365, 19.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року № П/320/950/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства;

- скасувати Рішення Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 21.10.2019 № 1127, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію як матері інваліда з дитинства починаючи з дати звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії як матері інваліда з дитинства, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виховувала дитину до шестирічного віку. Позивач вважає, що дана відмова не базується на вимогах чинного законодавства, оскільки вона дійсно є матір`ю інваліда з дитинства та має відповідний трудовий стаж, який підтверджується копією трудової книжки № НОМЕР_1 від 18.09.1996 року.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав до суду відзив, в якому зазначив, що Рішення Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 21.10.2019 №1127 прийнято правомірним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства. Пояснено, що позивач не виховувала ОСОБА_2 до шестирічного віку, тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії на підставі статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ".

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції Київської області.

У віці 7 місяців, згідно медичного висновку від 02.06.2011 за №64 сина позивача було визнано інвалідом з дитинства.

ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області було видано свідоцтво про смерть.

Судом встановлено, що 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 виповнилось 50 років, тому вона подала заяву до Богуславського відділу Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про призначення їй пенсії достроково по досягненню 50-річного віку, як матері інваліда, відповідно до статті 17 Закону України « Про пенсійне забезпечення».

Проте, рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 21.10.2019 №1127 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії як матері інваліда з дитинства, оскільки її син помер не досягнувши 6-річного віку.

Вважаючи таку відмову протиправною та незаконною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, як склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час звернення позивачки до Управління) жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Визначення терміну «інвалід з дитинства» не міститься ані в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ані в Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». При цьому за змісту абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно із пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із змінами, внесеними постановлю Правління Пенсійного фонду №13-1 від 7 липня 2014 року), визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як убачається з наявних в матеріалах справи син позивачки визнаний інвалідом у віці семи місяців.

При цьому, як встановлюється із наявних матеріалів справи, зокрема свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , син позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_4 віці 4 роки.

Так, посилаючись на відсутність виховання дитини інваліда до шестирічного віку, пенсійний орган відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії як матері інваліда з дитинства.

Проте, суд зазначає, що не погоджується із правомірністю таких дій відповідача, з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено правового регулювання подій у разі смерті дитини-інваліда. Тобто події, виникнення та наявність якої, жодним чином не залежить від дій та волі матері особи з інвалідністю з дитинства.

Обставина відсутності виховання позивачем ОСОБА_2 до шестирічного віку не зумовлена порушенням нею вимог чинного законодавства або ухиленням від такого виховання, тому суд сприймає безпідставними та необґрунтованими доводи відповіадча.

Суд наголошує, що відповідач формально підійшов до розгляду заяви позивача, не врахувавши особливості правовідносин, що виникли, не добросовісно, не розсудливо, без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації та не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відтак, оскільки наявний спір, який не з вини позивача потрапляє у площину, де існують прогалини правового регулювання, суд здійснює застосування норм законодавства, яке ґрунтується на принципах Верховенства права, законності, соціальної справедливості.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довели правомірності своїх рішень.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 804,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 20.12.2019 та від 27.01.2020 (а.с. 5,6).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства.

Скасувати Рішення Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 21.10.2019 № 1127, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію як матері інваліда з дитинства починаючи з дати звернення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.