Рішення № 89292272, 18.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Справа № 280/6323/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агенства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Національного агенства з питань запобігання корупції (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3391, 3392, 3393 від 17.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею апеляційного суду Запорізької області».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3391, 3392, 3393 від 17.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею апеляційного суду Запорізької області» є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки зміст виявлених порушень суперечить положенням чинного законодавства, а самі рішення прийняті із порушенням процедури (строків). По суті зазначає, що висновок відповідача про невідображення в розділі 3 декларацій об`єктів нерухомого майна, що належить донці ОСОБА_2 на праві оренди чи іншому праві користування, що використовувалось нею як місце фактичного проживання на кінець звітного періоду є хибним, оскільки інтерфейс заповнення розділу 3 декларації не дозволяє у повній відповідності до його змісту зробити точне заповнення щодо користувачів об`єкту нерухомості. Так, при заповнені підрозділу «Права на цей об`єкт» зазначаючи графи «Тип права – інше право користування», «яке саме – право проживання», в графі «інформація про власника» можливо і слід зазначати лише інформацію про власника об`єкту нерухомості, оскільки графа не називається «Інформація про власника права». Не погоджується позивач також із твердженням НАЗК про неправильне зазначення в декларації дати набуття у власність квартири АДРЕСА_2 . Зазначає, що поширення відповідачем на цивільні правовідносини, що виникли у 2003 році, дію норми ст. 334 ЦК України, який набув чинності лише з 01.01.2004 протирічить ст. 5 ЦК України. Щодо об`єкту нерухомого майна – гаража, зазначеного в розділі 4 декларації, вказує, що Запорізька міська рада зазначена позивачем не в якості власника об`єкта нерухомості, а в якості власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва. Відносно транспортних засобів, зазначених в розділі 6 декларації, позивач не погоджуться із твердженням відповідача про допущені при заповненні помилки, оскільки НАЗК не вказало, яке саме право дружини (володіння, користування чи розпорядження) на вказані автомобілі позивач мав відобразити у деклараціях. Також зазначає, що оскаржувані рішення НАЗК прийняті 17.10.2019, тобто лишена на 322 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки декларацій, що є порушенням строків проведення перевірки декларацій, передбачених п.14 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 30 січня 2020 року вх. № 4891. Зазначає, що висновки Національного агентства про те, що позивач у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації не відобразив відомості про право користування члена сім`ї (дочки - ОСОБА_2 ) об`єктом нерухомості - квартирою, яка перебуває на праві користування, чим не дотримані вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону є об`єктивними, правомірними та не спростованими позивачем. Дата набуття права власності позивача та членів його сім`ї на згадану квартиру - 23.04.2003 підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того, у розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» декларацій за 2015, 2016, 2017 роки позивач зазначив недостовірні відомості стосовно об`єкта незавершеного будівництва, який належить члену сім`ї (дружині), бо позивач у даному розділі задекларував гараж, загальною площею 24 м2, та зазначив власником цього гаража Запорізьку міську раду. Також зазначає, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації позивач зазначив недостовірні відомості про дати набуття ним та членами сім`ї (дружиною, дочкою) права власності на об`єкти нерухомості, вартість об`єкта нерухомості, який належить члену сім`ї (дружині) на праві спільної часткової власності, не вказавши відомості про співвласника цього майна. У розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій, позивач зазначив недостовірні відомості про тип права на транспортні засоби, які належать йому та члену сім`ї (дружині) на праві власності, бо незважаючи на те, що транспортні засоби придбано суб`єктом декларування і членом його сім`ї (дружиною) під час їх перебування у шлюбі, у декларації підлягають відображенню відомості на підставі правовстановлюючих документів. Щодо строків проведення повної перевірки декларацій позивача за 2015, 2016, 2017 роки вважає, що Порядком №56 не встановлено строк для прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відтак вважає, що оскаржувані рішення прийняті Національним агентством в розумний строк з урахуванням правової та фактичної складності справи, на підставі вимог Закону та Порядку. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.

Ухвалою судді від 23.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/6323/19 та призначено підготовче судове засідання на 29.01.2020.

Ухвалою суду від 24.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Національного агенства з питань запобігання корупції про проведення підотовчого судового засідання 29.01.2020 в режимі відеоконференції, у зв`язку із відсутністю технічної можливості.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2020 відкладено підготовче засідання на 26.02.2020.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Національного агенства з питань запобігання корупції про проведення підотовчого судового засідання 26.02.2020 в режимі відеоконференції, у зв`язку із відсутністю технічної можливості.

Ухвалою суду від 26.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2020.

Ухвалою суду від 12.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.04.2020.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 13.04.2020 розгляд адміністративної справи відкладено на 27.04.2020.

Позивач клопотанням від 27.04.2020 вх. № 19297 просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження. На позовних вимогах наполягає.

Від відповідача станом на 27.04.2020 заяви чи клопотання не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Національним агентством з питань запобігання корупції прийняті рішення від 30.11.2018:

№ 2856 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Апеляційного суду Запорізької області»;

№ 2857 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Апеляційного суду Запорізької області»;

№ 2858 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Апеляційного суду Запорізької області».

ОСОБА_1 надав письмові пояснення та копії документів, відповідно до запиту Національного агенства з питань запобігання корупції від 19.12.2018 № 41-01/63657/18.

За результатами проведення повних перевірок декларацій позивача Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло рішення від 17.10.2019:

№ 3391 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Апеляційного суду Запорізької області»;

№ 3392 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Апеляційного суду Запорізької області»;

№ 3393 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Апеляційного суду Запорізької області».

Не погоджуючись з рішеннями Національного агентства з питань запобігання корупції № 3391, 3392, 3393 від 17.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею апеляційного суду Запорізької області», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі- Закон № 1700-VII).

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

За правилами ч.1 ст.8 Закону № 1700-VII основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством.

Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.

До повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 8 ч.1 ст. 11 Закону № 1700-VII).

Відповідно до ст.48 Закону № 1700-VII Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Згідно приписів ст.50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56 (далі – Порядок № 56).

Порядок проведення повної перевірки декларацій регламентований розділом III Порядку №56.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку № 56 складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ цього Порядку повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.

Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру (п.3 розділу ІІІ Порядку №56).

Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які підлягають декларуванню відповідно до статті 46 Закону (п.4 розділу IІІ Порядку № 56). Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 56 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1)прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відповідно до п. 14 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Відповідно до п. 15 розділу ІІІ Порядку № 56 перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках:

1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця;

2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

За приписами розділу ІV Порядку № 56 (п.п.1, 2) за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:

1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;

2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;

3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;

4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення. Зазначені дії можуть вчинятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, або неточну оцінку задекларованих активів, або наявність конфлікту інтересів, або ознаки незаконного збагачення, Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації надсилається суб`єкту декларування за допомогою засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та програмних засобів Реєстру.

Рішення про проведення повної перевірки декларації розміщується протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття на веб-сайті Національного агентства, за винятком відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 Закону.

Рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку.

Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги, що результати проведення повної перевірки відображаються в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації, суд доходить висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки.

При цьому повна перевірка декларації здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Тобто повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не повинен перевищувати в сукупності 90 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що перебіг строку повної перевірки декларацій позивача за 2015-2017 роки в установленому порядку не зупинявся. Доказів продовження строку проведення повної перевірки декларацій позивача за 2015-2017 роки суду також ненадано.

Отже, оскільки рішення про проведення повної перевірки прийнято 30.11.2018 (№2856, № 2857, №2858), то перебіг строку проведення повної перевірки декларацій позивача розпочався з 01.12.2018 та, строк проведення повної перевірки декларацій позивача закінчився 29.01.2019 (згідно загальних правил перебігу строку, що обчислюється днями).

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача від 17.10.2019 № 3391, 3392, 3393 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею апеляційного суду Запорізької області» прийняті з порушенням встановленого п.14 розділу ІІІ Порядку №56 строку.

При цьому суд зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України.

Крім цього, в контексті спірних правовідносин суд вважає доречним застосування судом першої інстанції положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, що відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України», заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Отже, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Тому доводи Національного агентства щодо необмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») компетенції на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не є прийнятними.

Як зазначено вище, правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Усі передбачені Порядком № 56 заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у п.3 розділу І Порядку №56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Зважаючи на те, що оскаржувані рішення від 17.10.2019 № 3391, 3392, 3393 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею апеляційного суду Запорізької області» прийняті відповідачем всупереч приписам п.14 Порядку № 56 на 321 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, суд вважає, що таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

З огляду на наведене, всі доводи позивача та заперечення відповідача, викладені по суті встановлених повною перевіркою недостовірності відомостей, суд вважає такими, що нівелють своє значення виходячи з того, що допущені при ухваленні оскаржуваних рішень порушення є істотними та такими, що призводять до їх протиправності.

Посилання відповідача на те, що оскаржувані рішення не порушують прав та інтересів позивача суд відхиляє, оскільки відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку № 56 у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Отже, не дивлячись на те, що безпосередньо оскаржувані рішення не мають зобов`язального характеру, але останні встановлюють певні обставини, наявність яких тягне за собою негативні для позивача наслідки.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, законно прийняв оскаржувану постанову, відтак підстави для її скасування суд не вбачає.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2305,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Національного агенства з питань запобігання корупції.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агенства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3391, 3392, 3393 від 17.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, поданої ОСОБА_1 , суддею апеляційного суду Запорізької області».

Стягнути на користь ОСОБА_1 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривен 20 коп.) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Національного агенства з питань запобігання корупції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18 травня 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко