Рішення № 89291974, 19.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/1893/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у донарахуванні та виплаті їй пенсії з 01.02.2020 на підставі додатково наданих довідок військової частини А2223 від 16.01.2020 №60, №61, №62 з урахуванням у складі її грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію; індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року; виплаченої в березні 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести донарахування та виплату їй пенсії з 01 лютого 2020 року на підставі додатково наданих довідок військової частини А2223 від 16.01.2020 №60, №61, №62 з урахуванням у складі її грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію; індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року; виплаченої в березні 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та виплатити різницю в недоотриманій із 01.02.2020 пенсії.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що проходила військову службу у військовій частині А2223, з якої була звільнена у запас. Вказує, що з 01.03.2019 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсійне забезпечення за вислугу років у розмірі 62 % грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні їй пенсії не були враховані усі складові її грошового забезпечення, зокрема індексація грошового забезпечення за грудень 2018 року - лютий 2019 року, щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року, яка нарахована та виплачена в березні 2019 року та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки з яких сплачено єдиний соціальний внесок. У зв`язку із наведеним звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак отримала відмову у здійсненні такого перерахунку, мотивовану відсутністю підстав на такий перерахунок, оскільки зазначені в заяві виплати не мають постійний характер. Вказану відмову Пенсійного фонду вважає протиправною та такою, що порушує її право на отримання належної пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позов.

06.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву №0600-0802-7/8955 від 24.03.2020 (а.с.29-33) в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому вказує, що спірні виплати не можуть бути зараховані в грошове забезпечення з якого обчислюється пенсія особи, оскільки такі виплати не належать до щомісячних виплат та додаткових видів грошового забезпечення, так як не мають систематичного характеру, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 , проходила військову службу у військовій частині А2223 на посаді старшого інспектора-ревізора.

Відповідно до наказу командувача військ оперативного командування «Північ» (по особовому складу) №21 від 05.02.2019 позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» (станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та наказом командира військової частини А2223 №48 від 28.02.2019 останню виключено зі списків особового складу військової частини (а.с.12).

З 01.03.2020 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як вказує позивач, їй при призначенні пенсії Пенсійним фондом України не були враховані усі складові її грошового забезпечення, зокрема індексація грошового забезпечення за грудень 2018 року - лютий 2019 року, щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року, яка нарахована та виплачена в березні 2019 року та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки з яких сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У відповідь на заяву позивача з проханням надати довідки про виплачені кошти військова частина А 2223 надала ОСОБА_1 довідки: №60 від 16.01.2020 про виплату індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року - лютий 2019 року в сумі 213, 24 грн; №62 від 16.01.2020 про нарахування і виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, яка нарахована і виплачена в березні 2018 року у сумі 4164 грн; №61 від 16.01.2020 про нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 26793,44 грн.

25.02.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, звернулася позивач із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, отриманих нею виплат, згідно з довідками військової частини А 2223 від 16.01.2020 №№60,61, 62.

У відповідь на заяву Головним управління Пенсійного фонду України позивачу надіслано лист-відмову №115-218/С-02/8-0600/20 від 06.02.2020 (а.с.18) у здійсненні такого перерахунку, при цьому вказано, що пенсія призначена на підставі наданих Житомирському обласному військовому комісаріату документів, а виплати які зазначені у поданих до управління довідках не відносяться до підвищень, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій, а також не відносяться до щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а тому не можуть бути враховані до грошового забезпечення з якого обраховується пенсія.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011), вказаний Закон також регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону №2011 визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону №2011 передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.ч 2, 3 ст. 9 цього ж Закону).

Проаналізувавши вищевказані норми, суд відмічає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових, зокрема посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №2011, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Разом з тим, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Вказаний Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Так, ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 5 п.7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менше ніж 24 календарні місяці, з 1 березня 2018 р. та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців.

В силу п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналіз вищевказаних норм, дає підстави вважати, що з 01.03.2018 розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, починаючи з 01.03.2018 на кількість таких місяців.

Стосовно включення щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року до складу грошового забезпечення з якого нараховується пенсія, суд вказує наступне.

Законом №2262-ХІІ, передбачено включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Таким чином, слід звернути увагу, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Крім цього, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення із розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.

Так, відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.

При цьому, слід звернути увагу на той факт, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди скасована Постановою №704 та підстави для її виплати з 01.03.2018 відсутні.

Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з військової служби 05.02.2019 (виключено зі списків 28.02.2019), тобто після 01.03.2018.

Згідно з п. 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за лютий 2018 року (тобто до 01.03.2018), отримала щомісячну додаткову грошову винагороду у березні 2018 року у розмірі 4164 грн (а.с.16), а тому враховуючи вищевикладене, така виплата підлягає зарахуванню в грошове забезпечення з якого призначається пенсія.

Отже, суд проаналізувавши викладені обставини справи та норми, які регулюють спірні правовідносини, вважає за необхідне вказати, що до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється її пенсія має бути включена щомісячна додаткова грошова винагорода, за лютий 2018 року (у сумі 4164 грн), яка позивачу виплачена в березні 2018 року та з якої утримувався єдиний внесок, а тому розмір призначеної позивачу у березні 2019 року пенсії підлягає перерахунку.

Щодо позовної вимог про включення в грошове забезпечення з якого призначається пенсія грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, суд зазначає наступне.

Так, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

З довідки про нараховану позивачу компенсацію за невикористану відпустку №61 від 16.01.2020 видно (а.с.15), що вона отримала таку виплату в лютому 2019 року, та просить врахувати вказану виплату в грошове забезпечення з якого нараховується пенсія.

Однак слід звернути увагу на той факт, що вказана виплата не є щомісячними періодичними платежами, а тому суд вважає, що відповідач правомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Щодо позовної вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації сплаченої позивачу з грудня 2018 року до лютого 2019 року, суд зазначає, що вказану виплату слід врахувати в грошове забезпечення з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум позивачем.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17.

Зокрема, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011 або Закону № 2262.

При цьому, колегія суддів судової палати у цій справі, відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 та 13 березня 2019 року у справах №522/11262/16-а (провадження № К/9901/18884/18, К/9901/18886/18) та №522/7855/17 (провадження №К/9901/5388/17, № К/9901/5385/17) відповідно, та вважала за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Такий висновок не суперечить також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом №2262-ХІІ.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум для розрахунку пенсії військовослужбовцям.

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка військової частини А 2223 (а.с.14) позивач з грудня 2018 року по лютий 2018 року отримала 213,24 грн індексації грошового забезпечення, яка повинна бути врахована в грошове забезпечення з якого обраховується пенсійне забезпечення, а тому розмір призначеної позивачу у березні 2019 року пенсії підлягає перерахунку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягаю частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідок військової частини А2223 №№60, 62 від 16.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок з 01.02.2020 та виплатити призначену пенсію ОСОБА_1 з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідок військової частини А2223 №№60, 62 від 16.01.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Житомирської області (ЄДРПОУ 13559341) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 52 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.05.2020.

Суддя О.В. Єфіменко