Ухвала суду № 89291674, 09.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 квітня 2020 року Справа №160/12615/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Врони О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі питання про поновлення строку зверненя до суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 року №054-17.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року залучено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області в якості другого відповідача у справі.

Позивачем 29.01.2020 року подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, з посиланням на те, що 10.12.2019 р. позивач дізнався про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішенняпри зверненні до сервісного центру МВС та отримав Витяг з Державного реєстру обстежень рухомого майна від 10.12.2019 року. Після цього, позивач 11.12.2019 року звернувся до Соборної ДПІ та отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у відзиві просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 року №054-17.

З наданих документів разом з відзивом, відомо, що позивачу надсилалось податкове повідомленя-рішення від 18.06.2015 року №054-17.

Проте, у серпні 2015 року конверт з податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 року №054-17 було повернуто до відповідача у зв`язку з неврученням позивачу.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактично про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач дізнався лише 10.12.2019 року.

Позовна заява до суду була подана позивачем 13.12.2019 року.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

Судом встановлено, що строк звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів, позивач про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дізнався лише 10.12.2019 року, що підтверджено матеріалами справи.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов`язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення з даним позовом до суду поважними через необізнаність позивача про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, викладеного у відзиві на позовну заяву, належить відмовити.

Керуючись ст.121, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду, викладеного у відзиві на позовну заяву - відмовити.

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона