Рішення № 89290542, 13.05.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/199/20

2/189/221/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2020 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 17280,27 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 22.03.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.5 та 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких, відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

У зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та витягу з «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов`язання за договором не виконував.

Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 15.12.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17280,27 грн., яка складається з наступного:

- 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 10946,72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

- 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 1914,44 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 3120,05 грн. - нарахована пеня;

- а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 799,06 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 3, зворот).

Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів банку», витяг з «Умов та правил надання банківських послуг у новій редакції, що відображає внесені зміни, які знаходяться на сайті www.privatbank.ua» (а. с. 4).

В судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач жодних заяв суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надавав.

На адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) направлена судова повістка, яка повернулася до суду не отримана, з приміткою пошти «адресат відсутній за даною адресою».

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи інформація про виклик у справі відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, розміщується безпосередньо судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.

У зв`язку з наведеним, суд повідомив відповідача, фактичне місце проживання якого невідоме, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 22.03.2012 року, в якій зазначається особиста інформація відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання та реєстрації, сімейний стан, освіту, щодо працевлаштування, номери засобів зв`язку тощо (а. с. 18).

Також у цій анкеті-заяві зазначається, що відповідач виявляє бажання оформити платіжну картку «Кредитка «Універсальна» та зазначений бажаний кредитний ліміт у розмірі 500,00 гривень (а. с. 18, зворот).

Разом з цим, в наданій анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відсутня будь-яка інформація стосовно виду банківських послуг, які були надані відповідачу, доказів видачі кредитної картки, номеру та виду виданої картки, строку дії кредитної картки і строку дії кредитного договору.

Крім того, анкета-заява не містить будь-якої інформації щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку, строків та розмірів нарахування пені і штрафів.

Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що відповідачем було отримано кредит у розмірі 6 000 гривень, тоді, як в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку бажаний кредитний ліміт зазначений у розмірі 500,00 гривень. Доказів того, що відповідачем було отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 6 000,00 грн. на час укладення договору, позивачем не надано, отже, анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 6000,00 грн, а також на умовах, обумовлених у позові.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження встановлення кредитного ліміту у розмірі 6000,00 гривень, окрім викладених пояснень позивача у позові, отже, нарахування відповідачу заборгованості за кредитним договором, виходячи з суми кредиту 6 000,00 грн. є необґрунтованим.

Позивач у позові зазначає, що заборгованість відповідача за тілом кредиту та нарахованими відсотками складає 0,00 грн. (а. с. 3, зворот), при цьому зазначає, що заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 10946,72 грн., а заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України складає 1914,44 грн.

З матеріалів справи взагалі не вбачається, за яких умов виникає прострочення за тілом кредиту, як воно нараховується, за який період і виходячи з чого, при тому, що заборгованість за процентами за користування кредитом згідно позовної заяви, також складає 0,00 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позову та наданих матеріалів позивачем не вбачається, яким чином, на підставі чого нараховані відсотки в порядку ст. 625 ЦК України, яким чином зазначені у Кодексі 3% річних співвідносяться з відсотками, встановленим у договорі.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 07.05.2014 року до 31.05.2015 року (а. с. 6), процентна ставка змінювалась, а саме: з 07.05.2014 року вона складала 27,60%, з 01.09.2014 року була збільшена до 32,40% та з 01.04.2015 року вона ще раз була збільшена до 42,00% річних (а. с. 6).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 01.06.2015 року до 30.09.2019 року процентна ставка змінювалась щомісячно, від 2,3% до 3,5% (а. с. 7-18), отже, встановити, на якій підставі відбувалася зміна процентної ставки і як нараховувалися проценти за користування грошима, з наданих позивачем документів неможливо.

При цьому, як вже зазначалося, в анкеті-заяві взагалі не зазначена базова процентна ставка.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення фіксованого розміру процентної ставки.

Процентна ставка є фіксованою та не може змінюватись у сторону її збільшення протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки, без дотримання вищенаведених вимог ст. 1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною.

Наданий банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 19), в якому зазначено умови обслуговування карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», суд не може прийняти до уваги, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо виду отриманої позичальником кредитної картки, тому суд позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 19, 20-36), не підписані відповідачем.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 20-36) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 19) не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач ОСОБА_1 ознайомлений саме з цими Умовами, Правилами та Тарифами, а тому суд не може прийняти їх належний та допустимий доказ, а також позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також суд не може прийняти до уваги надану банком виписку з рахунку (а. с. 6-17), оскільки в даній виписці відсутня особиста інформація позичальника, для встановлення особи позичальника, окрім ім`я та прізвища, та не зазначено, що дана виписка надана відносно саме укладеного кредитного договору від 22.03.2012 року, у виписці та анкеті-заяві не наведені номери кредитних карток в кредитному договорі.

Враховуючи дані обставини суд позбавлений можливості визначити розмір процентної ставки користування кредитними коштами та розмір відповідальності за порушення виконання кредитних зобов`язань відповідно до наявних в матеріалах справи доказах.

Суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

Будь-яких інших доказів на підтвердження кредитних зобов`язань відповідача перед банком суду надано не було.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України зазначається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено факту отримання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 22 березня 2012 року кредитних коштів у розмірі 6 000 грн., який зазначений у позові. Докази, що відповідають вимогам ст. ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані.

Суд дійшов висновку, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту, оскільки суперечать один одному.

Також, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону, України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме: відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за прострочення кредиту, пені і штрафів, у зв`язку з недоведеністю факту досягнення сторонами домовленості про їх сплату у будь-якому розмірі, зокрема, і в розмірі, зазначеному позивачем, періодичності сплати тощо.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту у розмірі 6000,00 грн. та видачу кредитної картки «Універсальна». АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. Такі висновки суду кореспондуються з правовою позицією Верховного суду, викладеними у постанові від 27.03.2020 року у справі № 703/3063/18 (провадження № 61-11260св19).

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-281Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17280,27 грн. за кредитним договором б/н від 22.03.2012 року - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 32 (тридцять дві) копійки покладаються на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтями 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості 29092829003111.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 18 травня 2020 року.

Суддя О.В. Чорна