Ухвала суду № 89286120, 18.05.2020, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

18.05.2020 385/255/20

1-кп/394/52/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: Краснопольської Л.П.

суддів: Партоліної І.П.

Запорожця О.М.

при секретарі судового засідання: Владовій В.В.

за участю прокурора: Андроніка А.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника - адвоката Вишні Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ матеріали кримінального провадження№ 1-кп/394/52/20, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120120000504 від 20.09.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України

в с т а н о в и в :

В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні надав клопотання щодо зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, надав матеріали на підтвердждення заявленого клопотання.

Разом з тим, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, згідно якого вбачається, що на час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 не відпали, копії клопотання про продовження запобіжного заходу вручені і обвинуваченому і його захиснику. Щодо заявленого захисником клопотання пояснив, що такий запобіжний захід як домашній арешт не є виправданим, тому заперечив проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений та його захисник зазначили, що обвинувачений хворіє на цукровий діабет, астму, в умовах утримання під вартою йому не надається належна медична допомога, він має позитивні характеристики, користується повагою серед жителів села, які ручаються за нього, тому з клопотанням прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не погодилися.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, дійшов до наступних висновків:

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено відповідне клопотанння щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою. Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою стоком до 19.05.2020 року включно.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, та щодо зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Рішення ЄСПЛ "Харченко проти України" передбачає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах "Смирнова проти Російської Федерації", "Летельєр проти Франції", "Вемгофф проти Німеччини", відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

У справі "Ілійков проти Болгарії" ЄСПЛ зазначено, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

В рішенні по справі "W проти Швейцарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до рішення ЄСПЛ "Волосюк проти України" тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

В даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання під вартою закінчується 19.05.2020 року.

Дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років.

Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися. Запобігти вказаним ризикам в разі непродовження строку запобіжного заходу тримання під вартою або при застосуванні іншого запобіжного заходу неможливо. У даному, конкретному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України), які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинуваченого, судова колегія вважає, що в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.

Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду задля уникнення можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_1 , а також те, що заявлені під час досудового розслідування ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід, вважає доцільним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, а саме щодо зміни утримання під вартою на домашній арешт, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризик, який виправдовує тримання особи під вартою, не зменшився.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Щодо належного надання медичної допомоги обвинуваченому, який утримується в слідчому ізоляторі, суд приймає до уваги положення законодавчих актів, що регулюють надання медичної допомоги особам, які утримуються в місцях позбавлення волі. Так, згідно вимог ст. 11 Закону України "Про попереднє ув`язнення" медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

ПРАВИЛАМИ тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, затверджених наказом Державного Департаменту з питань виконання покарань № 192 від 20.09.2000 року передбачено:

Пункт 9.1.1. Відповідно до статті 11 Закону України "Про попереднє ув`язнення" медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична та протиепідемічна робота організовується згідно з вимогами чинного законодавства України про охорону здоров`я, а також наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров`я України від 18 січня 2000 р. "Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання

покарань".Для цього в слідчому ізоляторі організується медична частина.

9.1.2. У слідчому ізоляторі здійснюються:

медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення оглядів та обстежень;

виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності;

амбулаторне і стаціонарне лікування методами і засобами, які рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров`я України.

9.2.7. Особи, узяті під варту, і засуджені при потребі невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині слідчого ізолятора, направляються до найближчих лікувально-профілактичних закладів територіальних органів охорони здоров`я. Про направлення таких осіб до лікувального закладу сповіщається особа, яка розглядає справу, або орган, у провадженні якого перебуває справа. Відповідальність за своєчасний виклик медпрацівника, термінове вивезення хворого та його надійну охорону несе начальник установи. Для транспортування таких хворих до лікарні дозволяється використовувати машини швидкої допомоги органів охорони здоров`я із забезпеченням належної охорони.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Тримання під вартою обвинуваченого, як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного західу на домашній арешт не має.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, разом з тим, відмовити в задоволенні клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 369-372, 376

392 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17.07.2020 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому для відома та направити для виконання начальнику ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор".

Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Судді: