Рішення № 89286118, 13.05.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/50/20

провадження № 2/0198/95/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Микицюри Н.М., представника відповідача адвоката Ануфрієвої А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання договору оренди землі розірваним та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі розірваним та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225982500:01:003:0733, площею 7,3692 га, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

02.09.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 15 років, який 01.12.2014 зареєстровано реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

В спірному договорі сторони обумовили порядок його дострокового розірвання, тому позивач 05.06.2019, 18.07.2019, 11.12.2019 направляв відповідачу листи, в яких повідомляв про свій намір розірвати вказаний правочин.

Однак, у відповідь на листи позивач отримав відмову, яка порушує його права як власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду з цим позовом та просить визнати розірваним договір оренди земельної ділянки від 02.09.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан», зареєстрований реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 01.12.2014, та зобов`язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку. Також позивач просить стягнути з ТОВ «Лан» всі понесені ним судові витрати.

Ухвалою від 04 лютого 2020 року позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. У встановлений строк ОСОБА_1 усунув недоліки та надав суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою від 13.02.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

04.03.2020, 16.03.2020, 03.04.2020 та 28.04.2020 учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, за клопотанням представника відповідача ТОВ «Лан» розгляд справи відкладався в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника, зайнятістю в інших судових засіданнях та встановленням на всій території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що причиною розірвання договору оренди є бажання ОСОБА_1 самостійно обробляти земельну ділянку, а в силу положень п. 7 договору оренди землі у ТОВ «Лан» виник обов`язок з укладення угоди про розірвання договору після спливу 5-річного строку користування майном, оскільки позивач своєчасно та у встановленому договором порядку повідомив підприємство про свої наміри. Вважали безумовним та таким, що не потребує згоди орендаря, право ОСОБА_1 на розірвання договору через кожні 5 років його дії незалежно від наявності або відсутності поважних причин для цього.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на відсутність законодавчих та узгоджених сторонами підстав для дострокового одностороннього розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.09.2014.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037218 належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 :01:003:0733, площею 7,3692 га, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (а.с. 8, 12).

02 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав в оренду товариству належну йому земельну ділянку строком на 15 років, що не заперечується учасниками справи (а.с. 10-16).

01 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено державну реєстрацію речового права оренди зазначеної земельної ділянки, тобто з цієї дати в силу ст. 125 ЗК України та ст. 6 Закону України «Про оренду землі» у сторін виникли права та обов`язки за договором оренди (а.с. 17).

В пункті 7 договору оренди земельної ділянки сторони закріпили положення про те, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

05.06.2019, 18.07.2019, 11.12.2019 ОСОБА_1 , керуючись вказаним пунктом договору, звернувся до ТОВ «Лан» з листами про намір припинити дію договору оренди та проектом відповідної угоди про його розірвання, пославшись на бажання обробляти належну їй земельну ділянку самостійно. Але ТОВ «Лан» не погодилось на розірвання договору оренди, оскільки відсутні вагомі причини для розірвання договору в односторонньому порядку, а підприємство належним чином виконує обов`язки орендаря (а.с. 20-29).

Суд, надаючи правову оцінку відносинам сторін, виходить з такого.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

В частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина перша статті 627 ЦК України деталізує принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що за згодою сторін у договорі оренди землі крім істотних умов, необхідних для такого виду договорів, можуть зазначатися також обставини, які можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди.

З огляду на все викладене, суд доходить висновку, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку можливе або в силу закону, або тоді, коли це прямо передбачено у договорі, при цьому сторони договору повинні чітко визначити підстави та порядок такого розірвання. В протилежному випадку договір може бути розірвано тільки за згодою сторін.

Так, пунктом 7 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан» договору оренди землі від 02.09.2014 встановлено, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

Іншими словами, сторони обумовили, що для настання події розірвання договору за вказаним пунктом через кожні п`ять років дії договору повинно бути дотримано одночасно дві умови - своєчасне попередження орендодавця про намір розірвати договір та згода орендаря на таке розірвання.

Разом з тим, в пунктах 27 та 28 договору сторони домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, а дія договору припиняється шляхом його розірвання: 1) за взаємною згодою сторін; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Всі зазначені умови пунктів 7, 27 та 28 договору є результатом досягнення домовленості між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан», які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначили їх зміст, а тому зазначений договір укладено з усіма погодженими сторонами умовами.

За правилами ст. 654 ЦК України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як виходить зі змісту договору оренди землі, сторони не погоджували, що розірвання договору за ініціативою орендодавця, яке здійснюється відповідно до умов п. 7 договору, не потребує додаткового укладення сторонами угоди про розірвання договору або що договір вважається розірваним тільки за однієї умови - дотримання орендодавцем строку попередження.

Твердження позивача про надання ТОВ «Лан» під час укладення договору 02.09.2014 безумовної згоди на розірвання договору оренди у майбутньому (через кожні п`ять років дії договору), та, як наслідок, виникнення у товариства обов`язку укласти угоду про розірвання договору, судом не приймається, оскільки згода наперед - це завуальована форма одностороннього розірвання договору, яка не допускається та яка не була погоджена сторонами за відсутності поважних причин для такого.

Враховуючи вимоги статті 14 Закону України «Про оренду землі» щодо укладення договору оренді землі в письмовій формі, в такому випадку належною є згода орендаря на розірвання договору у формі додаткової угоди до договору, на укладення якої ТОВ «Лан» не погоджується.

Отже, сторонами не досягнуто згоди на розірвання договору оренди від 02.09.2014 згідно з пунктами 7 та 27 договору, а іншими умовами останнього не передбачено можливості односторонньої відмови від договору з боку орендодавця без поважних причин.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Крім того, згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суд зауважує, що жодної іншої підстави для дострокового розірвання договору оренди, крім посилання на п. 7 договорів та бажання самостійно обробляти земельні ділянки, ОСОБА_1 не навів ні позовній заяві, ні довів належними доказами під час судового розгляду справи. Однак, таке право власника землі-орендодавця не є самостійною та достатньою підставою, визначною нормативно-правовими актами, для розірвання договору оренди землі.

Статтею 12, 13 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, в межах заявлених особою вимог і на підставі поданих доказів, а також обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги мають бути належним чином сформульовані та доведені саме позивачем, а судом цивільні справи розглядаються в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.09.2014, яка на думку суду є обов`язковою відповідно до п. 7 договору, а одностороння відмова від договору згідно з п. 28 можлива лише за наявності вагомих причин для цього, про які позивач під час розгляду справи не зазначив, інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки відповідно до норм ЦК України, Закону України «Про оренду землі» або положень п. 27 договорів, судом не встановлено, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку власнику є похідними від вимог про розірвання договору, вони також задоволенню не підлягають.

Також з огляду на відмову в позові відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання договору оренди землі розірваним та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику відмовити.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» (адреса місцезнаходження: 51323, Дніпропетровська обл., Юр`ївський р-н, с. Новов`язівське, вул. Центральна, буд. 9).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду. При цьому відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено та підписано 18 травня 2020 року.

Суддя І. О. Гайдар