Ухвала суду № 89285545, 18.05.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/10276/18 18.05.2020

н\п 1-кп/490/952/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10276/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Медюка С.О.,

при секретарі Грекова О.В.,

за участю прокурора Добрінової О.В.,

потерпілої ОСОБА_1 та її представника - адвоката Федоринського В.М.,

захисника Бережнова Є.В.,

законного представника ОСОБА_2 ,

особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150020002257 від 10.06.2018 року, відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Лазовськ, Республіки Молдова, є громадянином України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працює, одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 , в якому зазначено про те, що 10.06.2018 року приблизно о 12:00 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи біля церкви, що розташована на території Миколаївської міської лікарні №1 м.Миколаєва, за адресою: м.Миколаїв, вул.2-га Екіпажна, 4, побачив на лавці ОСОБА_4 .. ОСОБА_3 підійшов до останнього та між ними зав`язалась розмова, в ході якої на ґрунті особистих непорозумінь ОСОБА_3 почав ображати ОСОБА_4 , в результаті чого між чоловіками виник словесний конфлікт.

Далі, ОСОБА_4 , з метою припинення виниклого словесного конфлікту, почав відходити від ОСОБА_3 у напрямку лабораторії ТОВ "Біомед", що розташована на території Миколаївської міської лікарні №1 в м.Миколаєві, за адресою: м.Миколаїв, вул.2-га Екіпажна, 4. В той же час, ОСОБА_3 , не бажаючи припиняти конфлікт з ОСОБА_4 , почав переслідувати останнього, продовжуючи висловлювати на його адресу образи. ОСОБА_4 ігнорував висловлювання останнього та продовжував рух. В цей момент, у ОСОБА_3 раптово виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 .. Реалізуючи свій злочинний умисел та продовжуючи переслідувати останнього, ОСОБА_3 почав погрожувати ОСОБА_4 вбивством. Наздогнавши ОСОБА_4 навпроти лабораторії ТОВ "Біомед", розташованої на території внутрішнього двору Миколаївської міської лікарні №1 м.Миколаєва, за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 повалив його на землю (газон) обабіч дороги. Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4 , сів на нього зверху, тим самим обмеживши його рух та не даючи можливості чинити опір, та почав із значною силою хаотично наносити численні удари руками (не менше дванадцяти) в область обличчя та голови, тулуба, нижніх та верхніх кінцівок ОСОБА_4 .. Після цього, бажаючи довести свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_4 , до кінця, обхопив шию останнього руками та почав зі значною силою стискати та здавлювати її.

Вказані дії ОСОБА_3 побачила ОСОБА_5 , яка висловила на його адресу вимогу припинити наносити тілесні ушкодження лежачому на землі ОСОБА_4 , на що ОСОБА_3 не відреагував та продовжив душити ОСОБА_4 , висловлюючи при цьому на його адресу погрози вбивством.

Дії ОСОБА_3 були припинені співробітниками Управління патрульної поліції, які прибули на місце події за викликом

ОСОБА_5 , після надання йому невідкладної медичної допомоги, в непритомному стані був доставлений до відділення реанімації нейрохірургії Миколаївської міської лікарні швидкої медичної допомоги, де 20.06.2018 року о 09:00 годині помер від отриманих ушкоджень, не виходячи з коми.

Відповідно до висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи від 03.12.2018 року №248, смерть ОСОБА_4 настала від ускладнень механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупим предметом (руками), на що вказує, по-перше, наявність механічних ушкоджень м`яких тканин та кісткових структур шиї, по-друге, клінічна картина перерваної асфіксії, що розвинулась, а, по-третє, результати судово-гістологічного дослідження, що вказує на поліорганну недостатність. Так, глибокі неврологічні порушення при надходженні постраждалого у стаціонар обумовлені гіпоксичним ураженням головного мозку, до якого приєдналася поліорганна недостатність, яка і є безпосередньою причиною смерті. Таким чином, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок спричинення ушкоджень у ділянці шиї; між даними ушкодженнями та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Утворення вказаних ушкоджень при падінні на площині (з висоти власного зросту) виключається. Після здавлення органів шиї, внаслідок чого у постраждалого розвинулась механічна асфіксія, постраждалий не міг ані самостійно пересуватися, ані здійснювати будь-які активні дії, оскільки здавлення шиї супроводжувалося гіпоксичним ураженням головного мозку.

Вчинене ОСОБА_3 суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила застосувати відносно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Потерпіла та її представник клопотання підтримали та просили його задовольнити. Також, просили задовольнити цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Захисник проти задоволення клопотання заперечував та вважав, що до клопотання прокурором надані неналежні та недопустимі докази, а цивільний позов є необґрунтований. Крім цього, зазначив, що суспільно-небезпечне діяння кваліфіковано не вірно.

Законний представник особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру – ОСОБА_2 підтримала думку захисника та суду пояснила, що протягом 24 років вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 09.06.2018 року її чоловік ОСОБА_3 вранці прийшов додому та був дуже сильно побитий. На її питання, що трапилось, чоловік нічого не пояснив, а лише замкнувся у собі та цілий день був вдома. Ввечері він зателефонував їх спільній знайомій, після чого сказав, що йому треба терміново піти, але куди саме нічого не пояснив. Через деякий час їй зателефонувала дана знайома та повідомила про те, що до неї приходив ОСОБА_3 та просив в неї гроші у розмірі 150 доларів, на що вона відповіла йому відмовою. Приблизно о 22:00 годині ОСОБА_3 приїхав додому на якійсь машині чорного кольору, за кермом якого був якийсь молодий чоловік, а на передньому сидінні сиділа дівчина. Він забіг до квартири, взяв свою записну книжку та зі словами: «я все решу», вибіг з дому. Вони з донькою почали хвилюватись за нього та телефонувати йому, однак ОСОБА_3 скидав їх дзвінки. Після цього, вони зателефонували до поліції та розповіли, що відбулося. Через хвилин 30 до них додому приїхали співробітники поліції та повідомили, що її чоловіка було побито таксистами, однак не треба переживати, вони самі у всьому розберуться. Приблизно о 00:00 год. вони нарешті додзвонились на номер телефону ОСОБА_3 , однак їм відповів його колишній командир з військової частини, який також розповів їм про конфлікт з таксистами, які побили її чоловіка та вимагають у нього 150 доларів. Також, повідомив, що ОСОБА_3 вийшов покурити та не повернувся, а свій мобільний телефон залишив у нього вдома. 10.06.2018 року близько 05:00 години їй зателефонував черговий Корабельного відділу поліції та попросив приїхати, забрати її чоловіка, який веде себе неадекватно. Близько 06:00 години вона приїхала до Корабельного відділу поліції, біля якого вже стояла карета швидкої медичної допомоги. Зайшовши до приміщення відділу поліції, побачила, як троє співробітників швидкої допомоги намагаються зв`язати її чоловіка ОСОБА_3 , який лежав на підлозі. Після цього, вони поїхали до лікарні швидкої медичної допомоги, де ОСОБА_3 оглянув лікар-травматолог, а потім до Миколаївського обласного наркологічного диспансеру, оскільки, як пояснив їй лікар, у її чоловіка розпочався «делірій». Біля 08:00 години вони приїхали до наркологічного диспансеру, однак лікар-нарколог, який заступив на зміну, повідомив медсестрі щоб та ніякого списку ліків їм не виписувала, а іншій медсестрі сказав викликати співробітників поліції. Після приїзду співробітників поліції, лікар-нарколог повідомив їй, що не може прийняти ОСОБА_3 до відділення, оскільки той веде себе дуже агресивно. В свою чергу, працівники поліції сказали написати ОСОБА_3 заяву про те, що він ніяких претензій не має з приводу того, що був побитий. Її чоловік погодився написати таку заяву, але у відділу поліції, на що працівники поліції сказали, що відпускають його зараз додому. Оскільки вона переживала за свою дитину та боялась знаходитись поруч зі своїм чоловіком, який перебував у неадекватному стані, то вирішила поїхати додому. Близько 16:00 години їй зателефонували та повідомили, що її чоловіка ОСОБА_3 було затримано, оскільки він побив людину, і необхідно привезти до Центрального відділу поліції його речі та документи. За весь час подружнього життя, вона вперше бачила свого чоловіка у такому стані. Цивільний позов потерпілої не визнала в повному обсязі.

ОСОБА_3 в судовому засіданні дав наступні пояснення – напередодні у нього був конфлікт із таксистами, в ході якого його побили. Після цього, він почав чути якісь голоси та взагалі не розумів, що з ним відбувається. В той день, він перебував у нетверезому стані та його було доставлено до Миколаївського обласного наркологічного диспансеру, на території якого він зустрів ОСОБА_6 . Він підійшов до ОСОБА_6 та попросив у нього води, оскільки погано себе почував, на що той відповів йому відмовою. Після цього, він відійшов у сторону та побачив, як ОСОБА_6 також підвівся з лавки та почав відходити в сторону. Він побачив, що на лавці залишився стакан з водою та хотів взяти його і випити води, однак ОСОБА_6 підбіг до нього, почав його ображати та разів п`ять ударив його по обличчю. Він не пам`ятає, як наносив удари ОСОБА_6 . Прийшов до тями вже у СІЗО. За своє діяння вибачився перед потерпілою. З приводу даного клопотання підтримав думку свого захисника. Цивільний позов визнав частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та матеріали кримінального провадження №12018150020002257, допитавши свідків, приходить до наступного.

Згідно приписів частини 1 статті 513 Кримінального процесуального кодексу України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Так, вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 , яка пояснила що вона працює медичною сестрою в Миколаївській міській лікарні №1. В червні місяці 2018 року, більш точної дати вже не пам`ятає, близько 12:00 години вона знаходилась на сходах прийомного покою та дивилась, як санітарка поливала квіти у палісаднику. Потім, вона почула крики та побачили, як на відстані біля 15-20 метрів від них, по автомобільній дорозі йшов хлопець і до нього йшов ОСОБА_3 зі словами: «я тебя сейчас убью, задушу». Даний хлопець, будучи оберненим до ОСОБА_3 обличчям, відходив від нього та відповів йому, що: «ты меня неправильно понял», «да не трогай ты меня». Після цього, ОСОБА_3 штовхнув потерпілого, і той, спіткаючись об бордюр, падає на землю, ударяючись потилицею об пеньок у палісаднику. В цей час, ОСОБА_3 сідає зверху на хлопця та починає дуже сильно наносити йому удари двома руками, кулаками в область голови та обличчя. Вона підійшла до них трохи ближче та почала кричати, що зараз викличе поліцію, однак ОСОБА_3 жодним чином не відреагував на її слова. Однак, на її прохання відпустити даного хлопця, ОСОБА_3 лише відповів: «сейчас все тут будут». Вона викликала поліцію, яка приїхала на місце хвилин через 15-20. Весь цей час ОСОБА_3 дуже жорстоко бив потерпілого, при цьому не даючи останньому підвестися на ноги чи навіть якось захистись від його протиправних дій. Потім, ОСОБА_3 просто почав душити хлопця та не припиняв свої дії протягом 6-7 хвилин, аж до приїзду патрульної поліції. По прибуттю на місце співробітників патрульної поліції, зі службової машини вибіг інспектор поліції, який відтягнув ОСОБА_3 від потерпілого та надягнув на нього кайданки. Після цього, вона зателефонувала черговому лікарю ОСОБА_7 , щоб той прийшов на місце пригоди та надав медичну допомогу постраждалому. У потерпілого було розбите лице, він хрипів і у нього було повне горло крові. До приїзду ще одного екіпажу патрульної поліції, ОСОБА_3 ніякого супротиву не чинив та стояв спокійно, при цьому від нього відчувався дуже сильний запах алкоголю. Після цього, на місце приїхала карета швидкої медичної допомоги, яка відвезла потерпілого до лікарні. В ході проведення досудового розслідування за її участю було проведено слідчий експеримент та впізнання за фотознімками.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює в Управлінні патрульної поліції в Миколаївській області. В літній період часу 2018 року, більш точної дати вже не пам`ятає, вона заступила на службу в денну зміну у Центральному районі м.Миколаєва. Вони отримали виклик про бійку за адресою вул.2-га Екіпжана, на території міської лікарні. Через хвилин 10 вони на службовому автомобілі прибули за вищевказаною адресою, заїхали на дворову територію лікарні та побачили жінку медпрацівника, яка махала їм рукою та вказала на лівий бік від їхнього транспортного засобу. Повернувши голову у ліву сторону, вони побачили чоловіка, який сидів у кущах зверху на іншому чоловіку та наносив йому удари руками по голові. Припаркувавши службовий автомобіль, її напарник вийшов з автомобілю та підбіг до даних чоловіків. Він намагався стягнути чоловіка, який сидів зверху на постраждалому, та тримав потерпілого руками за шию. Як виявилось пізніше, це був ОСОБА_3 .. Вона передала по рації, що потрібна допомога та відразу ж підбігла до місця події. ОСОБА_3 жодним чином не реагував на їх слова припинити свої протиправні дії, а коли підвівся на ноги, то намагався просто піти з місця події. При затриманні ОСОБА_3 було застосовано спецзасіб - кайданки. Вона підбігла до постраждалого щоб оглянути його пошкодження та надати йому першу медичну допомогу. На їх прохання знайти лікаря на території даної лікарні, знайшли одного лікаря, який намагався надавати постраждалому медичну допомогу, хоча стан останнього, на її думку, вже був дуже тяжкий. У потерпілого ротова порожнина була повністю заповнена кров`ю, він хрипів та майже не міг самостійно дихати. Вони навіть думали, що дані тілесні ушкодження були завдані потерпілому не лише руками, однак ніяких сторонніх предметів чи каміння на місці події не знайшли. Після затримання та до приїзду швидкої медичної допомоги, ОСОБА_3 вів себе спокійно, усміхався та на їх запитання ніяк не реагував. Потім на місце події прибули ще декілька нарядів поліції, а карета швидкої медичної допомоги приїхала хвилин через 15-20, як її викликали. Дані події були зафіксовані на відеореєстратор службової машини та їх нагрудні камери, відеозапис з яких було переглянуто слідчо-оперативною групою по прибуттю на місце пригоди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він працює в Управлінні патрульної поліції в Миколаївській області. Влітку 2018 року, більш точної дати вже не пам`ятає, вони, знаходячись на патрулюванні, отримали виклик про бійку. Через хвилин 10 вони прибули на виклик на територію міської лікарні, що розташована по вул.Володарського в м.Миколаєві, де було виявлено заявницю - Кірчеву, яка повідомила їм про те, що в кущах відбувається бійка між двома чоловіками. Направившись до місця події, він побачив чоловіка, а саме – ОСОБА_3 , який сидів зверху на іншому чоловіку, що лежав на землі. В цей час, ОСОБА_3 тримав потерпілого руками за шию. На його вимогу припинити свої протиправні дії, ОСОБА_3 ніяк не відреагував. Після цього, відносно ОСОБА_3 було застосовано фізичну силу щоб стягнути його з потерпілого. ОСОБА_3 намагався втекти з місця події, однак його було затримано та застосовано спецзасіб – кайданки. На їх запитання з приводу причини даного конфлікту, ОСОБА_3 нічого пояснити не міг. Зі слів заявниці їм стало відомо про те, що з самого початку конфлікт між даними чоловіками розпочався на лавці. На їх зауваження припинити даний конфлікт, ОСОБА_3 почав їм погрожувати і вони, злякавшись, пішли з місця події, а коли знову повернулись, то побачили, що дані чоловіки вже перемістились від лавки у кущі. Потім, на території лікарні було знайдено лікаря, який надавав першу медичну допомогу постраждалому. У потерпілого було синє обличчя, характерний хрип при диханні, що свідчило про наявність ушкоджень дихальних шляхів чи ротової порожнини, кров у ротовій порожнині та на обличчі. Дані події були зафіксовані на відеореєстратор службової машини та нагрудну камеру його напарниці ОСОБА_8 ..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що у червні 2018 року, більш точної дати вже не пам`ятає, вона знаходилась у приміщенні церкви, що розташована на території міської лікарні по вул.Володарського в м.Миколаєві. Вона чула, як хтось кричав на вулиці, але хто саме то був і що саме викрикували, не знає. Потім, з даного приводу її було допитано слідчим.

Крім показів свідків, вина ОСОБА_3 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, також підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами:

- рапортом в.о. старшого інспектора-чергового Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області Аксьонова А.В., який зареєстровано в ЄО 10.06.2018 року за №14807, з якого вбачається, що 10 червня 2018 року о 12:39 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою АДРЕСА_2 , приймальний покій, відбувається бійка 2 осіб, вже побились до крові та продовжують битись;

- рапортом інспектора роти 3 батальйону 2 УПП в Миколаївській області Туз О.В., згідно якого 10.06.2018 року, знаходячись на патрулюванні в Центральному районі м.Миколаєва, екіпаж "Корвет-403" в складі поліцейського - роти 3 бат. 2 УПП рядового поліції Сядро М.С., о 12:39 год. було отримано виклик "Бійка, вул.2-га Екіпажна, 4. ОСОБА_11 ОСОБА_12 , тел.244-157, прийомний покій, бійка 2 особи, які побились до крові та продовжують битись, телефонувала чергова медсестра міськлікарні". Прибувши за вищевказаною адресою у внутрішньому дворі лікарні у кущах було виявлено двох чоловіків, один з яких лежав на землі з кровопотьоками на всій голові, а другий чоловік, сидячи на ньому, душив його руками. Побачивши поліцію, не реагував та продовжував свої дії. Вказаного чоловіка було затримано. При затриманні хотів втекти з місця події. Дані вказаного чоловіка було встановлено з його слів, назвався: " ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_1 . На місце події було викликано швидку та СОГ Центрального ВП. До приїзду швидкої було надано першу медичну допомогу. Корветом 0052 було встановлено особу потерпілого: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає: АДРЕСА_3 . Дані з лікарні: відкрита черепно-мозкова травма, забиття головного мозку. Фіксація здійснювалась на нагрудний відео реєстратор: РМ 3920, РМ 4075;

- протоколом огляду місця події від 10.06.2018 року (проведеного у період часу з 14:00 год. до 14:30 год.), за результатами якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована за адресою: 2 АДРЕСА_4 , на території лікарні. В ході проведення огляду було виявлено та вилучено мобільний телефон "Bravis", спортивну куртку (сіро-синя), дроти, 3 фрагменти металу, предмет, ззовні схожий на викрутку, 7 ампул дімедролу (1 мл);

- протоколом огляду місця події від 10.06.2018 року (проведеного у період часу з 14:40 год. до 15:20 год.) з фототаблицею до нього, за результатами якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована за адресою: м.Миколаїв АДРЕСА_5 вул АДРЕСА_6 4 (територія міської лікарні №1) та являє собою частину клумби, незаасфальтована. На ділянці є певна рослинність, на частині насаджень виявлено речовини бурого кольору, ззовні схожі на кров. В ході проведення огляду було виявлено та вилучено марлеву серветку з плямами бурого кольору, ззовні схожої на кров;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.06.2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 був затриманий безпосередньо після вчинення злочину за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України;

- протоколом огляду предмету від 02.07.2018 року з фототаблицею та диском до нього, згідно якого було оглянуто оптичний носій лазерний диск DVD+R ALERUS з написом Д-1 ОСОБА_13 та оптичний носій лазерний диск DVD+R ALERUS з написом Д-2 Середа, які надало Управління патрульної поліції в Миколаївській області. На даних дисках містяться відеозаписи подій, що мали місце 10.06.2018 року на території Миколаївської міської лікарні №1 за адресою: м.Миколаїв, вул.2-га Екіпажна, 4;

- випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 11.06.2018 року №4602/528 (ЛШМД), згідно якої ОСОБА_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_7 , був госпіталізований 10.06.2018 року з діагнозом: ВЧМТ. Ушиб головного мозку тяжкого ступеня. Перелом основи черепа. Прибув з 2 Екіпажна (двір 1 МЛ);

- рапортом слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Панченко С.С., з якого вбачається, що 20.06.2018 року за вказівкою чергового ним в складі СОГ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області, був проведений виїзд за адресою: м.Миколаїв, вул.Корабелів, 14, Лікарня швидкої медичної допомоги, де був виявлений труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при зовнішньому візуальному огляді якого виявлені тілесні ушкодження;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2018 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_5 , за результатами проведення якого остання впізнала ОСОБА_3 за загальними ознаками зовнішності, та вказала на нього, як на чоловіка, який 10.06.2018 року близько 12:30 год. у внутрішньому дворі території міської лікарні №1 м.Миколаєва по вул.2 Екіпажна, 4, м.Миколаєва наносив удари кулаками по обличчю та голові ОСОБА_4 , та душив його руками;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2018 року з доданим до нього відеозаписом та стенограмою, який проводився за участю свідка ОСОБА_5 , згідно якого остання розповіла та показала на місці обставини спричинення тяжких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 , які мали місце 10.06.2018 року приблизно о 12:30 год. на території 1-ї міської лікарні м.Миколаєва, за адресою: м.Миколаїв, вул.2-га Екіпажна, 4;

- протоколом огляду предметів від 06.08.2018 року, в ході якого були оглянуті футболка чорного кольору та джинси синього кольору, на яких наявні пошкодження, дефекти та плями бурого кольору, невизначеної форми, з чіткими контурами, які ущільнюють та просочують тканину в місцях найбільшого насичення;

- протоколом огляду речей від 15.06.2018 року з фототаблицею до нього, в ході якого були оглянуті мобільний телефон типу моноблок марки "Bravis" чорного кольору; дроти металеві; фрагменти металу; предмет зовні схожий на викрутку; куртка спортивна сіро-синього кольору; ампули, на яких мається напис "димедрол" у кількості 7 штук, які були вилучені 10.06.2018 року під час огляду місця події, розташованому на території Миколаївської міської лікарні №1 за адресою: м.Миколаїв, вул.2-га Екіпажна, 4.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 20.08.2018 року №1680, смерть гр. ОСОБА_4 настала від неповної механічної асфіксії, яка настала в наслідок здавлення органів шиї руками, що спричинило за собою виникнення постгіпоксичної енцефалопатії з подальшим розвитком вираженого набряку та набрякання речовини головного мозку, все це підтверджується даними зовнішнього та внутрішнього дослідження трупу, гістологічними даними та даними медико-криміналистичного дослідження.

При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження:

- в ділянці голови: синці в параорбітальних областях; синець в області лівого вушної раковини з переходом на околоушную область; травматичне пошкодження барабанної перетинки зліва; забій і синець м`яких тканин правої тім`яної області; рана підборіддя;

Всі пошкодження в ділянці голови утворилися прижиттєво, можливо в єдиний часовий проміжок, в термін незадовго до поступлення в стаціонар; від множинних, не менше ніж від 5-ти, сильних, ударних впливів тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги та будь-які інші тупі предмети з аналогічними характеристиками. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться: рана підбородка - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я (стосовно до живих осіб); синці в параорбітальних областях; забій і синець м`яких тканин правої тім`яної області - до категорії легких тілесних ушкоджень; синець в області лівого вушної раковини з переходом на околоушную область, травматичне пошкодження барабанної перетинки зліва - до категорії середнього ступеня тяжкості. Тілесні пошкодження в області голови не перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті;

- в ділянці шиї: садно на бічній поверхні шиї зліва; перелому кінцевого відділу лівого великого ріжка під`язикової кістки; крововилив в м`які тканини шиї;

Дані пошкодження утворилися прижиттєво, від дії тупого твердого предмета з обмеженою поверхнею зіткнення, якими могли бути руки нападника. За ступенем тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Знаходяться в непрямий причинного зв`язку з настанням смерті;

- в ділянці тулуба, верхніх та нижніх кінцівок: синці в ділянці передньої поверхні грудної клітки зліва та справа; в області ключиць; в області лівого стегна, в області передпліччя (зліва та справа);

Дані пошкодження утворилися прижиттєво, від множинних, не менше, ніж від 7-ми, сильних, ударних впливів тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги та будь-інші тупі предмети з аналогічними характеристиками. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають.

Таким чином, померлому ОСОБА_4 , було нанесено безліч ударних впливів (не менш 12), по (різним частинам тіла; причому удари наносились будь як (хаотично), з різною ударною силою; при цьому потерпілий міг перебувати як лежачи, так і стоячи. Але, всі ці пошкодження не перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті, бо вони спричинили легкі та середні тілесні пошкодження. Безпосередньо смерть ОСОБА_4 , настала в наслідок пошкодження речовини головного мозку у вигляді постгіпоксичної енцефалопатії, яка виникла від здавлення (удавлення) органів шиї руками.

Тілесні пошкодження у гр. ОСОБА_4 , в області передпліччя, можуть непрямо вказувати о можливої боротьбі чи самозахисту. В теперішній час, це неможливо остаточно сказати, бо деякі морфологічні ознаки пошкоджень зникли, внаслідок тривалого проміжку часу, від часу утворення пошкодження до настання смерті (10 діб).

Неможна, виключити, що деякі пошкодження в ділянках верхніх та нижніх кінцівок, в правій тім`яній області, могли утворитися в наслідок однократного (чи багаторазового) падіння. В теперішній час, це також, неможливо остаточно сказати, бо деякі морфологічні ознаки пошкоджень зникли, внаслідок тривалого проміжку часу, від часу утворення пошкодження до настання смерті (10 діб).

Потерпілий не міг самостійно пересуватися та здійснювати активні дії, після отримання тілесних ушкоджень в ділянці шиї.

Неможна, виключити, що життя ОСОБА_4 могло бути врятоване, при наданні йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги.

Виключається, що виникнення тілесних пошкоджень, що привели до смерті, гр. ОСОБА_4 міг здійснити самостійно.

З акта хіміко-токсикологічного дослідження №942 від 12.06.2018 року в сечі ОСОБА_4 опіати не знайдені; знайдено димедрол в значної кількості.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснив, що при переломі під`язикової кістки потерпілого мав місце незначний крововилив в ділянці лівого великого ріжка під`язикової кістки та незначний рух в ділянці кінцевого відділу лівого великого ріжка. Даний крововилив свідчить про те, що є пошкодження. Зазначив, що при наданні висновку експерта допустив помилку вказавши про те, що тілесні пошкодження в ділянці шиї знаходяться в непрямому причинному зв`язку з настанням смерті, оскільки перелом лівого великого ріжка під`язикової кістки потерпілого перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Тобто, цей перелом привів до асфіксії, яка пошкодила речовину головного мозку та викликала постгіпоксичну енцефалопатію, від якої помер ОСОБА_4 .. В даній ситуації постгіпоксична енцефалопатія характеризувалася тим, що головний мозок був дуже дряблий і він упластився. У результаті стискання органів шиї, в даному випадку руками, все це призвело до механічної асфіксії, для якої повинні були пройти певні етапи, фази цієї асфіксії, однак у разі її переривання на певному етапі, асфіксія не розвивається, а призводить до розвитку інших патологічних симптомів неврологічних наслідків. Даний перелом під`язикової кістки привів до набряку м`яких тканей гортані, про що було зазначено в історії хвороби потерпілого, однак на момент проведення дослідження, пройшло вже 10 днів, тому на той момент даний набряк міг вже зникнути і він його не бачив. Аналіз сечі потерпілого ОСОБА_4 було проведено в токсикологічному відділенні лікарні. Вважає, що отруєння димедролом не могло викликати аналогічний стан коми, як і постасфікційний стан, оскільки при цьому клінічна картина розвитку цієї коми є поступовою, а в даній ситуації все пройшло гостро. Внаслідок отруєння димедролом настання таких наслідків не є можливим.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 17.09.2018 року №71-К за кримінальним провадженням №12018150020002257, згідно висновку експерта №1680 від 22.06.2018 року при експертизі трупа ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці в параорбітальних областях; синець в області лівого вушної раковини з переходом на навколовушну область; травматичне пошкодження барабанної перетинки зліва; синець м`яких тканин правої тім`яної області; рана підборіддя; садно на бічній поверхні шиї зліва; перелому кінцевого відділу лівого великого ріжка під`язикової кістки; крововилив в м`які тканини шиї; синці в ділянці передньої поверхні грудної клітки зліва та справа; в області ключиць; в області лівого стегна, в області правого та лівого передпліччя.

За ступенем тяжкості дані пошкодження носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Дані пошкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути рука, ногами і т.п.

Локалізація і характер пошкоджень свідчать про те, що взаємне розташування потерпілого і нападника змінювалося.

Смерть ОСОБА_4 наступила, в результаті отруєння невстановленою речовиною (препаратом) з переважною дією на центральну нервову систему (можливо - димедролом, згідно з даними акту хіміко-токсикологічного дослідження №942 від 12.06.2018 року), що призвів до розвитку мозкової коми III ступеня (клінічно), що ускладнилася абсцедуючою пневмонією з розвитком прогресуючої легенево-серцевої недостатності.

Між тілесними ушкодженнями і смертю прямий причинний зв`язок не вбачається.

Будь-яких видових ознак механічної асфіксії внаслідок задушення руками або петлю не виявлено. Будь-яких макро- і мікроскопічних ознак гіпоксичної енцефалопатії при досліджепні трупа не виявлено.

Характер і локалізація ушкоджень свідчать про те, що дані пошкодження могли утворитися в результаті не менше 10-11 травматичних впливів.

Будь-яких ушкоджень, які свідчать про можливу боротьбу або самооборону немає.

Ушкодження у вигляді синців в області тулуба і кінцівок, рани в області підборіддя могли утворитися як при одноразовому падінні, так і при неодноразових падіннях з положення стоячи на площину.

Згідно з даними наданої медичної карти стаціонарного хворого потерпілому надавалася своєчасна медична допомога, проте він помер.

Утворення даних ушкоджень від дії власної руки виключається.

З акта хіміко-токсикологічного дослідження №942 від 12.06.2018 року в сечі ОСОБА_4 опіати не знайдені; знайдено димедрол в значної кількості.

У зв`язку з тим, що з сечею виділяється менша частина димедролу в незміненому вигляді - виявлення його у великій кількості може свідчить про гостру інтоксикацію димедролом тяжкого ступеня.

Розбіжності в описі під`язикової кістки, які викладені в питанні №18 ухвали, найімовірніше, є суб`єктивним фактором оцінки експертом пошкодження великого ріжка під`язикової кістки.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 пояснив, що при проведенні дослідження матеріалів, які були надані для проведення комісійної судово-медичної експертизи від 17.09.2018 року №71-К, ознаки, які були описані як ознаки, що свідчили про смерть потерпілого в результаті відстроченої механічної асфіксії, їм здались не переконливими. Зазначив, що видовою ознакою механічної асфіксії при здавлені руками є масивний обширний крововилив в м`які тканини м`язів шиї, тобто якщо б вони були масивні, як при класичному здавлені руками, то через 9 днів вони б стали трохи менше та можливо б змінили свій колір, однак повністю зникнути не могли. Відсутність розмірів крововиливу не давало їм можливості судити про масштабність пошкодження. Перелом кінцевого відділу ріжка під`язикової кістки не було причиною смерті потерпілого, і він взагалі не міг утворитись. По медичним документам потерпілого, у останнього був судомний синдром, який лікується введенням препарату – сибазон. При цьому, сибазон та димедрол, який було виявлено при хіміко-токсикологічному дослідженні, повинні були дати таку реакцію організму, тому найбільш вірогідною причиною смерті потерпілого було саме отруєння, а не механічна асфіксія, оскільки для останньої було дуже мало даних.

Оскільки, попередні експертизи мали суттєві розбіжності, під час проведення досудового розслідування було призначено та проведено комісійну судово-медичну експертизу від 03.12.2018 року №248, з якої вбачається, що як виходить з раніше проведених досліджень, при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження:

- в ділянці голови: синці в навколо очних (параорбітальних) ділянках; синець у ділянці лівої вушної раковини з переходом на навколовушну ділянку; травматичне ушкодження лівої барабанної перетинки; забій і синець м`яких тканин тім`яної ділянки справа; забійна рана підборіддя.

Дані ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до надходження постраждалого у стаціонар, від кількох (не менше ніж 5-ти) ударних впливів тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути руки, ноги, інші тупі предмети із схожими характеристиками.

Ці ушкодження не були небезпечними для життя, та не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті постраждалого.

Рана підборіддя зазвичай (у живих осіб) тягне за собою розлад здоров`я тривалістю більш ніж 6 діб, але не більше ніж 21 день, та за даним критерієм, згідно з п.2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Травматичне ушкодження барабанної перетинки зазвичай (у живих осіб) тягне за собою тривалий розлад здоров`я терміном більш ніж 21 день. Тому травма лівого вуха (до якої входять як синець у ділянці лівої вушної раковини з переходом на навколо вушну ділянку, так і травматичне ушкодження лівої барабанної перетинки), згідно з п.2.2.2. "Правил...", має ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Синці в навколо очних (параорбітальних) ділянках, забій і синець м`яких тканин тім`яної ділянки справа зазвичай мають незначні, скороминущі наслідки тривалістю не більш ніж 6 днів, і тому, відповідно до п.2.3.5. "Правил...", як окремо, так і у сукупності, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

- в ділянці шиї: садно на бічній поверхні шиї зліва; перелом кінцевого відділу лівого великого ріжка під`язикової кістки; крововилив в м`які тканини шиї;

Перелічені ушкодження спричинені прижиттєво, від дії тупого твердого предмета з обмеженою поверхнею контакту, якими могли бути і руки нападника. Дані ушкодження спричинені внаслідок здавлення шиї, на що вказує сам факт розвитку механічної асфіксії. Враховуючи, що дані ушкодження викликали розвиток загрозливого для життя стану - механічної асфіксії, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, то вони, згідно з п.2.1.3. "Правил...", мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

- в ділянці тулуба, верхніх та нижніх кінцівок: синці в ділянці передньої грудної клітки зліва та справа, у ділянці ключиць, у ділянці лівого стегна, у ділянці передплічь (докладно розташування та кількість даних ушкоджень описані у первинній експертній документації).

Перелічені ушкодження утворилися прижиттєво, від кількох (не менше, ніж від 7-ми), ударних впливів тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. Такими предметами могли бути руки, ноги, інші тупі предмети із схожими характеристиками.

Дані ушкодження не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті постраждалого, зазвичай мають незначні, скороминущі наслідки тривалістю не більш ніж 6 днів, і тому, відповідно до п.2.3.5. "Правил...", як окремо, так і у сукупності, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Смерть гр. ОСОБА_4 настала від ускладнень механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупим предметом (руками), на що вказує, по-перше, наявність механічних ушкоджень м`яких тканин та кісткових структур шиї, по-друге, клінічна картина перерваної асфіксії, що розвинулася, а по-третє, результати судово-гістологічного дослідження, що вказують на поліорганну недостатність. Так, глибокі неврологічні порушення при надходженні постраждалого у стаціонар обумовлені гіпоксичним ураженням головного мозку, до якого приєдналася поліорганна недостатність, яка і є безпосередньою причиною смерті. Таким чином, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок спричинення ушкоджень у ділянці шиї; між даними ушкодженнями та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Взаєморозташування нападаючого (нападаючих) та потерпілого під час спричинення потерпілому тілесних ушкоджень могло бути самим різним, та під час спричинення ушкоджень могло неодноразово змінюватися. Виходячи виключно з характеру тілесних ушкоджень, встановити точне взаєморозташування потерпілого та нападника (нападників) не є можливим.

Виходячи з викладеного вище, ОСОБА_4 , було нанесено не менш 12-ти ударів у різні частини тіла, встановити послідовність таких ударів не є можливим.

Тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 у ділянці передплічь можуть свідчити про можливу боротьбу чи самозахист; проте, категорично говорити про це на підставі наявних даних не є можливим.

Що стосується ушкоджень у ділянці шиї із подальшим розвитком механічної асфіксії, травми лівого вуха (до якої входять як синець у ділянці лівої вушної раковини з переходом на навколо вушну ділянку, так і травматичне ушкодження лівої барабанної перетинки), то дані ушкодження не могли виникнути при падінні на площині ("з висоти власного зросту"). Що стосується інших ушкоджень, то не можна виключити, що деякі з них могли виникнути при падінні на площині ("з висоти власного зросту") на рівну ґрунтовну поверхню, як в результаті однократного, так і багаторазового падіння.

Після здавлення органів шиї, внаслідок чого у постраждалого розвинулася механічна асфіксія, постраждалий не міг ані самостійно пересуватися, ані здійснювати будь-які активні дії, оскільки здавлення шиї супроводжувалося гіпоксичним ураженням головного мозку.

Медична допомога, яка була надана постраждалому, зокрема, заходи інтенсивної терапії, маніпуляції, додаткові дослідження були адекватними для даної травматичної патології, та відповідають сучасним підходам до лікування ускладнень травматичного процесу. Тому, смерть постраждалого настала не внаслідок тих чи інших дій (бездіяльності) осіб медичного персоналу, а внаслідок тяжкості ускладнень, що розвинулися.

Самостійно спричинити собі всі тілесні ушкодження потерпілий не міг. Особливо це стосується тілесних ушкоджень у ділянці шиї, оскільки викликати асфіксію внаслідок самостійного здавлення шиї руками принципово неможливо. Інші ушкодження також не є характерними для самоспричинення.

Як виходить із результату судово-токсикологічного дослідження №942, у постраждалого «Подтверждено наличие димедрола в большом количестве». Враховуючи те, що кількісного дослідження димедролу не приведено (що у корні протирічить твердженню про «велику кількість» димедролу), категорично говорити про стан наркотичного сп`яніння у даному випадку не є можливим. Яких-небудь даних про наявність алкогольного сп`яніння у постраждалого не має.

Як вже було зазначено вище, смерть гр. ОСОБА_4 настала від ускладнень механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупим предметом (руками), на що вказує, по-перше, наявність механічних ушкоджень м`яких тканин та кісткових структур шиї, по-друге, клінічна картина перерваної асфіксії, що розвинулася, а по-третє, результати судово-гістологічного дослідження, що вказують на поліорганну недостатність. Так, глибокі неврологічні порушення при надходженні постраждалого у стаціонар обумовлені гіпоксичним ураженням головного мозку, до якого приєдналася поліорганна недостатність, яка і є безпосередньою причиною смерті.

Таким чином, на гіпоксичну енцефалопатію головного мозку у постраждалого вказує насамперед клініка течії травматичного процесу, а проведене гістологічне дослідження (що свідчить про поліорганну недостатність) є вже додатковим.

Експертна комісія вважає, що смерть постраждалого настала від ускладнень механічної асфіксії.

Висновки стосовно механізму заподіяння тілесних ушкоджень постраждалому та причини його смерті, які, на думку експертної комісії, відповідають дійсності, викладенні вище. Тому вирішення даних питань (чим пояснюються розбіжності даних, викладених у висновках експертів від 22.06.2018 року №1680 та від 06.09.2018 року №71-К) є виключною прерогативою слідства та суду, оскільки з`ясовувати та пояснювати причини тих чи інших «розбіжностей» повинні особи, що їх допустили.

На відміну від висновків судово-медичної експертизи від 20.08.2018 року №1680, а також комісійної судово-медичної експертизи від 17.09.2018 року №71-К (за кримінальним провадженням), комісійна судово-медична експертиза №248 від 03.12.2018 року (експертиза за матеріалами справи) проведена не одним спеціалістом, а комісією в складі декількох експертів.

З огляду на що, суд, приймає як належний та допустимий доказ саме комісійну судово-медичну експертизу не тільки через кількісний склад експертів, що її проводили та їх професійний рівень, а ще й тому, що висновки комісії експертів ґрунтуються на медичній документації та є більш повними та обґрунтованими.

Згідно виписки Миколаївського обласного наркологічного диспансеру із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.06.2018 року №1425, виданої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з рота, неадекватна поведінка; від проходження медичного огляду ОСОБА_3 відмовився.

Згідно копії журналу №10 надання медичної допомоги особам, які тримаються в ІТТ, ОСОБА_3 , 1973 року народження, було поміщено до ІТТ 10 червня 2018 року зі скаргами – неадекватна поведінка, 12.06.2018 року на час виклику та прибуття медпрацівників було встановлено діагноз: «залежність від алкоголю, алкогольний делірій».

Відповідно до довідки Міської лікарні швидкої медичної допомоги про лікування в приймальному відділенні від 10.06.2018 року №125, ОСОБА_3 дійсно знаходився 10.06.2018 року на лікуванні у приймальному відділенні з 07:00 год. з діагнозом: «Забій лівої орбітальної області», направлений в МОНД.

Згідно відповіді на запит Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради від 13.07.2018 року №157-із-18, 10.06.2018 року о 05:33 год. бригада ШМД виїхала на виклик до ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно копії карти виїзду швидкої медичної допомоги від 10.06.2018 року №105, бригада ШМД 10.06.2018 року о 06:05 год. прибула на виклик за адресою: м.Миколаїв, вул.Янтарна, 64 (РОВД) до ОСОБА_3 , 44 років, якому було встановлено попередній діагноз: «алкогольний делірій, гематома лівого ока». При огляді та опитуванні, зі слів хворого, зловживав алкоголем більше 7 днів. У супроводі дружини був доставлений до ЛШМД, консультація нейрохірурга, потім в ОНД відділення №3.

Щодо вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_3 у стані неосудності: згідно висновку судово-психіатричного експерта від 10.08.2018 року №184, ОСОБА_3 , 1973 року народження страждає на розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. На момент інкримінованого діяння у нього відмічався психотичний розлад на фоні вживання алкоголю (гострий алкогольний галюциноз). ОСОБА_3 , 1973 року народження, на момент інкримінованого делікту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З огляду на його психічний стан, що не виключає повторного відновлення галюцинаторно-маячної симптоматики, ОСОБА_3 потребує примусових заходів медичного характеру у медичному закладі з посиленим режимом нагляду.

Допустимість вказаного висновку експерта підтверджується ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва по справі №490/4844/18 від 19.07.2018 року, якою ОСОБА_3 було направлено до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1.

Враховуючи вищевказаний висновок експерта та керуючись приписами статті 19 КК України, суд приходить висновку, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння - вбивство ОСОБА_4 (що відповідає ознакам злочину, вказаному у частині 1 статті 115 Кримінального кодексу України) у стані неосудності, оскільки на момент вчинення діяння у ОСОБА_3 відмічався психотичний розлад на фоні вживання алкоголю (гострий алкогольний галюциноз), і за психічним станом у зазначений період часу він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Враховуючи викладене, суд вважає правильною кваліфікацією суспільно-небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України, та не знаходить підстав для зміни кваліфікації.

Доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_3 не вчиняв суспільно небезпечного діяння - вбивства потерпілого ОСОБА_4 та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суд розцінює, як обрану стратегію захисту та не приймає до уваги.

При дослідженні протоколів інших слідчих дій, матеріалів провадження та показів свідків (на які посилається суд) судом встановлено, що їх було здобуто у спосіб передбачений КПК України. Жодних зауважень протоколи не містять, що дає підстави поза розумним сумнівом встановити, що вказана у протоколах інформація отримана з надійного джерела (протоколу), яку може бути перевірено у встановленому законом порядку, тому не тягне за собою непридатності такого доказу і тим більше його недопустимості.

Посилання сторони захисту на сумнівність походження інформації у письмових доказах, висновках експертів, наданих стороною обвинувачення, і які судом були прийняті до уваги, носить характер припущення та не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Суто технічні помилки, допущені під час складання процесуальних документів є наслідком тривалості та складності таких слідчих дій, а довільне трактування захистом норм КПК України не може бути підставою для визнання окремих доказів недопустимими.

Судом не встановлено достатніх правових підстав для визнання наданих суду стороною обвинувачення доказів недопустимими. При цьому, судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі № 357/14462/14-к, згідно якого якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Суд, дослідивши письмові докази, висновки експертів, допитавши потерпілу, свідків, законного представника та особу, щодо якої розглядається клопотання, дійшов висновку, що обставини, зазначені у клопотанні відповідають ознакам суспільно небезпечного діяння, передбаченого у частині 1 статті 115 КК України та підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Зазначені вище докази узгоджуються між собою та не містять жодних суперечностей.

Зміст інших досліджених у судовому засіданні документів, які надані прокурором та не містять доказової інформації, судом в ухвалі не вказано.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання зазначених вище доказів недопустимими.

Інші доводи сторони захисту не впливають на висновки суду.

Частиною 2 статті 513 КПК України передбачено, що визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до статей 92, 93 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціалізований лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані, зокрема, до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно приписів статті 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно-небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Отже, стаття 94 КК України містить три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: 1) характер і тяжкість захворювання (медичний критерій); 2) тяжкість вчиненого діяння (юридичний критерій); 3) ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб (соціальний критерій).

Характер і тяжкість захворювання визначаються клінічною формою психічного захворювання, його глибиною і стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Тяжкість вчиненого діяння ґрунтується на положеннях ст.12 КК України про класифікацію злочинів. Ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб містить оцінку суспільної небезпечності вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільне небезпечних наслідків та інших подібних обставин; а також психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності даного хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.

Суспільне небезпечне діяння, яке вчинив ОСОБА_3 , передбачається частиною 1 статті 115 КК України та відповідно до пункту 5 статті 12 КК є особливо тяжким злочином, оскільки передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 10.08.2018 року №184, ОСОБА_3 потребує примусових заходів медичного характеру у медичному закладі з посиленим режимом нагляду.

З огляду на встановлені обставини справи, дослідивши всебічно, повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що факт вчинення суспільно-небезпечне діяння - вбивство ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду даного провадження.

Часткове визнання ОСОБА_3 своєї провини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння та твердження про те, що після побиття таксистами з ним щось сталось, суд розцінює, як обраний спосіб захисту та не приймає до уваги оскільки, як встановлено висновком судово-психіатричного експерта від 10.08.2018 року №184, ОСОБА_3 , 1973 року народження, страждає на розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

З огляду на вказані обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 сам довів себе до стану, в якому він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними в результаті вживання спиртних напоїв.

Враховуючи викладене вище, особу ОСОБА_3 , характер та тяжкість його психічного захворювання, тяжкість та обставини вчинення ним суспільно небезпечного діяння, ступінь його небезпечності для суспільства, суд дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги в примусовому порядку у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом, що буде достатнім для запобігання вчиненню ним повторних суспільно-небезпечних діянь.

Суд вважає неправильним застосування в клопотанні прокурора твердження про виникнення у ОСОБА_3 злочинного умислу на умисне протиправне заподіяння смерті, оскільки такі дії ним вчинені у стані неосудності, що виключає можливість застосування такого некоректного формулювання.

Виходячи із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

Вирішуючи цивільний позов, суд дійшов наступних висновків.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 (мати ОСОБА_4 ) пред`явлений позов до ОСОБА_2 (законного представника ОСОБА_3 - дружини) про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 55252,13 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000000 грн..

Відповідно до ч.1 ст.62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 , вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 та проживала разом з ним. 09-10.06.2018 року знала і бачила, що її чоловік поводить себе дивно та агресивно. 10.06.2018 року після відмови лікаря-нарколога прийняти ОСОБА_3 до відділення через агресивну поведінку, залишила останнього на території лікарні, а сама поїхала додому, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 перебував в неадекватному стані, а вона боялась перебувати з ним поруч та переживала за дитину.

З огляду на зазначені норми Закону, твердження захисника Бережнова Є.В. з приводу того, що ОСОБА_2 не може бути цивільним відповідачем, а ОСОБА_1 не може бути потерпілою є безпідставними.

Згідно з ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, відповідно до ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено, зокрема про стягнення 55252 грн. 13 коп. матеріальних витрат. Однак, вирішуючи цивільний позов в цій частині суд зазначає, що в заявлену до стягнення суму включено витрати на проведення поминального обіду - 18800 грн. та облаштування могили 3950 грн., які не є витратами пов`язаними з похованням. Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання та облаштування могили не відносяться до витрат на поховання. З врахуванням вказаного, позов в частині стягнення матеріальної шкоди слід задовольнити частково та стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 32502,13 грн. (55252,13-18800-3950) матеріальної шкоди.

Положеннями ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У пп. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч.1 ст.1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Вчиненим ОСОБА_3 суспільно небезпечним діянням потерпілій ОСОБА_1 спричинені душевні страждання та заподіяна моральна шкода, зумовлена вбивством рідного сина, яка, відповідно до ст.23 ЦК України, підлягає відшкодуванню.

При вирішенні питання про розмір заподіяної суспільно-небезпечним діянням потерпілій моральної шкоди, суд враховує глибину її моральних страждань, матеріальне становище сторін, вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням вищевказаних вимог законодавства, суд дійшов висновку, що цивільний позов в цій частині слід задовольнити частково та стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 НОМЕР_1 грн. моральної шкоди.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 12.06.2018 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 21.09.2018 року ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва змінений на поміщення до психіатричного закладу з посиленим режимом у вигляді Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.04.2020 року строк поміщення ОСОБА_3 до психіатричного закладу з посиленим режимом у вигляді Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 продовжено до 16.06.2020 року включно.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Питання щодо стягнення процесуальних витрат з особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, розгляду не підлягає відповідно до вимог ст.124 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.395, 512, 513 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області Буланко В.В., затверджене прокурором відділу прокуратури Миколаївської області Добріновою О.В., про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу з посиленим режимом у вигляді Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2, застосований до ОСОБА_3 , до набрання ухвалою законної сили – залишити попереднім.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 32502 /тридцять дві тисячі п`ятсот дві/ грн. 13 коп. та моральної шкоди 500000 /п`ятсот тисяч/ грн. 00 коп..

Речові докази:

- полімерний пакет рожевого кольору, в якому знаходиться футболка та джинси; пакет №1 зі зразками піднігтьових пластин з правої руки ОСОБА_3 ; пакет №2 зі зразками піднігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_3 ; зразок крові ОСОБА_4 на марлі; 2 марлевих тампона (змиви з рук); марлевий тампон (змив), які передані на зберігання до камери схову речових доказів Слідчого управління ГУ НП в Миколаївській області - знищити;

- мобільний телефон типу моноблок марки "Bravis", чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ; дроти, які маються металеве напилення, приблизною довжиною 3 метри; фрагменти металу, складаються з 3 частин, виготовлені з кольорового металу; предмет зовні схожий на викрутку; ампули "Димедрол", об`єм ампул - 1 мл у кількості 7 шт., передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 - вважати повернутими за належністю;

- куртка спортивна сіро-синього кольору, передана на відповідальне зберігання законному представнику ОСОБА_2 - вважати повернутою за належністю;

- гістологічний архів трупа ОСОБА_4 , 1988 р.н., у вигляді шматків внутрішніх органів - 16 шт., парафінових блоків - 15 шт., гістологічних препаратів - 15 шт., які упаковано після проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи по трупу ОСОБА_4 від 18.10.2018 року, в поліетиленовий прозорий пакет та опечатано печаткою КУ "Одеського бюро СМЕ", та передані на зберігання до камери схову речових доказів Слідчого управління ГУ НП в Миколаївській області - знищити;

- органокомплекс шиї трупа ОСОБА_4 , який упаковано після проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи по трупу ОСОБА_4 від 18.10.2018 року, в картонну коробку, яку опечатано печаткою КУ "Одеського бюро СМЕ" та передано на зберігання до камери схову речових доказів Слідчого управління ГУ НП в Миколаївській області - знищити;

- медичну картку стаціонарного хворого №4602/52 на ім`я ОСОБА_4 , яка передана на зберігання до камери схову речових доказів Слідчого управління ГУ НП в Миколаївській області - повернути за належністю.

Копію ухвали після її проголошення вручити прокурору, потерпілій, захиснику, законному представнику, особі, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 30 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий Медюк С.О.