Ухвала суду № 89284004, 17.04.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/2612/19

Провадження № 1-кп/0182/475/2020

У Х В А Л А

17.04.2020 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді: Клименко І.В.,

суддів Рунчевої О.В.,

Кобеляцької-Шаховал І.О.,

секретар судового засідання Гавриленко І. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2019 за № 12019040360000776 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – АДРЕСА_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_2 , мешкає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Кахути І.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

(в режимі відеоконференцзв`язку з ДУВП №4),

захисника Чуприни Є.А.,

в с т а н о в и в:

Дніпровський апеляційний суд 24.12.2019 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 26.09.2019 за № 12019040360000776 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 20.04.2020.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовження злочинної діяльності, що, при відсутності законних джерел доходів, може спонукати його вчинити нові злочини, ризик тиску на потерпілих, свідків; репутацію обвинуваченого, який не має постійного місця роботи, законних джерел доходів, а також те, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. Раніше до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак його умови він порушив і був оголошений у розшук, тому, застосування цього запобіжного заходу не було дієвим. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 – АДРЕСА_3 будинку, що належить його матері, посилаючись на те, що він зобов`язується з`являтися на виклики суду та не чинити тиску на потерпілих, свідків. Пояснив порушення умов домашнього арешту тим, що на нього вчиняв тиск ОСОБА_2 , який телефонував йому та погрожував йому та його сім`ї.

Захисник обвинуваченого підтримав свого підзахисного та зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, не існують, крім того обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки та згоду родичів на його матеріальне утримання.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ „Феррарі-Браво проти Італії”.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України” від 21.07.2011, „Осаковський проти України” від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна; продовжувати злочинну діяльність, оскільки він не має постійного місця роботи та законних джерел доходів; впливати на потерпілих, свідків. Також судом врахована тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується; репутація обвинуваченого - відсутність у нього законного джерела доходу та роботи, а також те, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. Раніше до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак його умови він порушив і був оголошений у розшук, тому, застосування цього запобіжного заходу не є доцільним. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам, що, з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_1 міри запобіжного заходу.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 20.04.2020, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , поєднаний із застосуванням насильства, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави йому не визначається.

Керуючись ст. 314-315 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, тобто до 15 червня 2020 р.

Ухвала відповідно до Рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Головуючий суддя І.В. Клименко

Судді О.В. Рунчева

І.О. Кобеляцька-Шаховал