Вирок № 89283914, 13.05.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.05.2020 Єдиний унікальний номер 205/2395/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 1-кп/205/900/20

13 травня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

за участю секретаря - Кожемяка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020042010000049 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, Апостолівського району, с. Ленінське, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 15.12.2014 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки. 15.11.2018 року звільнений по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора Бойко І.І.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за злочини проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, повторно вчинив аналогічний корисливий злочин.

ОСОБА_1 18.02.2020 року о 12 год. 50 хв., маючи умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, взявши один порожній мішок білого кольору, прибув на залізничну станцію Діївка Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що розташована за адресою: м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Весняна, буд. 99-А, з метою набрати вугілля з вагону.

Знаходячись у зазначеному місці, ОСОБА_1 побачив, що на 12 залізничній колії східної горловини стоїть вагон №53590287 за відправкою № 45750825 станції Діївка - станція Кам`янське Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» з вантажем вугілля кокс, не поіменований в алфавіті, що належить ПрАТ «Дніпровський металургійний завод».

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, 18.02.2020 року о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та він діє таємно, підійшов до вказаного вагону № 53590287, що належить Приватному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний завод», та заліз на нього. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 руками наповнив принесений з собою один порожній мішок 48 кг вугіллям кокс, не поіменований в алфавіті, після чого скинув мішок з вугіллям на землю, зліз з вагону, та при спробі перенести мішок від вказаного вагону був зупинений співробітниками воєнізованої охорони Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив повторне таємне викрадення чужого майна - 48 кг вугіллям (кокс (доменний), не поіменований в алфавіті), з вагону №53590287 за відправкою №45750825 станції Діївка - станція Кам`янське Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що належить Приватному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний завод», вартість якого становить 288 гривень 00 копійок.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, кваліфікуються за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, заявив про розкаяння та осуд своїх дій, повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та просив суд, при судовому розгляді застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, обмежуючись лише його допитом та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Прокурор Бойко І.І. у судовому засіданні не заперечував проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , суду пояснив, що 18 лютого 2020 року близько 12-50 години він знаючи, що на станції Діївка прибувають вантажні вагони з вугіллям, вирішив таємно викрасти вугілля з одного з цих вагонів та з цією метою направився до зазначеної станції. Перебуваючи на станції «Діївка» та розуміючи, що за ним ніхто не спостерігає та його дії є таємними, він заліз на один з вагонів, з якого набрав вугілля у заздалегідь заготовлений мішок, після чого, намагаючись перенести мішок з вугіллям додому, відійшов від вагону. Проте, завершити свій злочин до кінця він не зміг, оскільки був затриманий працівниками поліції, які вилучили у нього викрадене вугілля.

Судом, роз`яснені обвинуваченому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своє винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим, всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає його щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, данні про особу обвинуваченого, який має судимості, в тому числі за корисливі злочини проти власності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно, не одружений, дітей не має.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим, обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову товарознавчу експертизу № 19/104-10/1/145 від 03.03.2020 року, витрати на яку складають 628,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речовий доказ, один мішок вугілля, а саме 48 кг. вугілля кокс не поіменований в алфавіті, який було передано під схорону розписку працівнику ПрАТ «ДМЗ», відповідно до вимог ст. 100 КПК України, підлягають поверненню власнику - ПрАТ «ДМЗ».

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цим законом - два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в два роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійок витрат на проведення судової товарознавчої експертизи № 19/104-10/1/145 від 03.03.2020 року.

Речовий доказ у кримінальному провадження, яким було визнано один мішок вугілля, а саме 48 кг. вугілля кокс не поіменований в алфавіті, який було передано під схорону розписку працівнику ПрАТ «ДМЗ»- вважати повернутим потерпілому ПрАТ «ДМЗ» за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: М.М. Таус