Вирок № 89283315, 18.05.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4256/18

Провадження № 1-кп/175/272/18

Вирок

Іменем України

18 травня 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Фіялка С.О.,

захисника Береста О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілої Бабенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040000000815 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, там же зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з вищою освітою, розлученого, непрацюючого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 18.50 годині ОСОБА_1 , керуючи власним технічно справним автомобілем «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по вул. Шосейній у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області зі сторони м. Новомосковська у напрямку м. Дніпра.

Під час руху по вказаній вулиці близько 18.55 години в районі електроопори № 274 обвинувачений, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну недбалість, не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія та грубо порушуючи Правила дорожнього руху України та вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 40 км/годину ПДР України, яка діє на даній ділянці вказаної вулиці, слідуючи із перевищенням допустимої швидкості руху у населеному пункті зі швидкістю 74,6 км/годину, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її зміни, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, маючи необмежену видимість проїзної частини та її елементів по ходу свого руху, наближаючись до регульованого світлофором пішохідного переходу, на якому в цей час для нього був увімкнений мигаючий зелений сигнал, та по якому на заборонений (червоний) сигнал світлофору рухалася пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зупинив керований ним автомобіль, продовжив рух і допустив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на неповнолітнього пішохода, яка перетинала проїзну частину вул. Шосейної по регульованому пішохідному переходу на червоний сигнал світлофора зліва направо за напрямком руху автомобіля.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: численних переломів кісток скелету та ушкоджень внутрішніх органів, що ускладнилися шоком, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення та призвели до настання смерті.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії ОСОБА_1 , який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.9 б), дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.12.9 - «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

- дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/годину». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 вимог пункту 12.9 б) Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням смерті ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 , не оспорюючи самого факту ДТП та її наслідків у виді смерті пішохода ОСОБА_5. , а також своєї прямої причетності до цієї пригоди як водія, свою вину у вчинені злочину за наведених вище обставин не визнав у повному обсязі та пояснив, що він дійсно із перевищенням дозволеної швидкості більше ніж на 30 км/годину на зелений миготливий сигнал світлофора намагався проїхати пішохідний перехід, по якому ОСОБА_5. і свідок ОСОБА_10 , також порушуючи правила ПДР, перетинали проїзну частину на червоний для пішоходів сигнал світлофора. Під час досудового розслідування слідчий неодноразово відмовляв стороні захисту у задоволенні клопотань про проведення експертизи відеозапису, яка б змогла надати відповіді про те, чи дійсно саме він повністю винен у вчиненні цієї ДТП, а також відповіді на інші важливі у вирішенні цієї справи питання. У відповідності до ст.63 Конституції України відповідати на запитання відмовився. У разі визнання судом його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину просив не позбавляти волі, та у такому разі у повному обсязі визнає цивільні позови потерпілих.

Провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ще до 19.00 години їй зателефонували та повідомили, що її донька ОСОБА_5. потрапила у ДТП. По її приїзду на місці події вже знаходилися поліцейські та працівники швидкої допомоги. Обставини ДТП їй невідомі, оскільки вона не була очевидцем події. Вважає, що незважаючи на червоний чи зелений сигнал світлофора для пішохода, ОСОБА_1 повинен був надати дорогу ОСОБА_5. , оскільки донька рухалася по пішохідному переходу. Просить призначити обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки той вбив її дитину, і стягнути з ОСОБА_1 на її користь 129127,20 грн. матеріальної шкоди, 600000 грн. моральної шкоди та 6000 грн. судового збору. У судових дебатах просила призначити законне покарання, на яке дійсно заслуговує ОСОБА_1 за смерть неповнолітньої дитини.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який у суді повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 по телефону від дружини він дізнався, що їх донька ОСОБА_5. потрапила у ДТП, конкретні обставини якої йому невідомі. ОСОБА_5. була його нерідною донькою, яку він виховував із 2 років. На місці події окрім поліцейських і швидкої допомоги знаходилася також подруга доньки ОСОБА_6 , яка через шоковий стан не змогла розповісти про обставини ДТП. У тому разі якщо ОСОБА_11 перетинала проїзну частину по пішохідному переходу на червоний для пішоходів сигнал світлофора, вважає, що у першу чергу в ДТП винен водій. Просить призначити обвинуваченому покарання у виді 8 років позбавлення волі та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 12170 грн. матеріальної шкоди та 600000 грн. моральної шкоди. У судових дебатах погодився із запропонованим прокурором покаранням.

Показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18.50 годині у м. Підгородне вона разом із подругою ОСОБА_5. на маршрутному таксі поверталася додому від своєї бабусі. Потім вони удвох по пішохідному переходу на заборонений червоний для них сигнал світлофора почали перетинати вул. Шосейну поряд одна з одною. Спочатку вони перетнули смугу в напрямку м. Новомосковська, зупинилися на розділовій смузі, оскільки в неї задзвонив телефон, але на дзвінок не відповіла та після цього продовжили перетинати автодорогу у напрямку м. Дніпра. І вона, і ОСОБА_11 бачили автомобіль «ВАЗ», але той був дуже далеко, а тому вважали, що встигнуть перейти автодорогу. Потім стало чутно звук двигуна автомобіля, який набирає швидкість, але ОСОБА_11 побігла вперед, а вона зробила крок назад і зупинилася. В цей момент і стався наїзд на ОСОБА_5. , яку від удару відкинуло вперед. Водій автомобіля «ВАЗ» не гальмував і не зупинявся, а чи подавав звуковий сигнал, не пам`ятає.

Показаннями експерта ОСОБА_13 , який в судовому засіданні підтвердив висновок проведеного ним експертного дослідження і пояснив, що при проведенні експертизи використовував вихідні дані з матеріалів кримінального провадження та диск із відеозаписом із камери відеоспостереження. Він особисто після перегляду зробив розкадрування відеозапису та працював лише з кадрами. Зазначив, що небезпека для водія виникає з моменту відновлення руху пішохода та його виходу на пішохідний перехід. У подальшому у даному кримінальному провадженні він також приймав участь у якості спеціаліста при проведенні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 .

Матеріалами кримінального провадження № 12018040000000815, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29 серпня 2018 року, схемою та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася на регульованому пішохідному переході в районі електроопори № 274 по вул. Шосейній у м. Підгородне. На момент огляду, проведеного з 19.30 години до 20.10 години ІНФОРМАЦІЯ_4 за участю понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 установлено, що дорожнє покриття сухе та чисте. Наявна дорожня розмітка 1.14.3, 1.5 і 1.1 та дорожні знаки 5.35.1, 5.35.2 і 3.29 (40 км/годину). При огляді зафіксовані на проїзній частині труп ОСОБА_5. , осип скла на пішохідному переході та реєстраційний номер невстановленого автомобіля НОМЕР_2 (т.1,а.к.п. 4-15 );

- рапортом чергового інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Дніпропетровській області Носенка І . В. від 29 серпня 2018 року, з якого убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 за отриманим орієнтуванням поблизу місця проживання ОСОБА_1 , на ім`я якого зареєстровано автомобіль «ВАЗ 210740-111-30 » реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Гетьманській, буд. № 25 у м. Новомосковську було затримано ОСОБА_1 , який мав садна та сліди крові на лівій руці. У гаражному кооперативі в районі АДРЕСА_2 у гаражі виявлено автомобіль «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрий зовні мав характерні для ДТП пошкодження (т.1,а.к.п.17-18);

- протоколом огляду місця події від 29 серпня 2018 року та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що цього дня за письмовими дозволами ОСОБА_18 та ОСОБА_1 у присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у гаражі АДРЕСА_3 оглянутий автомобіль «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який має механічні пошкодження у вигляді відсутності вітрового скла, деформації передньої лівої стійки та переднього лівого крила, розбитих передньої лівої фари та переднього бамперу зліва. На місці виявлені та вилучені джинси зі слідами РБК, фрагменти біологічного походження, сліди РБК і змиви із салону транспортного засобу, та інше (т.1,а.к.п.19,20,21-30);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 06 липня 2010 року, з якого убачається, що автомобіль «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску, належить на праві власності ОСОБА_1 (т.1,а.к.п.54);

- висновком КЗ «Дніпропетровський наркологічний диспансер» ДОР» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного … сп`яніння … № 2525 від 30 серпня 2018 року, з якого убачається, що 30.08.2018 року о 00.30 годині у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (т.1,а.к.п.57);

- копією лікарського свідоцтва про смерть № 1912 від 30 серпня 2018 року, згідно якого ОСОБА_5. , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок спричинених травм при ДТП (т.1,а.к.п.70);

- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1912 від 30 серпня - 06 вересня 2018 року зі схематичним зображенням пошкоджень і висновком експерта № 1912/616-Е від 17-18 вересня 2018 року, з яких убачається, що у ОСОБА_5. виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: садна у правій лобній ділянці, синця у проекції зовнішнього кута правого ока верхньої та нижньої повік, садна у правій виличній ділянці, садна на спинці носа у нижній третині та поверхні лівого крила носа, садна на передній та нижній поверхнях підборіддя посередині, близько 5-6 синців у проекції правої вушної раковини на передній та задній її поверхнях, забійної рани в завушній ділянці правої вушної раковини, безуламкового перелому з поверхні та у товщі нижньої щелепи між 2 та 3 зубами, синця на бічній поверхні шиї, ліворуч, у верхній третині, у проекції грудино-ключично-сонцеподібного м`яза, синця на передній поверхні черевної стінки ліворуч, у проекції лівого підребер`я, близько 25 саден на передній поверхні черевної стінки праворуч та у правій клубовій ділянці, синця на бічній поверхні тулуба праворуч у проекції правого кульшового суглобу, на тлі якого садно, синця на верхній поверхні правого плечового суглобу, численних саден (близько 50-60) на передній поверхні правого плеча, на всьому протязі, зовнішній бічній поверхні правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого передпліччя на всьому протязі, синця на внутрішній та задній поверхні правого плеча, у середній та нижній третинах, 7 синців на внутрішній бічній поверхні правого ліктьового суглобу та правого передпліччя на всьому протязі, численних саден (близько 50-60) на задній поверхні правого ліктьового суглобу, близько 12 саден на передній та зовнішній бічній поверхні лівого плеча, у верхній та середній третинах, садна на задній поверхні лівого ліктьового суглобу ближче до зовнішньої бічної поверхні, близько 9 синців на тильній поверхні лівої кисті, у проекції пальців і п`ястя, садна на задній поверхні лівого променево-зап`ястного суглобу, близько 14-15 забійних ран та близько 10 синців на тильній поверхні правої кисті та тильній поверхні правого променево-зап`ястного суглобу, близько 4-5 забійних ран на тильній поверхні 4 пальця правої кисті у проекції дистальної та середньої фаланги, садна на передній поверхні правого колінного суглобу садно, забійної рани на зовнішній бічній поверхні правого стегна у нижній третині, 6 забійних ран на зовнішній бічній поверхні нижньої третини правого стегна, близько 9-10 синців на зовнішній бічній поверхні правого колінного суглобу та правої гомілки на всьому протязі, 3 саден на зовнішній бічній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу, численних саден на внутрішній бічній поверхні лівої гомілки у верхній третині, 2 синців на внутрішній бічній поверхні лівої гомілки у середній третині, численних (близько 25) саден на зовнішній бічній поверхні лівого стегна у верхній третині у проекції кульшового суглобу, синця на зовнішній бічній поверхні лівого стегна у нижній третині, 2 саден на передній поверхні лівого колінного суглобу, садна на передній поверхні лівої гомілки у нижній третині, синця на зовнішній бічній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу ближче до задньої поверхні «ахіллового сухожилля», 2 синців на задній поверхні правої гомілки у нижній третині, перелому з поверхні та у товщі правої скроневої кістки у проекції бічної її поверхні та кам`янистої її частини, переломів кісток основи черепа, численних дрібно-вогнищевих і велико-вогнищевих крововиливів під м`якими мозковими оболонками півкуль головного мозку, крововиливу на задній та незначно внутрішній бічній поверхні правої гомілки у середній третині, уламкового перелому у середній третині правої плечової кістки, закритого безуламкового перелому у середній третині правої ключиці, закритих переломів 2, 3, 4, 5, 6 ребер праворуч, які розташовані у проекції біля хребтової лінії та лопаткової лінії з ушкодженням пристінкової плеври, закритих переломів 2, 3, 4, 5 ребер, які розташовані у проекції між середньо-ключичною та передньою пахвовою лініями без ушкодження пристінкової плеври, крововиливів у товщі навколо-ниркової клітковини праворуч та у проекції воріт правої нирки та наднирника, крововиливів у товщі м`яких тканин у ділянках переломів під плеврою легень, епікардом, у зв`язковому апараті селезінки, брижі, товщі підшлункової залози, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті. ЇЇ смерть наступила від численних переломів кісток скелету і ушкодження внутрішніх органів, що ускладнилося розвитком шоку. Виявлені тілесні ушкодження виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Не виключено, що у момент наїзду автомобіля пішохід ОСОБА_5. перебувала у вертикальному кроковому чи близькому до цього положенні та була звернена до транспортного засобу правою бічною стороною тіла (т.1,а.к.п.73-85,87-94);

- висновком експерта № 5/10.2/714 від 18 вересня 2018 року з ілюстративною таблицею до нього, з якого убачається, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходяться у працездатному стані (т.1,а.к.п.103-107);

- висновком експерта № 5/10.4/715 від 24 вересня 2018 року, відповідно до якого місце наїзду автомобілем «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_5. у повздовжньому напрямку було до розташування «осипу скла невстановленого автомобіля». У поперечному ж напрямку місце наїзду цим автомобілем на пішохода було на проїзній частині дороги, що призначена для руху в напрямку м. Дніпра (т.1,а.к.п.116-118);

- протоколами огляду CD-R диску «Nanotex» і DVD-RW диску «VIDEX» від 30 серпня та 23 жовтня 2018 року з фото-таблицею, з яких убачається, що на цифрових носіях інформації, котрі надала свідок ОСОБА_21 , містяться файли із відеозаписом з камери відеоспостереження, встановленої на фасаді будівлі № 74 по вул. Шосейній у м . Підгородне , на якому зафіксована подія ДТП, що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_4. Під час судового розгляду кримінального провадження вказані відеозаписи переглянуті за участю учасників провадження у судовому засіданні (т.1,а.к.п.144,147-150, 230,231-238);

- висновком експерта № 5/6.1/716, № 5/10.1/717 від 20 вересня 2018 рокуз ілюстративною таблицею до нього, з якого убачається, що середня швидкість руху автомобіля «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 перед наїздом на пішохода складає 74,6 км/годину. З моменту відновлення руху ОСОБА_5. до моменту наїзду на неї минуло 2,73 секунди. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 і 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Його дії при заданому механізмі події не відповідали вимогам п.12.9 б), що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. При заданих вихідних даних і допустимій швидкості 40 км/годину ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення (т.1,а.к.п.191-197);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 жовтня 2018 року зі схемою до нього та відеозаписом цієї слідчої дії, із яких убачається, що неповнолітня свідок ОСОБА_12 у присутності законного представника, педагога, потерпілого та захисника на місці події детально розповіла та показала про відомі їй обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_4 за участю водія ОСОБА_1 і пішохода ОСОБА_5. Під час судового розгляду кримінального провадження вказаний відеозапис переглянутий за участю учасників судового провадження (т.1,а.к.п.219-225);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30 жовтня 2018 року зі схемою до нього та відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 у присутності захисника на місці події розповів і показав про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_4, в результаті якої загинула ОСОБА_5. Під час судового розгляду кримінального провадження вказаний відеозапис переглянутий за участю учасників судового провадження (т.2,а.к.п.15-20);

- речовими доказами: автомобілем «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ПП «Династія-Дніпро» у м. Дніпрі по вул. Дніпросталівській, 22К, та відеозаписом із камери відеоспостереження, встановленої на фасаді будівлі № 74 по вул. Шосейній у м. Підгородне (т.1,а.к.п.63-64,145-146,198,228-229,230).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 31 жовтня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть ОСОБА_5 , кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Твердження обвинуваченого про часткову винуватість через те, що винуватцем цієї ДТП є також і загибла ОСОБА_5. , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу на заборонений для пішоходів червоний сигнал світлофора, суд залишає поза увагою, оскільки ОСОБА_1 , рухаючись на миготливий зелений сигнал світлофора із перевищення дозволеної швидкості руху, повинен був бути особливо уважним до дорожньої обстановки в районі пішохідного переходу, суворо дотримуватися вимог п.12.9 б) Правил дорожнього руху України та рухатися з допустимою швидкістю, що дало б йому можливість запобігти ДТП.

Виходячи з наведеного та незважаючи на ту обставину, що ОСОБА_5. переходила проїзну частину на заборонений для неї сигнал світлофора та в її діях є невідповідність вимогам розділу 4 ПДР України, суд вважає, що ОСОБА_1 , при суворому дотриманні вимог п.12.9 б) ПДР України, своїми односторонніми діями мав змогу уникнути наїзду на пішохода.

У ході судового розгляду захисник Берест О.М . наполягав на тому, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вину його підзахисного «поза розумним сумнівом», деякі з них є недопустимими, а показання свідка ОСОБА_10 жодним чином не підтверджують висунуте ОСОБА_1 обвинувачення в частині наявності причинного зв`язку між його діями та подією ДТП.

Під час судового розгляду зазначені доводи сторони захисту перевірялися судом, але не знайшли об`єктивного підтвердження, спростовуються сукупністю досліджених доказів, які не викликають у суду жодних сумнівів.

Так, при виконанні вимог ст.363 КПК України захисник заявив письмове клопотання про визнання недопустимим висновку судової експертизи фотозображень і технічних засобів їх виготовлення, дослідження обставин і механізму ДТП № 5/6.1/716, 5/10.1/717 від 20.09.2018 року, виконаної експертом Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_13 . Клопотання мотивував тим, що при проведенні цієї експертизи експерт використовував вихідні дані з ухвали суду, зокрема, за варіантом показань свідка ОСОБА_10 , слідчий експеримент із якою був проведений після експертного дослідження. Технічна спроможність показань цього свідка, за яких була встановлена винуватість ОСОБА_1 , експертом не перевірялась. Крім того, звертав увагу на те, що експерт ОСОБА_13 не має відповідного допуску до проведення експертизи відеозапису за спеціальністю 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео -, звукозапису».

У суді експерт ОСОБА_13 вказав, що не проводив дослідження відеозапису, а тільки його переглянув, розкадрував і працював із кадрами. Допуску до проведення експертизи відеозапису за спеціальністю 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео -, звукозапису» він дійсно не має, але при проведенні експертизи № 5/6.1/716, № 5/10.1/717 від 20.09.2018 року в залученні відеотехніка не було необхідності, так як дослідження відеозапису не проводилося.

Посилання захисника на те, що у вищезазначеній експертизі експерт використовував вихідні дані з ухвали суду, зокрема, за варіантом показань свідка ОСОБА_10 , не знайшли свого підтвердження. Ані в ухвалі суду від 11.09.2018 року про призначення комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи, ані у клопотанні слідчого немає жодних посилань чи згадок про свідка ОСОБА_10 , які бралися до уваги експертом. Крім того, у суді експерт ОСОБА_13 вказав, що технічна спроможність показань свідка ОСОБА_10 і обвинуваченого ОСОБА_1 не перевірялась, оскільки ці питання йому не ставились. До того ж він мав доступ до відеозапису, котрий є об`єктивним джерелом інформації та першочергово опираючись на нього провів експертне дослідження.

З урахуванням викладеного, висновок експерта № 5/6.1/716, № 5/10.1/717 від 20.09.2018 року суд розцінює як об`єктивний та правильний, а тому, виходячи з обставин справи, встановлених під час допиту експерта ОСОБА_13. , суд вважає необґрунтованим клопотання захисника Береста О .М. про визнання недопустимим вищевказаного висновку.

Аналіз показань свідка ОСОБА_10 свідчить про те, що вони повністю узгоджуються з доказами, покладеними судом в основу вироку, у тому числі з показаннями обвинуваченого.

Посилання сторони захисту на неможливість визнання показань цього свідка належним доказом у зв`язку з їх суперечностями, суд вважає необґрунтованими. Що стосується уточнення свідком деяких обставин її участі у проведенні слідчого експерименту і події злочину, то вони не є істотними і не можуть бути розцінені як непослідовність показань.

14 грудня 2018 року до канцелярії суду надійшло клопотання захисника Береста О.М. про долучення до матеріалів провадження та дослідження у залі суду документів, зокрема висновку експертного дослідження за результатами проведення комплексного дослідження з транспортної трасології та обставин ДТП № 10.1-10.4/069-Д від 19.11.2018 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_26 за заявою адвоката Береста О.М. в інтересах ОСОБА_1 (а.с.п.95-104).

Так, із висновку експертного дослідження за результатами проведення комплексного дослідження з транспортної трасології та обставин ДТП № 10.1-10.4/069-Д від 19.11.2018 року убачається наступне.

Згідно з інформацією, зафіксованою відеозаписом дорожньої обстановки до і в момент наїзду на пішохода та на проїзній частині дороги і відображеної в протоколі огляду місця події від 29.08.2018 року, схемі з таблицею зображення до нього, встановити експертним шляхом розташування місця первинного контактування пішохода з ТЗ (місця наїзду) відносно меж проїзної частини дороги та нерухомих орієнтирів, як геометричної точки (в метрах), не надається можливим, так як відсутні необхідні ознаки для його встановлення. Однак, воно могло розташовуватись на пішохідному переході в межах лівої (другої) смуги, по ходу руху в напрямку м. Дніпра.

На підставі проведеного дослідження слід дійти до висновку, що показання свідка ОСОБА_10 у частині розташування місця наїзду відносно меж проїзної частини дороги, відстані, яку подолала пішохід ОСОБА_5 від лівого краю проїзної частини дороги до моменту наїзду (4.65 м) чи місця поновлення руху (від межі проїзної частини дороги та лівого узбіччя), надані під час слідчого експерименту від 11.10.2018 року, як окремо, так і в комплексі, з технічної точки зору не могли мати місце в умовах місця пригоди та позбавлені технічного сенсу і є такими, що не підтверджуються проведеним дослідженням.

Показання ОСОБА_1 в частині розташування місця наїзду, поновлення ОСОБА_5. руху (з-за меж проїзної частини дороги) та відстані, яку подолала остання з моменту виходу на пішохідний перехід до моменту наїзду (2.2 м), надані під час слідчого експерименту 30.10.2018 року, з технічної точки зору могли мати місце в умовах місця пригоди та не позбавлені технічного сенсу.

Допитаний у суді спеціаліст ОСОБА_26 підтвердив висновок проведеного ним за клопотанням захисника автотехнічного експертного дослідження та пояснив, що при його проведенні використовував надані у два етапи матеріали справи, а саме копії документів на 11 і на 4 аркушах, а також оптичний диск із розкадруванням. Категорично в метрах встановити експертним шляхом місце первинного контакту автомобіля та пішохода відносно меж проїзної частини та нерухомих орієнтирів неможливо, оскільки відсутні інформативні ознаки, а саме сліди зсуву взуття, осип ґрунту та початок осипу предметів, які передували пішоходу. Однак, розташування тіла загиблої та наданий відеозапис дозволив установити приблизне місце контакту, а саме в межах лівої смуги. Суперечливі пояснення свідка ОСОБА_10 і обвинуваченого щодо місця наїзду у лівій чи правій смузі впливають на час існування небезпеки для водія, а саме мав водій чи не мав можливість запобігти ДТП. Завдяки спеціальній програмі похибка у його розрахунках рівна нулю. До того ж під час руху автомобіля паралельно в межах проїзної частини відкидання тіла

відбувається паралельно по ходу руху транспортного засобу. Тіло ОСОБА_5. як раз було виявлене у лівій смузі.

Проаналізувавши висновок № 10.1-10.4/069-Д від 19.11.2018 року з дослідженими в суді доказами в їх сукупності, суд дійшов висновку, що покладені в основу вироку докази беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть

ОСОБА_5 огляду на викладене, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника Береста О.М. про призначення комплексної комісійної судової експертизи відео-зображень і технічних засобів їх виготовлення, дослідження обставин і механізму ДТП і трасологічної експертизи.

Визначальним суд вважає той факт, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_1 у момент, коли він об`єктивно був спроможний виявити небезпеку для руху - пішохода на пішохідному переході, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості, завчасно не застосував екстрене гальмування, у той час, як убачається з висновку експерта № 5/6.1/716, № 5/10.1/717 від 20.09.2018 року, саме рухаючись з допустимою швидкістю 40 км/годину та здійснивши екстрене гальмування, він мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, яка рухалася по пішохідному переходу.

Більше того, безпосереднім дослідженням відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої на фасаді будівлі № 74 по вул . Шосейній у м. Підгородне , встановлено, що водій ОСОБА_1 взагалі не застосовував екстрене гальмування та не зупиняючись, залишив місце ДТП.

Отже, наведеними доказами підтверджується недотримання ОСОБА_1 вимог п.12.9 б) ПДР України, що перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП, в результаті якої ОСОБА_5. загинула.

Суд зазначає про те, що протиправність дій пішохода ОСОБА_5. не виключає винуватість ОСОБА_1 . Той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР України ОСОБА_5. створила небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_1 зобов`язаний був дотримуватися вимог п.12.9 б) ПДР України та застосувати своєчасне екстрене гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду на пішохода.

Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування ОСОБА_5. на проїзній частині дороги створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія ОСОБА_1 від виконання вимог вищезазначеного пункту Правил дорожнього руху.

Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 грудня 2019 року по справі № 759/2926/16-к (провадження № 51-8348км18). Предметом касаційного розгляду являлася абсолютно аналогічна дорожньо-транспортна пригода за участю водія та пішохода.

Суд не посилається у вироку та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора від 10 травня 2019 року, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять (а.с.п.163-164).

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну «поза розумним сумнівом» доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

З огляду на зазначене доводи сторони захисту про необхідність винесення виправдувального вироку є необґрунтованими.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_1 раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2018 року по справі № 759/7784/15-к (провадження № 51-2607 км 18) роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Всупереч твердженням захисника Береста О.М., потерпілі у суді заявили, що ОСОБА_1 перед ними жодного разу не вибачився. Принесення їм вибачення, прочитаного під час допиту обвинуваченого з письмової промови, написаної захисником, на їх думку має формальний характер.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази й того, що ОСОБА_1 хоча б намагався відшкодувати завдані збитки потерпілим.

У зв`язку з викладеним суд не вбачає щирого каяття ОСОБА_1 та не враховує цю обставину, як пом`якшуючу покарання, про що зазначено у обвинувальному акті.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

Виходячи з наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_1 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності, однак вчинив з необережності злочин, віднесений ч.4 ст.12 КК України до категорії тяжких, наслідком якого є смерть дитини, після чого не зупиняючись, залишив місце ДТП і намагався приховати сліди злочину, з урахуванням позиції потерпілих, суд погоджується з прокурором і вважає за необхідне призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, тобто у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, якою інкриміновані дії караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Підстав для призначення максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, про що у судових дебатах просили потерпілі та адвокат Бабенко С.М., а також для призначення покарання з випробуванням, про що у останньому слові просив обвинувачений, суд не вбачає та вважає, що саме таке покарання буде справедливим і відповідати вимогам пропорційності.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із тяжких наслідків і обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Під час досудового розслідування 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України (т.1,а.к.п.40-44). 31 серпня 2018 року за ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська обвинуваченому було обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою, а за ухвалою того ж суду від 29 жовтня 2018 року останньому було змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт строком до 27 листопада 2018 року (т.1,а.к.п.156-159; т.2,а.к.п.9). Ухвалою Дніпропетровського районного суду від 08 січня 2019 року за клопотанням прокурора ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби строком до 08 березня 2019 року (а.с.п.131-133). 12 березня 2019 року обвинуваченому обрано аналогічний запобіжний захід строком до 12 травня 2019 року (а.с.п.146-148). Оскільки строк вказаного запобіжного заходу закінчився, то питання щодо його дії судом не вирішується.

Разом з тим, незважаючи на поведінку обвинуваченого, який належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки на протязі всього часу судового розгляду кримінального провадження, у суду наявні підстави для взяття його під варту виходячи з наступного.

Після ухвалення вироку ОСОБА_1 , який розраховував на призначення покарання з випробуванням, усвідомлюючи, що його засуджено на тривалий строк ув`язнення, може переховуватися від суду і правоохоронних органів з метою уникнення покарання, тобто може здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а отже може перешкоджати виконанню вироку після набрання ним законної сили.

З огляду на викладене і з метою запобігти вищезазначеному ризику, суд вважає необхідним обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

До початку судового розгляду потерпілі заявили цивільні позови, у яких просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 129127,20 грн. матеріальної шкоди, 600000 грн. моральної шкоди та 6000 грн. судового збору та на користь ОСОБА_3 12170 грн. матеріальної шкоди та 600000 грн. моральної шкоди (а.с.п.48-59,66-68).

Дослідивши надані потерпілим докази на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи вищевикладене, цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у частині відшкодування матеріальної шкоди, визнані обвинуваченим, суд вважає підлягаючими повному задоволенню, оскільки необережними діями ОСОБА_1 потерпілим спричинена така шкода і не відшкодована у повному обсязі на момент ухвалення вироку.

За приписом ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» чітко передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості фізичних, душевних, емоційних та моральних страждань потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , перенесених ними у результаті загибелі доньки, беручи до уваги, що внаслідок цієї події вони пережили сильний стрес і душевні страждання, з урахуванням позиції ОСОБА_1 щодо визнання позовів, висловленої після оголошення обвинувального акта та під час його допиту, заявлені потерпілими суми, на думку суду, компенсують завдану їм моральну шкоду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вимогами п.6 цієї ж частини ст.5 вказаного Закону також передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкту посягання.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно Закону.

Виходячи з наведеного та з урахуванням судової практики, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає поверненню судовий збір за вимоги морального характеру, сплачений потерпілою ОСОБА_2 у розмірі 6000 грн. (а.с.п.47).

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз № 5/10.2-714 від 18.09.2018 року, № 5/10.4/715 від 24.09.2018 року та 5/6.1/716, № 5/10.1/717 від 20.09.2018 року, які складають 1144,00 грн., 1144,00 грн. і 3432,00 грн., що підтверджуються довідками експертної установи МВС України (т.1,а.к.п.102,115,190).

Долю речових доказів суд вирішує згідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

Строк покарання обчислювати з 18 травня 2020 року і у строк відбуття покарання зарахувати перебування під вартою з 29 серпня 2018 року по 29 жовтня 2018 року включно.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і взяти його під варту в залі суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ):

- на користь потерпілої ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 НОМЕР_9 (сто двадцять дев`ять тисяч сто двадцять сім) гривень 20 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 600000 (шістсот тисяч) гривень моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою;

- на користь потерпілого ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_10 ) 12170 (дванадцять тисяч сто сімдесят) гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 600000 (шістсот тисяч) гривень моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Повернути потерпілій ОСОБА_2 (ІПН невідомий) сплачений судовий збір у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень відповідно до квитанції № 0.0.1191266850.1 від 20 листопада 2018 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 5720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень (одержувач платежу - УК у Шевченківському районі м. Дніпра, номер рахунку - 31111115004004 , МФО - 899998, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації - 24060300, призначення платежу: за експертизи № 5/10.2-714 від 18 вересня 2018 року та № 5/10.4/715 від 24 вересня 2018 року, 5/6.1/716, № 5/10.1/717 від 20 вересня 2018 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Приналежний ОСОБА_1 автомобіль «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ПП «Династія-Дніпро» по вул. Дніпросталівській, 22К у м. Дніпрі, - після набрання вироком законної сили повернути у розпорядження власника (законного володільця) чи уповноважених ним осіб.

Арешт на вищезазначений транспортний засіб, накладений за ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року, - скасувати після відшкодування потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди у розмірах, визначених вироком суду.

Приналежні ОСОБА_1 джинси зі слідами РБК у спец-пакеті № 0012581, фрагмент тканини зі слідами РБК із сидіння автомобіля «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 у спец-пакеті № 001580 , фрагменти скла з фари автомобіля у спец-пакеті № 0015932, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів ГУНП в Дніпропетровській області та в службовому сейфі кабінету № 426 ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанов слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області Калиничева О.С. від 30 серпня 2018 року, - після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Виявлені та вилучені у автомобілі «ВАЗ 210740-111-30» реєстраційний номер НОМЕР_2 біологічні сліди у п`яти паперових конвертах, CD-R диск «Nanotex» і DVD-RW диск «VIDEX» з відеозаписами з камери відеоспостереження - зберігати на аркушах 31-35, 198, 230 тому № 1 матеріалів кримінального провадження № 12018040000000815.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко