Рішення № 89279815, 15.05.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2020 Справа №607/6512/20

провадження № 2а/607/230/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючої судді Воробель Н.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козівського відділення поліції ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 756549 від 13 квітня 2020 року та поворот її виконання,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до відповідача Козівського відділення поліції ГУНП в Тернопільській області, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 756549 від 13 квітня 2020 року, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., а також повернути їй ці кошти. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що спірну постанову вважає неправомірною, оскільки Правил дорожнього руху /далі - ПДР/ не порушувала. Також вказує, що працівниками поліції помилкова кваліфіковано керування автомобілем без увімкнення ближнього світла фар за межами міста за ч. 2 ст. 122 КУпАП, тоді як до застосування підлягає ст. 125 КУпАП. Оскільки штраф нею сплачений безпідставно, то ОСОБА_1 просить його повернути.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Відзиву на позов не подав. Про причини такого неподання та неявки у судове засідання не повідомив.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

За даних обставин суд вважає, що розгляд справи слід провести у письмовому провадженні відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.

13 квітня 2020 року уповноваженою особою Козівського відділення поліції ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 756549 від 13 квітня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 , 13 квітня 2020 року, о 15 год. 25 хв., керувала автомобілем «Mercedes-Benz ML 320», р.н. НОМЕР_1 , 107-мим кілометром автодороги М12, поза населеним пунктом, у якого було не ввімкнене ближнє світло фар, чим порушила п. 9.8 ПДР.

Вказаною постановою позивачка притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. /ч. 1 ст. 7 КУпАП/

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Один із доводів позивачки ґрунтується на тому, що вона заперечує факт неувімкнення ближнього світла факт за обставин, викладених у спірній постанові.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 62 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Однак вказаної вимоги закону представник відповідача не виконав та не надав жодного доказу на підтвердження правомірності винесення спірної постанови та на спростування доводів позивачки.

Не міститься таких доказів і у матеріалах справи.

Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За даних обставин суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Щодо вимог позивачки про поворот виконання спірної постанови, то увагу останньої слід звернути на наступне:

питання повернення коштів, сплачених до державного та місцевих бюджетів, зокрема, адміністративних штрафів, врегульоване «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182.

Пунктами 3, 5 цього порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, поданими до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таким чином, існує досудовий порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, в тому числі, як адміністративних штрафів, яким позивачка зможе скористатись після набрання законної сили даним рішенням суду.

Отже, підстав для того, аби говорити про порушене право позивачки у зазначеному питанні, а звідси і вживати заходів судового захисту на даний монет немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до Козівського відділення поліції ГУНП в Тернопільській області /смт. Козова, вул. Січових Стрільців, 2, Козівського району Тернопільської області/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 756549 від 13 квітня 2020 року та поворот її виконання - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 756549 від 13 квітня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - провадженням закрити.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Водночас, даний строк на оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Повне судове рішення складено та підписано 15 травня 2020 року.

Головуючий суддяН. П. Воробель