Рішення № 89278685, 18.05.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

18.05.20

Справа №336/7747/19

пр.№2/336/938/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретарки судового засідання: Когут С.І., розглянув в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/7747/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна, звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 представник позивача в інтересах позивача за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить витребувати транспортний засіб, а саме, автомобіль марки SEAT, модель LEON, типу хетчбек легковий, 2011 р.в., номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , ТОВ «Кредитні ініціативи» на період його реалізації, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №44-1404/2011 від 15.09.2011 звернути стягнення на предмет застави, - транспортний засіб, а саме, автомобіль марки SEAT, модель LEON, типу хетчбек легковий, 2011 р.в., номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом проведення публічних торгів в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною оцінкою майна на момент продажу.

За змістом позову, 15.09.2011 між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №44-1404/2011, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику Кредит на цілі, що вказані в цьому договорі (на придбання автомобіля), а Позичальник приймає Кредит та в забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно з умовами договору застави, що укладається між Банком та Позичальником, передає Банку в заставу транспортний засіб, характеристики якого вказані в п. 1.1 Договору, на таких умовах: сума Кредиту складає 121 792,00 гривень, строк користування Кредитом - з 15.09.2011 по 14.09.2018; процентна ставка за користування Кредитом - 18,50 % річних за строковою заборгованістю, та 21,50 % річних у разі порушення Позичальником зобов`язань, як усіх разом, так і кожного з них окремо, які зазначені у п.3.2.1., п.3.2.5-п.3.2.7., п.3.2.12-п.3.2.14 цього Договору. У разі усунення позичальником вищезазначених порушень процентна ставка за користування Кредитом встановлюється у розмірі, що діяв до моменту порушення зобов`язання. Також, згідно з умовами договору, Позичальник сплачує Банку комісії у розмірі та в порядку визначених його умовами.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором, які полягають у поверненні кредиту, сплаті процентів за користування Кредитом, а також у відшкодуванні збитків у зв`язку з порушенням умов цього Договору, Позичальник надає банку у заставу автомобіль, який придбаний за рахунок Кредитних коштів марки Seat Leon, 2011 року випуску, що є предметом забезпечення та забезпечує у термін, не пізніше дати підписання цього договору. Відповідно, між сторонами Кредитного договору, з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань за ним, укладено Договір застави транспортного засобу №44-1404/2011/3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. за р.№3846 15.09.2011. За умовами договору, відповідачка ОСОБА_3 передала в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки SEAT, модель LEON, типу ХЕТЧБЕК НОМЕР_2 , 2011 р.в., номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 14.09.2011, видане Запорізьким ВРЕР №2 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області).

На час виконання виконавчого напису за вказаним кредитним договором правонаступником ПАТ «Банк Кіпру» було ПАТ «Неос Банк», яке 21.07.2014 на підставі договору факторингу відступило право вимоги за кредитним договором та згідно з Договором про передачу прав за договорами застави, посвідченим 21.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. за р.№3305.

В порушення умов договору, ОСОБА_3 зобов`язання за договором не виконала належним чином, внаслідок чого за період з 21.07.2014 по 21.11.2014 виникла заборгованість за кредитом – 82 642,00 гривні, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 12 289,46 гривень, сума сплати за вчинення виконавчого напису нотаріуса – 3 500 гривень, що разом становить суму загальної заборгованості станом на 12.01.2015 - 98 431,46 гривню.

Враховуючи вимоги п. 1.1-1.4, 3.2, 3.3 Договору застави, та наявність заборгованості, 15.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинений виконавчий напис нотаріуса, р. №290, яким звернено стягнення на предмет застави. Вказаний виконавчий напис пред`явлений на виконання до Шевченківського ВДВС ЗМУЮ. Під час проведення виконавчих дій позивач дізнався, що предмет застави відчужений. 27.05.2015 року Головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Іваницею Ю.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій зазначено, що транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_2 .

З підстав, передбачених ст. 55 Конституції України, ст. 16, 20, 388, 396, 400, 589, 590, 592 ЦК України, ст.1, 18, 20, 27 Закону України «Про заставу», ст.9-10, 12, 14, 23-26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки позивачем зареєстровано обтяження у відповідному Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перед початком процедури звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, за відсутності надання згоди заставодержателем на відчуження майна боржником без збереження обтяження, внаслідок того, що ОСОБА_3 порушено умови договору застави шляхом відчуження предмету застави, що позбавляє позивача можливості задовольнити свої вимоги у спосіб, визначений договором, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.01.2020, винесеної після усунення представником позивача недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). За змістом ухвали встановлено відповідачам 15-денний строк з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, визначено дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи).

Представник позивача адвокат Мартиненко В.В. в судовому засіданні присутній не був, згідно з клопотанням, вх.№ від 18.05.2020, просить провести розгляд цивільної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачі в судовому засіданні присутні не були, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи подання відповідачкою ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву, підстав для розгляду справи в заочному порядку судом не встановлено.

Так, за змістом відзиву, поданого ОСОБА_2 04.05.2020, відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки внаслідок вчинення виконавчого напису позовні вимоги про звернення стягнення на майно, що є предметом застави, вже задоволені. Позивач в порушення процесуального обов`язку доказування, не обґрунтував, в чому полягає його порушене право відповідно до ст. 16 ЦК України. Вважає, що позивачем заявлено саме вимоги майнового характеру та, в порушення положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не здійснено оцінку майна, проте, вона є обов`язковою для визначення збитків та розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Позивачем не доведено, що вартість спірного автомобілю дорівнює сумі заборгованості за кредитним договором. Початкова ціна реалізації транспортного засобу також відмінна від заборгованості. Відповідачка наголошує, що позивачем обрано невірний спосіб реалізації майна, оскільки його вартість перевищує суму заборгованості, а порядок відшкодування різниці у позові не визначено.

Також, відповідачкою, із врахуванням того, що 27.05.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу, тобто, з цього часу позивачу було достеменно відомо про відчуження майна добросовісному набувачу, позивачем пропущений строк позовної давності (ст. 253, 256-258, 261, 267 ЦК України). Оскільки позивач звернувся до суду лише 09.12.2019, відповідачка наголошує на пропуску строку звернення до суду з вимогами до неї, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Виходячи з положень ч.1,3 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності її учасників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи не подано. Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) під час розгляду справи судом вчинено не було, відповідні клопотання сторонами не заявлено.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку із таким.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/90/15-ц, пр.2/336/2628/2015 від 02.12.2015, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №44-1404/2011 від 15.09.2011 в сумі 94 931,46 гривень (заборгованість за кредитом – 82 642 гривень; заборгованість за відсотками – 12 289,46 гривень). В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ТОВ «Кредитні ініціативи» про зміну зобов`язань та сторони по договору – відмовлено. Розподілено судові витрати. Рішення суду набрало законної сили 15.12.2015.

Вказаним рішенням суду встановлено та відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що 21.07.2014 між ПАТ «Неос Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Кіпру», та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу (т.1 а.с.31-48). Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Згідно з мотивувальною частиною рішення суду, внаслідок укладеного договору від 21.07.2014, відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором №44-1404/2011 від 15.09.2011 р., позичальником згідно якого є ОСОБА_6 15.09.2011 ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 44-1404/2011. Відповідно до умов вищевказаного договору, ПАТ "Банк Кіпру" зобов`язується надати ОСОБА_3 кредит у сумі 121 792 гривень. ОСОБА_3 за умовами кредитного договору зобов`язалась в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту (п.1.1). В порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 21.11.2014 має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом – 82 642 гривень та за відсотками – 12 289,46 гривень.

Також, як встановлено судом під час розгляду вказаної цивільної справи, 15.09.2011 ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_4 уклали договір поруки № 44-1404/2011/П, за яким ОСОБА_4 , як поручитель, поручився за виконання ОСОБА_3 обов`язків, які виникли на підставі кредитного договору. Відповідно до договору поруки відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов`язків за договором, як солідарні боржники (п.4.1) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54060222).

Копія кредитного договору №44-1404/2011 від 15.09.2011, а, також, договору №120911 від 12.09.2011 із додатковою угодою№2, що підтверджує факт придбання ОСОБА_3 вказаного вище транспортного засобу, містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що між сторонами Кредитного договору, з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань за ним, між ПАТ «Банк Кіпру» (заставодержателем) та ОСОБА_3 (заставодавцем) укладено Договір застави майна (транспортного засобу) №44-1404/2011/3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 15.09.2011 за р.№3846. Копія договору застави майна (транспортного засобу) наявна у справі.

Згідно з п.1.2-1.4 договору заставодавець передає в заставу заставодержателю належний йому на праві приватної власності транспортний засіб, а саме: автомобіль марки SEAT LEON, типу ХЕТЧБЕК НОМЕР_2 , 2011 р.в., номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 14.09.2011 Запорізьким ВРЕР №2 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області). Заставна вартість майна за згодою сторін складає 152 240,00 гривень. За рахунок заставленого майна задовольняються вимоги заставодержателя, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми наданого кредиту, сплату процентів, підвищених процентів, штрафів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання предмету застави, а також витрати, що пов`язані з процедурою звернення стягнення на предмет застави (в тому числі державне мито, збори та платежі), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.1.5 договору предмет застави залишається у користуванні заставодавця. При цьому, при частковому виконанні заставодавцем забезпеченого заставою зобов`язання, застава зберігається в повному обсязі. На час укладення договору заставодавець гарантує, що майно, зазначене в п.1.2 договору, є його власністю, не є предметом застави за іншими (в т.ч. податковими) зобов`язаннями, в спорі та під арештом (забороною) не перебуває (п.1.7, 1.9.). Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчену згоду на передачу в заставу автомобіля.

В умовах п. 2.2 договору сторони узгодили, що заставодержатель має право, зокрема, звернути стягнення на предмет застави згідно з чинним законодавством у випадку, коли в момент настання терміну виконання заставодержателем зобов`язання, забезпеченого заставою, згідно з цим договором, воно не буде виконано; достроково звернути стягнення на предмет застави. Згідно з п.2.4 договору, в період дії даного договору заставодавець не вправі надавати майно, яке є предметом застави, в заставу за іншими зобов`язаннями і відчужувати його без письмової згоди заставодержателя.

За змістом п.3.2-3.4 договору, за порушення заставодавцем зобов`язань щодо застосування заходів, необхідних для зберігання предмета застави, а також несплати заставодавцем у встановлений в кредитному договорі строк процентів за користування кредитом, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов`язання, звернувши стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду на підставі виконавчого напису нотаріуса. Неврегульовані сторонами спори та розбіжності, які виникають при виконанні даного договору, вирішуються у судовому порядку, згідно чинного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.01.2015 вчинено виконавчий напис, р.№ 290 від 12.01.2015, яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави за вище вказаним договором, належний ОСОБА_3 , із посиланням на укладений 21.07.2014 договір факторингу, предметом якого є відступлення права вимоги за кредитним договором, а також, договір про передачу прав за договорами застави, посвідчений 21.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за р.№3305, предметом якого є відступлення права вимоги за договором застави ТОВ «Кредитні ініціативи», строк платежу за яким настав 21.07.2014. Згідно з виконавчим написом, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 21.07.2014 по 21.11.2014, а саме: заборгованість за кредитом – 82 642,00 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 12 289,46 гривень, та суми сплати, що здійснена ТОВ «Кредитні ініціативи» за вчинення виконавчого напису – 3 500,00 гривень, що разом становить суму загальної заборгованості станом на 12.01.2015 – 98 431,46 гривень.

Судом встановлено, що згідно з постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС ЗМУЮ Іваниці Ю.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.05.2015, виконавчий напис №290, виданий 12.01.2015 (боржник ОСОБА_3 , стягувач ТОВ «Кредитні ініціативи»), з підстав, визначених п.6 ч.1 ст. 47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто стягувачу. За змістом постанови, згідно з відповіддю Центру №2 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Запоріжжя ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 28.05.2015 №1/17-202, автомобіль марки SEAT моделі LEON, типу НОМЕР_5 НОМЕР_2 , 2011 р.в., номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , з 06.09.2014 зареєстрований за ОСОБА_2 .

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснений станом на 21.08.2019. Загальна заборгованість становить 179 291,15 гривень. Період нарахування тіла кредиту – до 21.09.2018, а відсотків за користування кредитом – до 21.08.2019. Зазначений розрахунок міститься у матеріалах справи.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрації майна) №44739574 від 21.07.2014, копія якого наявна у справі, до реєстраційного запису №11612128 внесено наступні зміни: вилучено Договір про передачу прав за іпотечними договорами, р.№3305 від 21.07.2014, додано договір про передачу прав за договорами застав, р.№3305 від 21.07.2014 (приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм О.В.).

Як видно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р10011 від 03.09.2019, за номером обтяження 11612128, із зазначенням номера шасі (кузова, рами) спірного транспортного засобу, зареєстровано приватне обтяження за типом застави рухомого майна 15.09.2011 за №11612128, реєстратор: ДП «Інформаційний центр» МЮЦ Скорик Л ОСОБА_7 С ОСОБА_7 , на підставі договору застави 44-1404/2011 від 15.09.2011 (ТОВ «Кредитні ініціативи)». Заставна вартість об`єкта обтяження становить 152 240,00 гривень. На транспортний засіб встановлено заборону відчуження, боржник ОСОБА_3 , обтяжував ТОВ «Кредитні ініціативи», розмір основного зобов`язання – 121 792,00 гривень, строк виконання – 14.09.2018, термін дії – 26.07.2024. Зареєстровано звернення стягнення 26.07.2019. Цією заставою забезпечуються вимоги по кредитному договору №44-1404/2011 від 15.09.2011.

Доказів отримання ОСОБА_3 повідомлення-вимоги від 14.08.2019, надісланої на її останню адресу реєстрації 15.10.2019, позивачем не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За змістом ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правовідносини між позивачем, що є правонаступником первісного кредитора, та відповідачкою-1, у справі виникли з кредитного договору №44-1404/2011, укладеного 15.09.2011 між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_3 , зобов`язання за яким забезпечено заставою, відповідно до укладеного між вказаними сторонами договору, яка, в свою чергу, є акцесорним (додатковим) зобов`язанням.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, вказав, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, заставу, а саме ст. 509, 525-527, 530, 546-548, 572, 574-577, 584-587, 589-592, 598-599, 610-612 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України).

Відповідно до 3.2-3.4 договору застави майна (транспортного засобу) №44-1404/2011/3 від 15.09.2011, внаслідок невиконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим заставою, ТОВ “Кредитні ініціативи” скористалось своїм правом вимагати виконання забезпеченого заставою зобов`язання, звернувши стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання. Так, у позасудовий спосіб, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 12.01.2015 здійснено звернення стягнення на заставлене майно.

Проте, не дивлячись на те, що таким чином задоволені передбачені договором застави вимоги заставодержателя, звернення стягнення на предмет застави в межах процедури виконавчого провадження не відбулося, оскільки виконавчий напис повернуто стягувачу згідно з постановою державного виконавця. У якості підстави для повернення державним виконавцем зазначено норму п.6 ч.1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції, чинній на час винесення постанови, якою передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Вказані обставини підтверджені позивачем належними та допустимими письмовими доказами. Саме внаслідок винесення постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС ЗМУЮ Іваниці Ю.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.05.2015 стягувач ТОВ “Кредитні ініціативи” дізнався про відчуження предмету договору застави (транспортного засобу) заставодержателем.

Згідно з ч.1,2 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Відповідно, позивач скористався своїм правом на судовий захист для звернення стягнення за рішенням суду, що прямо передбачено умовами п. 3.3 договору застави майна (транспортного засобу) №44-1404/2011/3 від 15.09.2011.

Для підтвердження розміру заборгованості, як вказано вище, позивачем надано новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого її розмір становить 179 291,15 гривень.

Натомість, як встановлено судом під час розгляду справи, ТОВ “Кредитні ініціативи” зверталось до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Отже, пред`явивши цей позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та її складових (процентів), позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пр. № 14-10цс18).

Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/90/15-ц, пр.2/336/2628/2015 від 02.12.2015 чітко визначено розмір заборгованості ОСОБА_3 , яка станом на 21.11.2014 становить: за кредитом – 82 642 гривень та за відсотками – 12 289,46 гривень. Вказана сума кредиту та відсотків, із додаванням суми за вчинення виконавчого напису нотаріуса, зазначена представником позивача у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, проте, не відповідає наданому розрахунку, доданому до неї. Доказів звернення до виконання цього рішення суду або сплати відповідачами (позичальником та/або поручителем, як солідарними боржниками) визначеної судом суми заборгованості (частково чи повністю) сторонами не надано.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

За змістом ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За положеннями ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Ч.1 ст. 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

За змістом ст.1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору,закону або рішення суду.

Статтею 3 цього ж закону передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Крім того, ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п`яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі ст. 13 цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За нормою ст. 10 цього нормативно-правового акту, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Так, судом встановлено, що на виконання ч.3 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна, що є предметом відповідного договору, зареєстрована обтяжувачем з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджено наявними, дослідженими судом доказами.

Відповідно, заставодавець (відповідачка-1) в порушення ч.2 ст. 586 ЦК України та п.2.4 договору застави, в період дії даного договору, без письмової згоди заставодержателя 06.09.2014 здійснила відчуження транспортного засобу (предмету застави) відповідачці-2 ОСОБА_2 , що не заперечується стороною у справі та видно з постанови державного виконавця, вказаної вище.

Нормою ст. 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Як підтверджено договором застави, власником на час його укладення була відповідачка-1 (заставодавець).

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За нормою ч.2 ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава рухомого майна зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З урахуванням наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження транспортного засобу, який є предметом застави, що позбавляє відповідача права посилатися на добросовісність його набуття та відсутність його обтяжень, відповідачка-2 є його недобросовісним набувачем. Тієї обставини, що на час відчуження майна на користь ОСОБА_2 їй не було відомо про наявність обтяження, у справі належними та допустимими доказами не наведено. ОСОБА_2 не надала й відповідних доказів на підтвердження того, що вказане обтяження на момент придбання нею спірного автомобіля було скасоване.

Згідно зі ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Так, за змістом ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Стосовно позовної вимоги про звернення стягнення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.22, ч.2 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження. У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Згідно зі ст. 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Виходячи з наведеного, доводи відповідачки-2 у відзиві щодо того, що позивачем неправомірно не здійснено оцінку майна, не знаходять свого підтвердження.

Ч.3 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” врегульовано, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Цю вимогу дотримано позивачем, що підтверджено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р10011 від 03.09.2019.

За положеннями ч.1, 7 ст. 20, ч.1 ст. 21 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором.

Так, за змістом договору застави, інший спосіб реалізації заставленого майна сторонами не узгоджений. На спростування твердження ОСОБА_2 , суд зауважує, що за змістом ст. 25 вказаного закону, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 26, ч.1 ст. 27 Закону України “Про заставу” заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання. Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Підстав, передбачених ст.28 вказаного закону, для припинення застави, судом не встановлено.

Проте, встановивши, що права позивача дійсно порушенні внаслідок продажу предмету застави без згоди заставодержателя та порушення з боку ОСОБА_1 її зобов`язань за договорами, судом встановлено підстави для відмови у задоволенн позову у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності, про застосування яких заявлено ОСОБА_2

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу — ТОВ “Кредитні ініціативи” (27.05.2015), ту обставину, що, власне, представником позивача вказано у позовній заяві, що саме під час проведення виконавчих дій позивач дізнався про відчуження ОСОБА_3 предмету застави, та з урахуванням дати звернення до суду із цією позовною заявою за допомогою засобів поштового зв`язку (03.12.2019), загальний строк позовної давності заставодержателем порушений.

Слід наголосити, що, виходячи зі змісту постанови державного виконавця, позивачу стало достеменно відомо не лише про порушення свого права, а й про особу, яка його порушила, тобто, про особу дійсного власника спірного автомобіля.

Доказів на підтвердження того, що відомості про зміну особи власника автомобіля марки SEAT моделі LEON, типу НОМЕР_5 НОМЕР_2 , 2011 р.в., номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , стали відомі ТОВ “Кредитні ініціативи” пізніше матеріали справи не містять.

Суд виходить з того, що заставодержателю не могло бути відомо про відчуження транспортного засобу ОСОБА_3 до винесення згаданої постанови за результатами виконавчого провадження, оскільки це відчуження відбулось без його відома та згоди, проте, на висновок суду ця обставина не впливає.

Згідно з ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності (ч.4 ст. 267 ЦК України).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, із врахуванням ч.1 ст.141 ЦПК України, підстав для стягнення судового збору з відповідачів на користь позивача судом не встановлено.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 95, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-266, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна, звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», адреса місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд.21, код ЄДРПОУ 35326253; адреса для листування: 02094, м.Київ, пр. Ю.Гагаріна, буд.23, а/с 57.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 18.05.2020.

Суддя П.В. Зарютін