Ухвала суду № 89278278, 18.05.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.05.2020

Справа № 937/1792/20

Провадження 1-кс/937/2024/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Урупа І.В., розглянувши скаргу адвоката Гулієва Іса Муса огли, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання (в порядку п.7 ч.1 ст. 303 КПК України),

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гулієв Іса Муса огли, який діє в інтересах ОСОБА_1 в своїй скарзі просить скасувати постанову слідчого ТУ ДБР в м. Мелітополі Москаленко Н.Ю. від 30.04.2020 про відмову в задоволенні клопотання та зобов`язати слідчого вчинити дії щодо вилучення рекомендованого листа за № 6900209331600, в якому знаходиться акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо отримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 54 від 04.03.2020 та визнати його речовим доказом, посилаючись на те, що слідчий безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання, оскільки для підтвердження того, що ОСОБА_1 виконав всі передбачені законодавством дії в рамках його повноважень, необхідно підтвердити, що в рекомендованому листі знаходиться один примірник цього акту.

Ознайомившись із поданою скаргою та долученими до неї документами, враховуючи положення ст.303 КПК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст.303 КПК України визначений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового провадження, та ким такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. А саме, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобовязаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Визначений даною нормою перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

За змістом ст.26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Аналіз зазначених вище положень КПК України вказує на те, що оскарженню підлягає нездійснення слідчим лише тих процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що вилучення речей і документів проводиться в порядку тимчасового доступу до них.

Питання щодо тимчасового доступу до речей і документів вирішується в порядку, визначеному Главою 15 КПК України «Тимчасовий доступ до речей і документів» і строк для його вирішення в даному випадку законом не визначений.

Слідчий Москаленко Н.Ю. розглянула клопотання адвоката Гулієва І.М. щодо вилучення документів та визнання їх речовими доказами в порядку ст. 220 КПК України, за результатами розгляду якого, винесла процесуальне рішення.

Тимчасовий доступ до речей і документів, згідно положень ст. 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження, а не слідчою (розшуковою) дією, перелік яких визначений главою 20 КПК України.

Посилання адвоката Гулієва І.М. в даному випадку на можливість оскарження рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про вилучення документа, згідно положень п.7 ч.1 ст. 303 КПК України безпідставні.

Вирішення питання щодо визнання вилучених речей і документів речовими доказами також не входить в перелік дій чи бездіяльності слідчого, визначений ч.1 ст. 303 КПК України, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Отже, враховуючи зміст поданої скарги, положення ст.303 КПК України, та те, що кримінальним процесуальним законодавством визначено право звернення із оскарженням лише чітко визначеного законодавством переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження, приймаючи до уваги положення ст.221 КПК України, а також те, що предметом оскарження є постанова слідчого ТУ ДБР в м. Мелітополі Москаленко Н.Ю. від 30.04.2020 про відмову в задоволенні клопотання про здійснення дій (тимчасовий доступ) щодо вилучення документів та визнання їх речовими доказами, враховуючи, що згідно ст.303 КПК України вищевказана постанова слідчого не підлягає оскарженню, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у даному випадку підстав для відкриття провадження у справі.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

З вимог ст. 160 КПК України вбачається, що з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів під час досудового розслідування мають право звернутися сторони кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи принцип диспозитивності, адвокат, як сторона кримінального провадження, при виконанні своїх професійних обов`язків, має самостійне право звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303-308 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

У відкритті провадження за скаргою адвоката Гулієва Іса Муса огли, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання (в порядку п.7 ч.1 ст. 303 КПК України), відмовити.

Копію ухвали направити адвокату Гулієву І.М. разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: