Рішення № 89275817, 18.05.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/378/20

Провадження № 2/242/569/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2020 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Фоміної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 27.01.2020 року пред`явив позов до ДП «Селидіввугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, в якому просить стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь спричинену моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 13.12.2005 року він працював на шахті «Росія» (на теперішній час ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» в якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею. 04.12.2009 року звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров`я. 19.01.2009 року при виконанні трудових обов`язків у шахті, з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав множинні опіки різних ступеней важкості. Згідно виписки з акту огляду МСЕК м.Донецьк серії ДОН-94 № 081866 від 21.05.2009 року йому по зазначеному трудовому каліцтву первинно була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 80%, а також друга група інвалідності. На теперішній час він не працює, є пенсіонером. Стан здоров`я постійно погіршується, порушився нормальний життєвий ритм. Він відчуває фізичні болі та сильні душевні страждання, які зазнав у зв`язку з виробничим ушкодженням здоров`я. За станом здоров`я та групою інвалідності не має можливості працевлаштуватись по спеціальності та продовжити працювати на підприємствах вугільної промисловості. Вважає, що відповідачем йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 200 000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що з позовними вимогами ОСОБА_1 не згодний з наступних підстав. З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику про справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди, позивач повинний надати докази про моральні переживання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, про порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення стосунків з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків. Документи, на які посилається позивач, а саме – довідку МСЕК, акт розслідування нещасного випадку є документами, що підтверджують тільки факт травмування та встановлення в зв`язку з цим втрати професійної працездатності, і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Управління вважає, що посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, є безпідставними. Просив врахувати викладене при винесені судового рішення.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.12.2005 року по 04.12.2009 року знаходився у трудових відносинах з ВП «Шахта «Росія», в подальшому ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з повним робочим днем під землею у якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду; звільнений 04.12.2009 року за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я (арк. справи 5-9).

Згідно акту № 3 про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом, складеного 09.02.2009 року, з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків на підприємстві ВП «Шахта Росія» 19.01.2009 року о 04 час. 45 хв. стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав опік полум`ям 1-2 ступеня обличчя, шиї, обох кистей, передпліч, плечей, тулуба площею 10% п.т. опік дихальних шляхів. Ускладнення: опіковий шок 2 ст.; ступінь тяжкості – важка(арк. справи 10-11).

З акту від 09.02.2009 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19 січня 2009 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з ОСОБА_1 вбачається, що комісія дійшла висновку, що груповий нещасний випадок згідно п.40 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004 року № 1112, є пов`язаним з виробництвом і підлягають обліку на ділянці № НОМЕР_1 ВП "Шахта" Росія" ДП «Селидіввугілля»(арк. справи 12-13).

Медичними документами підтверджується, що ОСОБА_1 проходив обстеження, лікування; йому протипоказана тяжка фізична праця, робота в підземних умовах, на висоті, у рухомих механізмів, в контакті з токсичними речовинами і газами, з пилом, з псіхоемоціональними перегрузками, в несприятливих метеорологічних умовах; рекомендовано санаторно - курортне лікування(арк. справи 18, 23-44).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 081866 від 21.05.2009 року ОСОБА_1 первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом та 2 групу інвалідності(арк. справи 19).

Згідно виписки із акту огляду МСЕК № 048255 від 07.07.2011 року при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної працездатності за наслідками виробничої травми, 2 група інвалідності(арк. справи 22).

Згідно довідки МСЕК № 048621 від 09.07.2012 року ОСОБА_1 повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково; 2 група інвалідності; переогляду не підлягає(арк. справи 21).

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У частині першій статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує характер трудового каліцтва, відсоток стійкої втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 25 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 200 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлено рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, виходячи з суми судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановленого для фізичних осіб, яка складає 840 грн. 80 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 100 грн. 90 коп.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, (ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , моральну шкоду в розмірі 25000(двадцять п`ять тисяч)грн. 00 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, (ЄДРПОУ 33426253) на користь (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача(код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 100(cто) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: ДП «Селидіввугілля», юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253.

Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231.

Повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2020 року.

Суддя З.М. Коліщук