Рішення № 89273272, 24.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2164/20

Справа №760/34294/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Шпори М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 5 885, 33 гр. виплаченого ним страхового відшкодування в порядку регресу.

Посилається в позові на те, що 4 травня 2018 року о 16:50 в м. Києві по вул. Солом`янській, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi Grandis д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач, та автомобіля Mitsubishi L 200 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Mitsubishi L 200 та завдано шкоду власнику зазначеного транспортного засобу.

Згідно довідки № 3018125375664704 про обставини ДТП та постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 2 серпня 2019 року (справа № 760/12191/18), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем п. 2.3 б), 13.3 ПДР України.

В порушення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правову відповідальність відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.

Потерпіла особа звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до наказу № 9636 від 19 жовтня 2018 року та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір регламентної виплати склав 5 185,33 гр., яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення № 994031 від 22 жовтня 2018 року.

Відповідно до Звіту № 31/08/18 про оцінку вартості відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ Mitsubishi L 200, складає 5 185, 33 гр. без врахування ПДВ на замінні складові та матеріали.

Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 700,00 гр., яке МТСБУ було сплачено особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, здійснювали збір документів та визначення розміру завданої шкоди, що підтверджується платіжним дорученням від 31 серпня 2018 року.

Розрахунок регламентної виплати МТСБУ за зазначеним вище страховим випадком наступний:5 185,33 грн. + 700,00 грн. = 5 885,33 грн., де:

-5 185,33 грн. - вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідно до Звіту № 31/08/18 від 09 серпня 2018 року.;

-700,00 грн. - витрати на послуги по врегулюванню по справі та визначення розміру шкоди.

Таким чином, розмір понесених витрат складає 5 8858, 33 гр.

Виходячи з цього, вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 19 грудня 2019 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 2 січня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

3 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній заперечує проти позову.

Посилається на те, що в порушення п.33.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілий ОСОБА_2 подав, а МТСБУ прийняло в нього повідомлення про ДТП 26 липня 2018 року, тобто через 84 дні після дорожньо- транспортної пригоди.

В порушення ст.35.1 цього ж закону потерпілий ОСОБА_2 подав заяву про страхове відшкодування, а МТСБУ прийняло її через 49 днів після повідомлення про ДТП.

Схема ДТП повністю не відповідає схемі, складений інспектором поліції ОСОБА_3 на містці ДТП, вона є додатком до документу, датованого 26 липня 2018 року. В той же час, вгорі цієї схеми значиться дата 24 травня 2018 р, що не відповідає дійсності.

Оскільки при дорожньо-транспортній пригоді ушкоджень зазнали обидва транспортні засоби, а на автомобілі потерпілого ОСОБА_2 були сліди попередніх пошкоджень, на що акцентував увагу інспектора поліції ОСОБА_3 ще при складанні протоколу ДТП і що знайшло своє відображення в протоколі технічного огляду колісного транспортного засобу, то виокремлення ймовірних нових пошкоджень від попередніх візуально і технічно неможливо без наявності іншого авто. З фотографій пошкоджень авто вбачається, що лінія дотику склала по довжині більше метра, шириною близько кількох сантиметрів та висотою від дорожнього покриття близько 80 см., що явно вище попередніх пошкоджень на бампері автомобіля ОСОБА_2 і ймовірно відповідають висоті силового переднього бамперу, пошкоджень якого в протоколі технічного огляду не виявлено.

Він не був повідомлений про проведення технічного огляду пошкодженого транспортного засобу. Попри те, що потерпілий мав його номер телефону, котрий зазначено в протоколі ДТП і котрий позивач навів в додатках, технічний огляд здійснювався відразу після судового засідання 2 серпня 2018 року, на якому він був визнаний винним в ДТП, і ОСОБА_2 міг запросити його в усній формі, в чому вбачає зацікавленість останнього в фальсифікації та викривлені результатів технічного огляду для задоволення матеріальної зацікавленості, адже без наявності іншого постраждалого автомобіля виявити останні пошкодження неможливо.

ФОП ОСОБА_4 , який проводив технічний огляд, написав, що слідів корозії на автомобілі Mitsubishi L 200, 1997-го року випуску, який належить ОСОБА_2 , не встановлено, що не відповідає дійсності та ставить під сумнів його фаховість та відсутність матеріальної стимуляції зацікавлених осіб.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

14 лютого 2020 року позивачем було надано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що оскільки постанову про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача було винесено 02 серпня 2018 року, тільки після її отримання потерпіла особа - ОСОБА_2 звернувся із заявою про страхове відшкодування та надав копію даної постанови для підтвердження свого статусу потерпілої особи, що дає право на отримання страхового відшкодування.

Згідно ст. 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземно-транспортних засобів» неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого - є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ у вказаний термін.

На схемі дорожньо-транспортної пригоди, наданій потерпілою особою разом з повідомленням про ДТП, зображено саме зіткнення автомобілів, на схемі місця ДТП зафіксовано положення автомобілів внаслідок зіткнення.

На схемі вказано 24 травня 2018 року, що є людським фактором (опискою), оскільки в повідомленні про ДТП та заяві про страхове відшкодування постраждалою особою вказано дату пригоди вказано вірно - 04 травня 2018 року.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п.п. «а» п. 41.1. ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Судом встановлено, що 4 травня 2018 року о 16:50 в м. Києві по вул. Солом`янській, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi Grandis д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та автомобіля Mitsubishi L 200 д.н.з. НОМЕР_2 , під кеурванням ОСОБА_2 .

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 2 серпня 2019 року винним у дорожньо-транспортної пригоди був визнаний відповідач.

/ а. с. 7 - 8 /

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Судом встановлено та не спростовується відповідачем, останній в момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

26 липня 2018 року потерпіла особа в ДТП ОСОБА_2 подав повідомлення до МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, а 14 вересня 2018 року заяву про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Відповідно до Звіту № 31/08/18 про оцінку вартості відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ Mitsubishi L 200, складає 5 185, 33 гр. без врахування ПДВ на замінні складові та матеріали.

Відповідно до рахунку-фактури № 17/08/18 від 17 серпня 2018 року розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 700,00 гр.

Відповідно до наказу № 9636 від 19 жовтня 2018 року розмір регламентної виплати склав 5 185,33 гр.

Платіжним дорученням № 994031 від 22 жовтня 2018 року вказана сума МТСБУ була сплачена на користь потерпілої особи в дорожньо-транспортній пригоді 5 185, 33 гр.

Крім того, платіжним дорученням № 992901 від 31 серпня 2018 року позивачем були сплачені кошти у розмірі 700, 00 гр. ФОП ОСОБА_4 , який надавав послуги по визначенню розміру завданих збитків потерпілій особі в ДТП.

/ а.с. 9 - 10, 13 - 14, 19 - 21 /

Відповідно до п.39.1, 39.2.1 ст.39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Одним із основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно з п.п. 43.1.2 п. 43.1 статті 43 Закону для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, у тому числі фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом п.п.»а» п. 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 38.2.1 ст.38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Враховуючи викладене вище, виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суд не приймає до уваги заперечень відповідача, викладених у відзиві, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст.35.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров`я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

За приписами абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно з п.37.4 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої 30 вересня 2019 року в рамках справи № 761/44196/17, провадження № 61-13726св19, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є саме неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 201/8286/16-ц (провадження № 61-4898св18) зазначено, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в окремих випадках Моторного (транспортного) страхового бюро України) виплатити страхове відшкодування, законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Моторного (транспортного) страхового бюро України), узятих на себе зобов`язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

Таким чином, звернення потерпілої особи в ДТП ОСОБА_2 до позивача мало місце в строки, визначені законом, а тому позивач зобов`язаний був прийняти таку заяву та вирішити питання про виплату страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Посилаючись на неповідомлення його про огляд транспортного засобу з метою визначення розміру завданих потерпілій особі збитків пошкодженням транспортного засобу, позивач будь-яких доказів невідповідності визначеної суми обсягу пошкоджень не надав і на такі докази не посилається.

Подаючи відзив, клопотання про призначення експертизи з метою спростування розміру завданих збитків, не заявив.

Виходячи з цього, приведені відповідачем заперечення в відзиві, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 921, 00 гр. судового збору та 700, 00 гр. витрат, пов`язаних з проведенням огляду пошкодженого транспортного засобу та складання калькуляції ФОП ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 15,16, 1191 ЦК України, ст. ст. 38, 35, 37, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 / на користь Моторного /транспортного/ страхового бюро України / 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ: 21647131/ 5 885, 33 гр. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1 921, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолятивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л .А. Шереметьєва