Рішення № 89272989, 15.05.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/844/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року Печерський районний суд міст Києва у складі головуючого судді - Волкової С.Я. при секретарі судових засідань Топал А.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 11.01.2020 р. звернувся із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що неправомірними діями Виконавчого комітету Львівської міської ради йому завдано значної моральної шкоди, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 р. у справі № 813/2105/18 за його позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжинірінг. Охорона», про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 123 «Про порядок встановлення і технічного обслуговування домофонів на дверях під`їздів багатоквартирних житлових будинку у м. Львові» від 10.03.2015 р.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження в справі.

Учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно частини першої статті 174 ЦПК України, що регулює питання видів та змісту заява про суті справи, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Означене є правом учасників справи.

Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Суду надано документ, який свідчить, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 р. змінено рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 р. у справі № 813/2101/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжинірінг. Охорона», про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 123 «Про порядок встановлення і технічного обслуговування домофонів на дверях під`їздів багатоквартирних житлових будинку у м. Львові» від 10.03.2015 р. та другий абзац його резолютивної частини викладено у такому виді: «Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2015 р. № 123 «Про порядок встановлення і технічного обслуговування домофонів на дверях під`їздів багатоквартирних житлових будинків у м. Львові».

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт третій постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Згідно статті 2 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Означеною вище постановою Пленуму Верховного Суду України визначено, що відповідно до положень Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, та роз`яснено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставин, що мають значення для вирішення спору (пункти, третій, четвертий постанови).

Позивач, звертаючись до суду із вимогами до відповідача про відшкодування 300 000,00 грн моральної шкоди, в позовній заяві стверджує, що моральна шкода полягає у нервових стресах, переживаннях, дратливості, слабості, головних болях, порушеннях режиму сну, зміні звичайного ритму життя. Звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що судовим рішенням встановлено факт недправомірності дій Виконавчого комітету Львівської міської ради, втім вказаним судовим рішенням встановлено протиправність нормативного акту органу місцевого самоврядування з процедурного питання, зокрема, порушення права позивача на інформацію та своєчасне отримання такого рішення, а на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду в якості письмових доказів: копію довідки ЛКК № 862 від 08.06.2016 р., що свідчить про лікування з 11.05. по 08.06.2016 р. в умовах денного стаціонару поліклініки ДТГО «Львівська залізниця», копію довідки від 07.09.2016 р., що свідчить про перебування позивача, починаючи з 03.08.2016 р., на амбулаторному лікуванні Комунальної 3-ої міської поліклініки м. Львова.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 8 статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 300 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами, оскільки неможливо встановити причинний зв`язок між протиправним нормативним актом органу місцевого самоврядування і моральними стражданнями позивача (стреси, переживання, дратливість, слабкість, головні болі, порушення режиму сну, зміна звичайного ритму життя, тощо). Надані довідки не можуть слугувати належними та обґрунтованим доказами, оскільки не підтверджують вимоги позивача, лише констатують факти перебування ОСОБА_1 на лікуванні в умовах денного стаціонару, на амбулаторному лікуванні, без в цих довідках зазначення діагнозу. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 26-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Суддя Волкова С.Я.