Ухвала суду № 89272321, 18.05.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 703/1022/18

Провадження № 1-кп/712/126/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року колегія суддів Соснівського районного суду м. Черкаси у складі:

головуючого судді Чечот А.А.

суддів Мельник І.О.

Пироженко С.А.

при секретарі Деркач А.І.

за участю прокурора Мордванюк Д.В.

захисника Руденко М.О.

представника потерпілого Кільдюшкіна О.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12017120160002106 відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 358 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться кримінальне провадження № 12017120160002106 відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 358 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту терміном на 60 діб.

Представник потерпілого, потерпілий, захисник та обвинувачений не заперечували проти заявленного клопотання.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально - процесуального законодавства та вимогами закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суд повинен виходити з того, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема серед іншого законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Так, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

В своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 прокурор посилається на про обґрунтованість підозри, яка оголошена ОСОБА_2 та на причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень про, що свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування.

Статтею 6 частинами 1 та 2 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ № 11 від 17.10.2014 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" передбачено, що при здійсненні правосудця судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

ОСОБА_2 на даний час є обвинуваченим, відповідно у нього є право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено у законному порядку (п. 2 ст. 6 Конвенції, ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

З приводу ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, на думку колегії суддів у даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

По-перше, ОСОБА_2 не має будь-якого наміру переховуватися від суду. Він має міцні соціальні зв`язки, а саме наявність родини та наявність фактичного місця проживання.

Батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 укладено договір оренди квартири по АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_2 має тяжке захворювання, підтвердженням чого є надана захисником медична документація.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.

Щодо обставин, визначених у ст. 178 КПК України, необхідно зазначити наступне, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, що зазначено у обвинувальному акті.

З наданої медичної документації встановлено наявність погіршення стану здоров`я обвинуваченого.

Тому, на думку колегії суддів буде доцільним можливість продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 184, 194, 196, 331 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 діб до 17.07.2020 року, включно в період часу з 21-00 год. по 07-00 год. із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- у період часу з 21-00 год. по 07-00 год. не залишати місце проживання;

- не виїжджати за межі м. Черкаси без дозволу прокурора чи суду;

- носити електронний засіб контрою;

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: