Рішення № 89271310, 05.05.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/569/20

Номер провадження 2/541/587/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 травня 2020 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Калініченко Л.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

26.03.2020 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В направленому на адресу суду позові позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 16.04.2010.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

17.04.2010 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковій рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов-кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 33000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Таким чином, Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.

Відповідачем порушено зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого він має станом на 12.03.2020 заборгованість на суму 102064,57 грн., яка складається з наступного: 51671,90 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 19479,12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на простроченій кредит, згідно ст.625 ЦК України; 25577,14 грн. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 4836,41 грн. - штраф (процентна складова).

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 102064,57 грн. заборгованості за кредитним договором та 2102 грн. судових витрат (а.с.2-4).

В судове засідання позивач АТ КБ «ПриватБанк» свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.64). При зверненні з позовом до суду представником позивача Гребенюком О.С. заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.54).

Відповідач ОСОБА_1 визнав частково заявлені до нього позовні вимоги. Пояснив, що в 2010 році звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою надання банківських послуг. Позивачем було відкрито відповідачу картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, що в подальшому збільшився до 33000 грн. Користувався трьома кредитними картками. Відповідач зазначив, що не згоден з нарахованою позивачем заборгованістю за простроченим тілом кредиту, що становить, згідно розрахунку - 51671,90 грн., адже ним використано лише 35000 грн. кредитних коштів. Пояснив, що, втратив роботу та не мав фінансової можливості сплачувати заборгованість по кредиту. ОСОБА_1 наголосив, що не проти сплачувати виниклу заборгованість, проте на даний час він неплатоспроможний.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 16.04.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник виявив бажання оформити платіжну кредитну карту «Універсальна».

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг (а.с.16)

Факт оформлення та видачі відповідачу кредитної картки «Універсальна» підтверджується підписом відповідача у вищезазначеній анкеті-заяві від 16.04.2010.

Згідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить дату 17.04.2010 та підпис ОСОБА_1 , базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) 3%, обов`язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості; пеня нараховується за формулою базова процентна ставка по договору поділити на 30 (нараховується за кожен день прострочки кредиту) додати 1% від заборгованості але не менше 30 грн. на місяць (нараховується один раз на місяць); штраф при порушенні строків платежів складає 500 грн. +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (а.с.17)

ОСОБА_1 , підписавши довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» був проінформований та погодився на вищевказані умови кредитування, в тому числі і про розмір відсотків, застосування пені та штрафу у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , 17.04.2010 йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн., який в подальшому неодноразово змінювався (а.с.14).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як підтверджується матеріалами справи, банк надав відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 12.03.2020 за ОСОБА_1 перед банком рахується заборгованість у розмірі 102064,57 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 51671,9 грн. (у т.ч. за поточним тілом кредиту - 0, за простроченим тілом кредиту - 51671,9 грн.), заборгованість по відсоткам нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, - 19479,12 грн., нарахованої пені - 25577,14 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн; штрафу (процентна складова) - 4836,41 грн. (а.с.11).

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З цього приводу суд вказує таке.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, суд приймає в якості допустимого доказу анкету-заяву від 16.04.2010 та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» від 17.04.2010, які містять підпис споживача та істотні умови кредитного договору.

Разом із цим, суд не приймає в якості належного доказу витяг з Умов та правил надання банківських послуг, долучений до матеріалів позовної заяви, у зв`язку з наступним.

Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача - не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.04.2010 шляхом підписання заяви-анкети.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

При цьому, є підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді, а саме в анкеті-заяві та в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 17.04.2010, які підписані Банком та ОСОБА_1 істотні умови кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем також надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , що підтверджує надання банком відповідачу грошових коштів та користування останнім позиченими коштами, адже вказана виписка відображує операції зі зняття та погашення кредитних коштів позичальником (а.с.12-13).

Судом не приймається до уваги заперечення відповідача проти розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту, що становить, згідно розрахунку наданого позивачем, - 51671,90 грн., адже будь-яких доказів на спростування вказаного розрахунку та контррозрахунку відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи та випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , з яким суд погоджується, відповідач не надав суду докази виконання зобов`язання з повернення позичених коштів, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним наявність у відповідача перед банком невиконаних кредитних зобов`язань, таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту - 51671,9 грн., заборгованість по відсоткам нарахованими на прострочений кредит - 19479,12 грн., нарахована пеня - 25577,14 грн..

В той же час, щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) слід зазначити наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є цивільно-правовою відповідальністю, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та постанові від 11.10.2017 року № 347/1910/15-ц.

Ст.263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафів у розмірі: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 4836,41 грн., через застосування кредитором подвійної відповідальності за одне й те ж порушення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 96728,16 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 51671,90 грн., заборгованості по відсоткам нарахованими на прострочений кредит - 19479,12 грн., нарахованої пені - 25577,14 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а саме на 95%, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1996 грн. 90 коп. судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору при зверненні з позовом до суду

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України; ст.ст. 207, 526, 549, 626, 628, 633, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 96728 грн. 16 коп. (дев`яносто шість тисяч сімсот двадцять вісім гривень шістнадцять копійок) заборгованості за кредитним договором та 1996 грн. 90 коп. (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто шість гривень дев`яносто копійок) судових витрат.

На підставі ч.1 ст.354 та п.3 Прикінцевих положень ЦПК України (в редакції від 02.04.2020 року), рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення та протягом строку дії карантину , встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко