Ухвала суду № 89271302, 18.05.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/721/18

Провадження № 2/539/55/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Карпенко Т.П.,

з участю : відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Лубенського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою.

Згідно позовної заяви позивач прохав суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Полтавської області збитки за користування без правоустановчих документів земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 площею 1,3924 га за період з 01.03.2015 року по 31.10.2017 року в розмірі 639 554 грн. 48 коп.

Згідно уточненої позовної заяви від 20.12.2019 року позивач прохав суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Полтавської області збитки за користування безпідставно набутим майном в розмірі 1 066 870 грн. 88 коп. за користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , площею 1,3384 га., кадастровий номер 5310700000:07:021:0017, у період з 16.03.2015 року по 01.12.2019 року.

У підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначив, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися господарським судом, оскільки він з 2000 року є приватним підприємцем та земельна ділянка перебувала у його користуванні саме як підприємця, за адресою знаходження земельної ділянки в АДРЕСА_1 та місцем здійснення власної господарської діяльності, ним, як приватним підприємцем, сплачувався єдиний податок.

Інші учасники справи в підготовче судове засідання не з`явилися.

При вирішенні судом процесуальних питань щодо розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства судом встановлено наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, в усіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Судом встановлено, що з 07.09.2000 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, яке надано відповідачем у підготовче судове засідання.

Згідно договору купівлі – продажу від 31.03.2000 року ОСОБА_1 придбано складські приміщення за адресою АДРЕСА_1 , за якою знаходиться і земельна ділянка, щодо стягнення плати за її користування заявлено позовні вимоги.

Згідно рішення 24 сесії Лубенської міської ради від 20.02.2001 року земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 передано приватному підприємцю ОСОБА_1 для комерційної діяльності.

Як убачається із матеріалів цивільної справи земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить до земель промисловості.

Згідно розрахунку суми збитків за користування земельною ділянкою за даною адресою вбачається, що відповідні нарахування управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконкому Лубенської міської ради по даній земельній ділянці проведені як за землі промисловості.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 18.06.2019 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 вже значиться із площею 1,3384 га та за цільовим призначенням відноситься до земель запасу.

Відповідно до свідоцтва №376 від 01.10.2000 року місцем здійснення діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , види діяльності – виробництво та реалізація грибів, овочів, фруктів, переробка.

Місце здійснення підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 також підтверджується і квитанціями про сплату єдиного податку підприємця.

Тобто з 2000 року відповідач саме як приватний підприємець використовував спірну земельну ділянку. Доказів того, що об`єкт нерухомого майна не використовувався у підприємницькій діяльності, матеріали справи не містять.

Частиною другою статті 2 ЗК України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень, зокрема, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правовідносини з користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 виникли між приватним підприємцем ОСОБА_1 і Лубенською міською радою з приводу здійснення приватним підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить Лубенській міській раді.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.

За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус приватного підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Правовий статус приватного підприємця надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як приватним підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Вищезазначені докази свідчать про отримання та використання відповідачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Викладене також підтверджується і самим цільовим призначення земельної ділянки у зв`язку з чим відповідачу і були нараховані збитки у вищевказаному розмірі.

З урахуванням наведеного правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Лубенською міськрадою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, від 09 жовтня 2019 року у справі №209/1721/14-ц, від 18 вересня 2019 року у справі №686/18698/17-ц.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо використання відповідачем земельної ділянки для підприємницької діяльності. Тобто стороною у правовідносинах виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у правовідносинах.

Відтак розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Даний висновок суду підтверджуються правовими позиціями Верховного Суду, висловленими в постанові від 26.06.2019 року по справі № 760/13915/18.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 255, 259, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду Полтавської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А. Іващенко